Справа № 761/3637/25
Провадження № 2-з/761/184/2025
15 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Курній І.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та, як законний представник, в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та, як законний представник в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод в праві користування квартирою, шляхом вселення, -
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2025р. відкрито провадження по справі, за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.
13 травня 2025р. стороною позивачів було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій сторона позивачів просила суд:
- накласти арешт на квартиру, загальною площею - 57,4 кв.м., житловою площею - 35,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі встановленням заборони на розпорядження квартирою;
- заборонити власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 та/або за її дорученням іншим особам, вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , вселення та реєстрації місця проживання інших осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог поданої заяви, сторона позивачів посилалась на те, що предметом позову є усунення перешкод в праві користування вищезгаданою квартирою, шляхом вселення позивачів, а відтак, зважаючи на те, що вказане житло є єдиним житлом позивачів, у позивачки наявні припущення щодо наявності реальної загрози відчуження відповідачкою ОСОБА_4 вказаного нерухомого майна іншим особам та незаконного виселення позивачів чи реєстрації у вказаній квартирі інших осіб.
Під час вивчення матеріалів заяви, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову'розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019р. у справі №320/3560/18.
Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову, про які просить сторона позивачів, оскільки останніми не надано жодних належних та допустимих доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви, з огляду на предмет спору у даній справі.
Слід зазначити те, що вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є не співмірним із заявленими позивачами немайновими позовними вимогами, з огляду на предмет та підстави позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, судом враховано те, що жодного належного та допустимого доказу щодо реалізації або розпорядження спірним нерухомим майном власником на даний час заявниками не надано.
Разом із тим, щодо виду запезпечення позову, шляхом заборони власнику квартири та/або за її дорученням іншим особам, вчиняти дії щодо виселення позивачів, вселення та реєстрації місця проживання інших осіб за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне зазначити, що в заяві міститься лише посилання заявниці на потенційне порушення прав позивачів, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність такого виду забезпечення позову.
Заявниками не надано доказів того, що відповідачкою вчиняються дії щодо виселення позивачів із квартири, тому не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що доводи заявників в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на їх припущеннях.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення заяви з урахуванням розумності, обґрунтованості; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення заяви і предметом заявлених вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення заяви, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разу невжиття таких заходів; суд вважає, що заява сторони позивачів про забезпечення позовної заяви не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах, та, як законний представник, в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та, як законний представник в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод в праві користування квартирою, шляхом вселення - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: