Справа № 706/151/25
2/706/245/25
про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
16 травня 2025 року м.Христинівка
Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., розглянувши клопотання представника позивача Павленка Дмитра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 06.02.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
У визначений день і час судового засідання сторони до суду не з'явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Постановленою 24.03.2025 Христинівським районним судом Черкаської області ухвалою визнано обов'язковою явку представника позивача в судове засідання, яке відбудеться в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області 11.04.2025 об 11 год 00 хв.
У судове засідання 11.04.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив.
14.05.2025 через систему «Електороний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Павленка Д.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Клопотання обґрунтовано віддаленістю суду від місця знаходження представника позивача.
Перевіривши матеріали справи та мотиви поданого клопотання, суддя встановила такі обставини та відповідні їм процесуальні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Аналіз наведеної норми свідчить, що право учасника справи приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції обмежено випадком, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою або коли у суді відсутня відповідна технічна можливість.
Однак, вирішуючи клопотання представника позивача суддя враховує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 27 Конституції України гарантує кожній людині невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Запровадження воєнного стану не є підставою для будь-яких обмежень прав, передбачених статтею 27 Конституції України (стаття 64 Конституції України).
Право на життя є правом, яке безпосередньо входить до сфери відповідальності держави за його здійснення. Це не означає, однак, тільки обов'язок поваги до права на життя з боку держави. На останню покладається також обов'язок захищати вказане право.
Складовою частиною цього права є також право кожного захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
У статті 2 Конвенції також закріплено право на життя і визнання важливості цього права порівняно з іншими правами людини. ЄСПЛ при тлумаченні обов'язків держави згідно зі статтею 2 Конвенції одним з них виділяє обов'язок не перешкоджати особі в реалізації цього права.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений та триває нині.
Оскільки життя людини, її здоров'я і безпека є найціннішими, проте держава не може повністю їх гарантувати в умовах воєнного стану, суди при розгляді справи мають враховувати обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій.
Враховуючи наведене, суддя вважає, що клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Павленка Дмитра Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 212, 258-260, 354 ЦПК України, суддя
Клопотання представника позивача ТОВ Споживчий центр» Павленка Дмитра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задовольнити.
Судове засідання, призначене на 12 год 00 хв 02.06.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача.
Копію ухвали негайно направити представнику позивача Павленку Д.О. для відома та виконання.
Попередити, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Альона ШКОЛЬНА