Справа № 702/427/25
Провадження № 3/702/175/25
15.05.2025 м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Барська Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, неодружений, освіта неповна середня,
за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП,
15.05.2025 на розгляд до Монастирищенського районного суду Черкаської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, що складений стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
За змістом складеного поліцейським СРПП ВПД №1 УРУП старшим лейтенантом поліції Висоцьким А.Р. протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №513870 від 16.04.2025, ОСОБА_1 16.04.2025 близько 20 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 ,нецензурно висловлювався та умисно висловлював погрози в сторону своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з ним, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відповідальність за яке передбачає ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 суддею роз'яснені положення ст. 63 Конституції України та визначені ст. 268 КУпАП права і обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Ознайомившись зі своїми правами ОСОБА_1 давати пояснення про наведені у протоколі обставини відмовився. Однак, вказав , що протокол про адміністративне правопорушення складався працівниками поліції у приміщенні житлового будинку, де проживає він та члени його родини, підписувати документ від відмовився. 16.04.2025 ОСОБА_1 випив і посварився з матір'ю.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані працівником поліції докази на предмет їх належності та допустимості, а в сукупності - достатності, суддя доходить до висновків про не доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Подія та склад адміністративного правопорушення мають підтверджуватися належними і допустимими доказами.
При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, поліцейським надано такі докази:
-датований 16.04.2025 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №513870, зміст якого наведений вище;
-датована 16.04.2025 паперова копія електронного рапорту чергового про те, що за адресою АДРЕСА_1 чоловік вчиняє домашнє насильство;
- копія протоколу про відібрання заяви про кримінальне правопорушення, за змістом якого 16.04.2025 син ОСОБА_1 вчинив сімейне насильство;
- копія пояснень ОСОБА_2 , зміст яких аналогічний змісту протоколу відібрання заяви;
-копія паспорта ОСОБА_1 ;
-копія довідки про реєстрацію місця проживання;
-копія термінового заборонного припису.
Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому при її застосуванні слід керуватися положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає домашнє насильство як діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи ( п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Наявність усіх елементів правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства судді не надано.
Самі лише пояснення потерпілої особи про вчинення сином щодо неї домашнього насильства, не можуть свідчити про вчинення ним саме психологічного насильства як форми домашнього насильства.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 173-2 КУпАП являється адміністративним правопорушенням із матеріальним складом, відсутні відомості щодо спричинення шкоди фізичному або психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , а викладена в протоколі суть правопорушення не відповідає диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яка визначає відповідальність за домашнє насильство.
Крім іншого, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, які підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, не було встановлено, суддя дійшла до переконання про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з наведених вище мотивів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Монастирищенський районний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Тетяна БАРСЬКА