Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3174/24
Провадження№2/572/98/25
07 травня 2025 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Мариніної Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200522506 від 05.05.2016 року в загальному розмірі 51812,12 грн., яка складається з суми заборгованості 34679,15 грн., суми інфляційних витрат - 14007,54 грн., суми 3% річних - 3125,43 грн .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.06.2016 р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200522506 щодо кредитування, за умовами якої відповідачу було надано кошти в сумі 11472,08 грн., строком на один рік. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання.
20.07.2020 р. згідно Договору про відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, ПАТ «Банк Михайлівський» відступило право вимоги за Кредитним Договором №10003130076 від 09.02.2021 р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед позивачем становить 34679,15 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 11472,08 грн.; заборгованість за відсотками становить - 23207,07 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, відповідно до якої останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань, про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав.
За наявності передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України умов суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.05.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200522506 відповідно до умов якого, сума кредиту становить 11472,08 грн., кредит надається строком на 12 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 17108,96 грн., що підтверджується графіком платежів на умовами договору, з яким був ознайомлений відповідача.
20.07.2020 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір відступлення прав вимоги № 7_БМ, за яким на умовах встановлених договором, кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні його права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Як вбачається із Витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ від 10.07.2020 ОСОБА_1 за договором №200522506 від 05.05.2016 має заборгованість за кредитом в розмірі 23207,07 грн., що складається з: заборгованість за тілом кредиту 11472,08грн., сума заборгованості за відсотками 23207,07 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.
Пунктом 1 ч.1ст.512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Разом з тим, судом встановлено, що за кредитним договором нарахування відсотків здійснювалось поза межами встановленого строку кредитування і усупереч узгодженій вартості кредиту.
Згідно умов договору, графіку платежів, довідки про умови кредитування, які є складовою договору, вказувалося про те, що загальна вартість кредиту складає 17108,96 грн.
Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
В постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, до стягнення з відповідача на користь нового кредитора підлягають 17108,96 грн. заборгованості за договором позики.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 3% річних з розрахунку прострочення грошового зобов'язання та інфляційних витрат за період з 27.06.2021 року по 27.06.2024 року, суд зазначає наступне.
За період з 27.06.2021 року по 23.02.2022 року слід стягнути з позивача 705,4грн. інфляційних витрат та 340,30 грн. 3% річних.
Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, оскільки в період з 24.02.2022 року по 27.06.2024 року на території України діє воєнний стан, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та штрафні санкції нараховані на суму боргу за цей період.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 року, укладеного з адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду №26 від 15.02.2024, детальний опис робіт виконаних адвокатом; однак, доказів оплати правничої допомоги позивач не надав.
Оскільки, позов задоволено на 35%, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що полягають у сплаті судового збору у сумі 847,84 грн., що полягають у сплаченому позивачем судовому зборі.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 18154 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором №200522506 від 05.05.2016 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 847 (вісімсот сорок сім) грн. 84 коп. судових витрат.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Суддя: