Справа №568/173/25
Провадження №2/568/173/25
16 травня 2025 року м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та
Зміст заявлених позовних вимог
03.02.2025 через електронний кабінет в системі «Електронний суд» до Радивилівського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС», яка підписана та подана керівником - Романенком Михайлом Едуардовичем, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить: поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №829836 від 26.04.2019; стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №829836 від 26.04.2019 в загальному розмірі 35210,11 гривень, яка складається з суми заборгованості 22582 грн., суми інфляційних витрат 10595,70 грн., суми 3% річних 2032,41 грн.; стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.; розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів.
Як на підставу позовних вимог позивач вказує на те, що 26.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) укладено договір про надання фінансового кредиту № 829836, відповідно до індивідуальної частини якого, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн строком дії на 30 днів.
Стверджує, що вказаний договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання фінансового кредиту № 829836 від 26.04.2019 та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 22 582,00 грн, а саме: сума основного боргу - 7 000,00 грн, сума боргу за процентами - 1 260,00 грн, сума боргу за простроченими процентами - 10 962,00 грн, сума боргу за штрафами - 3 360,00 грн.
Позивач зазначає, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорам, а п.2.2 якого передбачено, що у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
12.09.2019 укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 829836 від 26.04.2019 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).
Відтак, позивач вказує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 829836 від 26.04.2019 становить 22 582,00 грн, з яких сума збитків з урахуванням 3% річних - 2 032,41 грн, сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10 595,70 грн; разом заборгованість становить - 35 210,11 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на положення ЦК України, Закон України «Про електронну комерцію» та практику Верховного Суду, щодо форми електронного договору.
Процесуальний хід справи
03.02.2025 через електронний кабінет в системі «Електронний суд» позовна заява надійшла до суду (а.с.1-32).
03.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Радивилівського районного суду Рівненської області головуючим суддею визначено суддю Кондратюка В.В.(а.с.33).
Ухвалою судді від 04.02.2025 позовну заяву ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін(а.с.36-37).
04.02.2025 відповідачеві рекомендованим поштовим відправленням скеровано ухвалу від 04.02.2025 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, проте, конверт із вмістом повернувся до суду без вручення 28.02.2025, із зазначенням листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою»(а.с.39-40).
11.03.2025 відповідачу повторно рекомендованим поштовим відправленням скеровано ухвалу від 04.02.2025 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін(а.с.41), згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали отримала 20.03.2025(а.с.42).
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
Позиції учасників справи
Відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи (а.с.39-40,42), у визначений ухвалою судді від 04.02.2025 про відкриття провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, строк, відзиву на позов в порядку передбаченому ст. 178 ЦПК України, не подав та своїм правом на подання заперечень проти позову не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач разом у тексті прохальної частини позовної заяви просив даний спір розглянути без участі представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує(а.с.4зв).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо) не застосовувалися.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, докази що їх підтверджують та зміст правовідносин, що встановлені судом
26.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» (далі по тексту - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) укладений Договір № 829836 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (далі по тексту - Договір), п. 1.1., 1.2 якого передбачено що, позикодавець зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в загальній сумі 7 000,00 (сім тисяч) грн 00 коп. (далі - «Позика»), на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат відповідача, а відповідач зобов'язується повернути Позику та сплатити проценти за користування Позикою(а.с.15-16).
Позика видається строком на 10 днів. Договір діє до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.п. 1.1.3.-1.3.3. п. 1.3. Договору, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування Позикою: 1.3.1. знижена процентна ставка становить 1,53 % від суми Позики за кожен день користування Позикою (558,45 % річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; 1.3.2. стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми Позики за кожний день користування Позикою (657,00 % річних); 1.3.3. стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього Договору.
Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий Клієнтом (п. 1.5. Договору).
Згідно із п.п. 1. п. 2.1. Договору, позикодавець має право вимагати від відповідача повернення Позики, сплати процентів за користування Позикою та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених Договором.
Відповідно до п.п. 1 п. 2.2 Договору, позикодавець зобов'язаний видати відповідачу Позику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання цього Договору.
Разом з тим, п. 2.4. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути Позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).
Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони домовилися, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Положеннями п. 3.2 Договору перебачено, що нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору).
Згідно із п. 3.3 Договору, умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання відповідачем терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 (трьох) календарних днів.
Відповідно до п. 3.4. Договору, у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за Договором: 3.6.1. протягом Пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань Клієнта, нарахування процентів не здійснюється; 3.6.2. з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості позикодавець визнає заборгованість за Позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування Позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев'яностого) дня прострочення.
Цей Договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу.
Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту (п. 6.1., 6.2. Договору).
Відповідно до розділу 7 Договору «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» вказано що відповідач такий Договір підписав електронним підписом 26.04.2019 21:41:56.
Додатком № 1 до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 829836 від 26.04.2019 є Графік платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту № 26.04.2019(а.с.16зв).
Відповідно до Довідки договір зі сторони відповідача було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на стороні Товариства та направлено Позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству (далі - одноразовий ідентифікатор) відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII. Також, з такої довідки слідує що одноразовий ідентифікатор «131668» відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (а.с.11).
Зі змісту Розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) встановлено, що сума боргу за тілом кредиту 7 000,00 грн; сума боргу за процентами 1 260,00 грн; сума боргу за простроченими процентами 10 962,00 грн; сума боргу за штрафами 3 360,00 грн; загальна заборгованість за кредитом 22 582,00 грн. (а.с.11зв).
12.04.2018 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі по тексту - позивач) та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладений Договір факторингу № 1 відповідно до п. 2.1. якого, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором(а.с.17-19).
Положеннями п. 4.1. Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на в день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
12.09.2019 укладено Додаткову угоду №25 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018(а.с.20).
Відповідно до Реєстру прав вимог №25 від 12.09.2019, на умовах Договору Клієнт відступає Фактору наступні Права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідача який вказаний під порядковим номером 3357(а.с.29-30).
Згідно змісту дослідженої картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) відповідач сплатив позивачу 1 953 грн, а саме: 07.05.2019 - 1 071 грн та 14.05.2019 - 882 грн(а.с.22-25).
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов'язання 1 096 днів становить 35 210,11 грн із розрахунку (22 582,00 (сума боргу) + 10 595,70 (інфляційне збільшення) + 2 032,41 (штрафні санкції)(а.с.28).
Відповідно до Протоколу № 1706 від 28.07.2024 позивач змінив власне найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС»(а.с.27).
Згідно із Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних особі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо позивача від 26.07.2024 передбачено вид економічної діяльності 82.91. Діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій (основний)(а.с.9).
Судом встановлено, що змістом спірних правовідносин є вимога позивача про повернення суми споживчого кредиту, нарахованих відсотків та відшкодування понесених судових витрат.
Норми права, що застосовані судом при вирішенні справи
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При розгляді заявлених вимог, суд виходить з наступних положень національного законодавства, що врегульовують форму укладеного між сторонами спору договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні умови виконання зобов'язання визначені ст. 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Разом з тим, форма правочину визначена ст. 205 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронна комерція це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Правила вчинення підпису у сфері електронної комерції визначено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Нормативне правове врегулювання кредитних правовідносин визначено Главою 71 ЦК України «ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД».
За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно із ч. 7 ст. 1056-1 ЦК України, особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначенні Законом України «Про споживче кредитування».
Так п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття договору про споживчий кредит, згідно кого це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Разом з тим, споживчий кредит (кредит) це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до ч. 4. ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Згідно із ч. 5 вказаної статті, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України.
Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поняття договору факторингу міститься у ст.1077 ЦК України, згідно ч.1 якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотиви та висновки суду, щодо заявлених вимог
Судом встановлено, що 26.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 8298360, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) 131668.
Таким чином, з огляду на дотримання вимог ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» при вчиненні електронних правочинів суд дійшов висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладений договір про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019 у формі електронного договору.
Разом з тим, відповідно до п.п. 1 п. 2.2 Договору, позикодавець зобов'язаний видати відповідачу Позику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання цього Договору, а за змістом п. 6.2 Договору, датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання; договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів Клієнту.
Обов'язок надати кошти відповідачу за кредитом передбачений і ст. 1054 ЦК України, за змістом якої, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Дослідивши додані позивачем докази судом встановлено, що такі не містять підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» власного обов'язку із переказу відповідачеві коштів за Договором про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019.
Суд критично оцінює зміст картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), згідно якої відповідач сплатив позивачу 1 953 грн, а саме: 07.05.2019 - 1 071 грн та 14.05.2019 - 882 грн, оскільки така складена первинним кредитором відповідача ТОВ «Авентус Україна», та не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чи іншим доказом який підтверджує факт проведення безготівкових розрахунків (платіжною інструкцією, банківською випискою, квитанцією тощо).
Інших доказів, які підтверджують фінансову операцію з переказу коштів відповідачу за Договором про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019 матеріали справи не містять.
З огляду на те, що згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, та враховуючи що суд дійшов висновку за яким не доведено переказу коштів ТОВ «Авентус Україна» відповідачеві за Договором про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019, то суд вважає, що позивач по справі ТОВ «ВІН ФІНАНС» за наслідком укладення Договору факторингу № 1 від 12.04.2018 не набув права вимог до відповідача, адже таке право вимоги у ТОВ «Авентус Україна», як первісного кредитора, до відповідача було відсутнє, з підстав відсутності переказу суми кредиту відповідачеві.
Матеріали справи не містять і доказів того, що ТОВ «ВІН ФІНАНС», як новий кредитор за Договором про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019, здійснював переказ коштів відповідачеві, як позичальнику за вказаним договором.
За приписами ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5 ,6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення коштів за Договором про надання фінансового кредиту № 8298360 від 26.04.2019, оскільки позивачем не доведено існування заборгованості відповідача перед позивачем, в силу відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів отримання коштів відповідачем за кредитним договором.
Судові витрати
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то понесені позивачем судові витрати слід залишити за останнім.
Щодо витрат на правову допомогу
Позивач просить стягнути понесені витрати на правову допомогу, які обґрунтовує поданими ним Договором № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, Додатковою угодою до Договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 09.01.2025 та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Так, з наданих документів слідує, що розмір таких витрат становить 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за останнім.
На підставі ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16 травня 2025 року, що в силу положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України є датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справ.
Повне найменування учасників справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄРДПОУ 38750239, адреса: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м.Київ, 04112 зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , відсутній електронний кабінет в ЄСІТС).
Суддя Володимир КОНДРАТЮК