Справа 556/1245/25
Номер провадження 1-кп/556/124/2025
16.05.2025
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в селищі Володимирець кримінальне провадження №12025181230000083 від 07.04.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лютинськ, Дубровицького району Рівненської області, житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, військовозобов"язаного, освіта середня, не працює, не судимого,-
за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України,-
ОСОБА_4 , восени 2024 року (точної дати слідством не встановлено), в лісовому масиві, що поблизу селища Володимирець, Рівненської області, придбав шляхом знайдення одноствольну гладкоствольну мисливську рушницю моделі «ІЖ-5» 16-го калібру № НОМЕР_1 , після чого восени 2024 року перебуваючи в господарській будівлі, що розташована на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , без відповідного дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на переробку вогнепальної зброї, за допомогою особистих інструментів, із застосуванням фізичної сили, вніс до неї незворотні конструктивні зміни, які не передбачені виробником, а саме здійснив переробку вказаної мисливської рушниці шляхом вкорочення стволів до залишкової довжини 355 мм. та вкорочення прикладу до шийки ложа саморобним способом
У зв'язку з вчиненням вказаних дій ОСОБА_4 , одноствольна гладкоствольна мисливська рушниця моделі «ІЖ-5» 16-го калібру № НОМЕР_1 втратила своє призначення, як мисливської зброї та стала нестандартною вогнепальною зброєю -обрізом, який придатний для проведення пострілів.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в незаконній переробці вогнепальної зброї, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263-1 КК України.
Крім цього, встановлено, що після відповідної переробки зброї восени 2024 року (точної дати слідством не встановлено), ОСОБА_4 , маючи умисел на зберігання вогнепальної зброї, порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 (у поточних редакціях зі змінами), незаконно зберігав з моменту переробки до 18.04.2025 нестандартну вогнепальну зброю - обріз, виготовлений саморобним способом з одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці, моделі «ІЖ-5», 16-го калібру № НОМЕР_1 в будинку, за місцем фактичного проживання, що в АДРЕСА_1 , без мети збуту, а саме до моменту проведення працівниками правоохоронного органу на підставі ухвали слідчого судді обшуку, по місцю проживання останнього.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в незаконному зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
30 квітня 2025 року між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченимОСОБА_4 за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами вказаної угоди, обвинувачений повністю визнав свою вину у зазначеному діянні і зобов'язався під час судового розгляду беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого у судовому провадженні та зобов'язується у подальшому подібного не вчиняти. Щиро розкаявся у вчиненому.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі, строком на чотири роки; за ч.1 ст.263-1 КК України - у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном. На призначення зазначеного покарання обвинувачений погодився.
Відповідно до угоди, обвинуваченому відомо та зрозуміло, що згідно із вимогами ст. 473 КПК України, наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України. Йому також роз'яснено та є зрозумілими, визначені п.1 ч.4 ст.394 КПК України, підстави для апеляційного оскарження обвинувального вироку, яким затверджена угода про визнання винуватості, а також підстави для касаційного оскарження відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання. А також для обвинуваченого - зазначені наслідки відмовивід здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 3 п.1 ч.4 ст.474 КПК України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості, дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в підготовчому судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263-1 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям, які передбачені ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263-1 КК України.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При обранні міри покарання, суд враховує, згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання, що вчинив тяжкий та нетяжкий злочини.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені абзацами 1 і 3 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_4 дійсно вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, за якими належить призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
Призначене покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов не заявлявся.
Також з обвинуваченого слід стягнути витрати на залучення експерта в сумі 3565 грн 60 коп, згідно ст.124 КПК України.
Питання про речові докази вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді особистого зобов"язання, на строк 60 діб.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 373, 424, 468, 469, 374, 473-476 КПК України, ст.ст.12, 263, 336 КК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 квітня 2025 року, укладену між прокурором Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025181230000083 від 07.04.2024 за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ..
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України і призначити покарання:
-за ч. 1 ст. 263 КК України- 4 (чотири) роки позбавлення волі;
-за ч.1 ст.263-1 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із однорічним іспитовим строком.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1, ч.2 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Підстави для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу - відсутні.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування в загальній сумі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Речові докази: нестандартну вогнепальну зброю - обріз, виготовлений саморобним способом з одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці, моделі «ІЖ-5», 16-го калібру № НОМЕР_1 - знищити.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст.263-1 КК України.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1