Справа № 541/1107/25
Номер провадження 2-а/541/38/2025
Іменем України
12 травня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
за участю представника позивача - адвоката Цьома Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цьома Р.А., звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тво начальника Стрижка І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свій позов мотивував тим, що 05 березня 2025 року на адресу його реєстрації з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла постанова №73 від 25.02.2025 про накладення штрафу в розмірі 17000 грн. Оскільки постанову №73 від 25.02.2025 ОСОБА_2 отримав поштовим відправленням 05.03.2025, до цього не знав про притягнення його до адміністративної відповідальності, тому просив поновити строк на оскарження даної постанови як такий, що пропущений з поважних причин. Позивач вважає, що постанова №73 від 25.02.2025 має бути визнана протиправною, підлягає скасуванню, а справа закриттю з наступних підстав. Відповідно до вказаної постанови він порушив правила військового обліку, а саме, суть правопорушення в постанові викладена так: «гр. ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 i під час перевірки не мав при собі військово-облікового документа. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформляється та видається військово-обліковий документ, який є документом, який визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Права та обов'язки громадянину роз'яснено в повному обсязі.» Однак, в порушення Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, яка визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення, відповідачем не зазначено в постанові відомості щодо дати, часу, місця перевірки, в ході якої виявлено у нього відсутність при собі військово-облікового документу. Також позивач зазначив, що 20.02.2025 він оновив свої дані та має відповідний витяг з "Резерв+", що являється військово-обліковим документом, є заброньованим працівником і не підлягає мобілізації.Відповідач не виконав вимоги щодо всебічного, повного i об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, не дотримався процедури розгляду справи та фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ч. 1 ст. 268 KУпAП, то з цих обставин позивач вважає, що відповідачем взагалі не доведено законності та обґрунтованості процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та в його діях відсутній будь-який склад правопорушення. З огляду на зазначене, позивач просив поновити строк на оскарження, визнати постанову №73 від 25.02.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 KУпAП, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , - протиправною, скасувати її повністю та закрити справу.
Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі.
04.04.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву ОСОБА_2 , згідно якого вважають позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прибув 18.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 та під час перевірки було встановлено, що він має тільки приписне посвідчення, яке після виповнення позивачу 27-річного віку втратило чинність, а позивач не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_5 для отримання військово-облікового документу (ВОД) військовозобов'язаного запасу, тобто мав триваюче правопорушення, яке було виявлено тільки під час складання протоколу, а саме 18.02.2025. Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Відповідно двомісячний строк застосування адміністративного стягнення за триваюче правопорушення слід рахувати з дня виявлення правопорушення. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа». За пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Відповідно до п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікового документу. Пунктом 81 Порядку №1487 передбачено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності. 18.02.2025 було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 протокол № 73 про триваюче адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутність при собі під час перевірки військово-облікового документу та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 годині 25 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет №1. В поясненнях позивач зазначив, що в період з 2019 року він не отримав військово-обліковий документ (ВОД), а отримав його тільки 20.02.2025 та з того ж часу і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Гр. ОСОБА_2 під час винесення протоколу роз'яснено зміст статті 63 Конституції України під особистий підпис. 20.02.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби та визнаний придатним до військової служби під час мобілізації в особливий період. На розгляд справи позивач не з'явився, хоча про місце, час та причини розгляду його належним чином повідомлено, тому начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку. Постанова №73 видана 25.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача була відправлена 26.02.2025 рекомендованим листом №0601117414519 з повідомленням засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 (вулиця перейменована раніше АДРЕСА_3 ).
22.04.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що стосовно визначення правопорушення, яке наче б то вчинив ОСОБА_2 , триваючим, проте до 19.05.2024 частини 3 статті 210 КУпАП взагалі не існувало. Наданий до відзиву протокол №73 про адміністративне правопорушення вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки всупереч ст. 256 КУпАП в описовій частині протоколу не зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. На час складання цього протоколу ОСОБА_2 мав електронний військово-обліковий документ, запроваджений у мобільному додатку Резерв+, який має таку ж юридичну силу, як і паперовий. Заперечував щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки це не відповідає дійсності. Наголошує на тому, що під час складання протоколу №73 позивач повідомив про наявність в нього витягу з Резерв+ та показував його представникам ІНФОРМАЦІЯ_3 , на що вони повідомили, що він немає юридичної сили.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне. Постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не містить інформації про те, коли і де проводилась перевірка, не зазначена дата. Ці дані відсутні і в протоколі, після розгляду якого винесено оскаржувану постанову. Зазначив, що станом на момент перевірки позивач мав оновлені дані та витяг з Резерв+, але працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 не звернули на це уваги.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у відзиві просив справу розглядати без його участі.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд вважає достовірними доводи позивача про те, що він дізнався про існування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення 05.03.2025, оскільки з копії постанови вбачається, що розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_2 , а копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштовим відправленням (а.с.20, 21).
Приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем на обґрунтування пропущеного строку звернення до суду та категорію спору, в якому заявлене клопотання про його поновлення, на підставі вищевказаних законодавчих норм, вважаю за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити позивачеві строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пункт 19 ст. 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Стаття 254 КУпАП встановлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
За приписами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник ТЦК.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Судом встановлено, що 18 лютого 2025 року провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення №73, відповідно до якого: «Під час уточнення облікових даних було встановлено, що гр. ОСОБА_2 28.10.2019 був поставлений на військовий облік військовозобов'язаних у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 і на даний час він не має військово-облікового документу. Відповідно до абзацу 4 пункту 9 статті 1 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт з питань оборони. Військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформляється та видається військово-обліковий документ, який є документом, який визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. На даний час гр. ОСОБА_2 не має військово-облікового документа, чим порушує вимоги абзацу 8 частини 2 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та вимоги абзацу 2 п.п.10-1 пункту 1 Правил військового обліку відповідно до Додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП» (а.с. 45 на звороті-46).
25 лютого 2025 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 винесено постанову №73 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Відповідно до зазначеної постанови встановлено, що гр. ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 i під час перевірки не мав при собі військово-облікового документа. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформляється та видається військово-обліковий документ, який є документом, який визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Права та обов'язки громадянину роз'яснено в повному обсязі (а.с.48 на звороті).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ст. 256 КУпАП).
Протокол про адміністративне правопорушення №73 від 18 лютого 2025 року містить недоліки, у зв'язку з чим на його підставі неможливе винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з дотриманням норм КУпАП. Так, в даному протоколі не зазначені дата, час та місце скоєння правопорушення, не зазначено кваліфікуючу ознаку правопорушення, а саме, вчинення в особливий період, тому взагалі відсутня можливість встановити початок перебігу строку вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов'язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Оскаржувана постанова також не містить інформації про дату, час та місце вчинення правопорушення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Як вбачається із адміністративно-правової норми, передбаченої ст. 210 КУпАП, вона є банкетною. Відтак, для притягнення особи до відповідальності за цією нормою слід встановити конкретні, передбачені діючим законодавством правила військового обліку та факт їх порушення цією особою. В постанові відсутнє зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та положення якого порушив ОСОБА_2 . Зазначено лише, що «Відповідно до вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформляється та видається військово-обліковий документ, який є документом, який визначає належність його власника до виконання військового обов'язку», що не є зазначенням норми, яку порушено вчиненими діями.
Відсутність у постанові про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП України, прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ ((п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі у разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, якому ще у 2019 році виповнилося 27 років, і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, з якого у позивача виник обов'язок стати на військовий облік як військовозобов'язаного згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка діяла на момент виявлення правопорушення. Однак, на той час законом не було визначено строків виконання цього обов'язку. Лише з 19 травня 2024 року Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил. 02.12.2019 позивачу виповнилось 27 років та з цього часу він відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону на час досягнення позивачем 27 років) підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районному (міському) військовому комісаріаті як особа, яка досягла граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників. Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у лютому 2025 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є безпідставною та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 251, 245, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_6 строк на оскарження постанови №73 від 25 лютого 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 73 від 25 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 16 травня 2025 року.
Суддя О.М. Дністрян