532/1124/25
3/532/335/2025
15 травня 2025 р. Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Мороз Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кобеляки, матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , непрацюючу
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Встановив:
13.05.2025 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №316395 від 26.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 26.02.2025 року о 15 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання дітей, адже не надавала належні умови для їхнього виховання. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ч. 1 ст. 184 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №316395 від 26.02.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фотоматеріали, відеозапис.
Суддя, розглянувши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, тощо.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Суть порушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону даного правопорушення. Зокрема, не зазначено, в чому саме полягало ухилення останньої від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання дітей, не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов'язки передбачені та вимоги якого порушено.
У протоколі про адміністративне правопорушення також не зазначено щодо виховання яких саме дітей ОСОБА_1 ухилилася.
Вказані обставини не дають підстав для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Оскільки судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не наведено достатніх доказів вини ОСОБА_1 щодо вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, суддя вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 27, 38, ст. 184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя