16 травня 2025 року
м. Київ
справа № 363/3873/17
провадження № 61-6293ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру
у Київській області, ОСОБА_2 , державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про витребування земельних ділянок із чужого не законного володіння,
У жовтні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_2 , державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в якому просив суд:
1) визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання
у приватну власність земельних ділянок для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області,
а саме: від 19 серпня 2015 року ОСОБА_3 , площею 0,1032 га, кадастровий номер 3221884000:33:016:7004; від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5142/0/38/-15-СГ ОСОБА_4 , площею 0,1032 га, кадастровий номер 3221884000:33:016:7002; від 19 серпня 2015 року № 10-1516/36-15-СГ ОСОБА_5 , площею 0,1060 га, кадастровий номер 3221884000:33:016:7001; від 01 вересня 2015 року
№ 10-2102/36-15-СГ ОСОБА_6 , площею 0,1170 га, кадастровий номер 3221884000:33:016:7003; від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5140/0/38-15-СГ ОСОБА_7 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:016:7008; від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5138/0/38-15-СГ ОСОБА_8 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:020:7002; від 08 вересня 2015 року
№ 10-2681/36-15-СГ ОСОБА_9 , площею 0,1195 га, кадастровий номер 3221884000:33:010:7001; від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5139/0/38-15-СГ ОСОБА_10 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:7005;
від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5147/0/38-15-СГ ОСОБА_14 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:020:7001; від 04 вересня 2015 року
№ 81-10-7777.3-5137/0/38-15-СГ ОСОБА_11 , площею 0,12 га, кадастровий номер 3221884000:33:027:7001;
2) витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння:
- ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6011, площею 0,3 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6012 та площею 0,4377 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6013;
- ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6014, площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6015, площею 0,1100 га, з кадастровим номером 3221884000:33:022:6016, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 лютого
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 22 березня 2023 року, у задоволенні позову Київської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ГУ Держгеокадастру
у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ДП «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання недійсними наказів, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння скасовано.
Справу № 363/3873/17 в указаній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними наказів змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в скасованій частині втрачають законну силу.
08 серпня 2024 року прокурор після остаточної зміни предмету позову просив суд:
- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6011;
- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3000 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6012;
- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4377 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6013;
- витребувати на користь держави в особі Київської ОДА з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,31 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6721.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада
2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
13 травня 2025 року заступник керівника Київської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року (повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2025 року, касаційна скарга надійшла до суду
15 травня 2025 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом у 2017 році, однак змінив позовні вимоги у 2024 році та заявляв позовну вимогу майнового характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на 08 серпня 2024 року (відсутнє визначення вартості земельних ділянок), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1,5 % від вартості об'єктів нерухомого майна, помноженого на 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць