16 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 521/19234/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Файненс Компані?
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (колегія суддів: Аленін О. Ю. - головуючий, Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.) та рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 (суддя Волков Р. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"
до: 1) ОСОБА_1
2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?ВАДІТА?
3) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича
4) Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни
5) ОСОБА_2
про визнання права вимоги за кредитним договором, визнання права вимоги та права іпотекодержателя за іпотечним договором, визнання недійсними рішення загальних зборів, акту приймання передачі майна та іпотечного договору, визнання протиправними та скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав, припинення державної реєстрації права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю ?ВАДІТА?, Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни, ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням останньої заяви про зміну предмета позову, просило:
-визнати права вимоги за кредитним договором № 504 від 18.08.2006;
- визнати права вимоги та права іпотекодержателя за іпотечним договором від 18.08.2006 на об'єкт нерухомого майна;
- визнати недійсним рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом № 1 від 10.12.2019;
- визнати недійсним акт приймання - передачі майна від 10.12.2019 № 1;
- визнати недійсним іпотечний договір від 28.01.2021;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Фролової Р. В.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50269997;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Турецького О. С. про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 53549938;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53549560;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Фролової Р. В.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56361464;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Турецького О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53548810;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса Фролової Р .В.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56361607;
- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію № 34689992;
- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію № 37707101;
- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію № 37706543;
- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію № 40313563;
- визнати протиправним та скасувати запис про проведену державну реєстрацію № 40313690;
- припинити державну реєстрацію права власності.
Позов мотивовано тим, що відчуження предмета іпотеки, вчинення правочинів, реєстраційних дій та записів було вчинено без наявності згоди законного іпотекодержателя.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.12.2024, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, який не поновить його права, які він вважає порушеними.
07.05.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв'язку ?Електронний суд? Товариство з обмеженою відповідальністю ?Файненс Компані? подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків [постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (пункт 24)].
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.49 постанови від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, виснувала, що задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22.09.2020 у справі № 127/18934/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц вказала на те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні від 30.12.2024 зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки право вимоги позивача за вказаними правочинами підтверджується Договором про відступлення прав вимоги та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про заміну стягувача у справі, а тому задоволення таких вимог жодним чином не спроможне поновити його права.
Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 визначила, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, як вказав суд апеляційної інстанції, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що з моменту укладення ТОВ "Файненс Компані" з ПАТ "Омега Банк" договору № 1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019, ТОВ "Файненс Компані", як новий кредитор, набуло права вимоги банку, зокрема, до позичальника за Кредитним договором № 504 від 18.08.2006 та до іпотекодавця за Іпотечним договором від 18.08.2006, реєстровий № 1062. Факт того, що ТОВ "Файненс Компані" набуло право вимоги за договором № 1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржники), включаючи, права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках № 1 та № 2 до цього договору, також підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 у справі № 2-2962/11 про заміну стягувача з ПАТ "Сведбанк", яке було перейменовано на ПАТ "Омега Банк" на його правонаступника - ТОВ "Файненс Компані" у виконавчих провадженнях з виконання виконавчого листа № 2-2962/11 від 23.02.2011, з урахуванням ухвал про виправлення від 23.05.2018 та від 06.07.2018, виданих Приморським районним судом м. Одеси про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Вадіта", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованості за Кредитним договором № 504 від 18.08.2006 в розмірі 20 062 023,78 грн (т. 2, а.с. 156-158). До того ж, ПАТ "Омега Банк" повідомило ТОВ "Вадіта" про те, що з 07.03.2019 на підставі договору № 1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 новим кредитором ТОВ "Вадіта" є ТОВ "Файненс Компані", що підтверджується листом ПАТ "Омега Банк" (т. 6, а.с. 68, 69).
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що іпотекодержателем вже реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, тому обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання за ТОВ "ФАЙНЕНС КОМПАНІ" права вимоги за Кредитним договором та визнання за ним права вимоги та права іпотекодержателя за Іпотечним договором, не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки за обставин даної конкретної справи не забезпечує його відновлення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Отже, є висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Файненс Компані?.
Інших підстав, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, щодо перегляду яких можливе відкриття касаційного провадження у справі, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі, Верховним Судом не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до вимог ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Файненс Компані? на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 521/19234/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов