15 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/3631/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б.- головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025
у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі»
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
про стягнення 54 400,19 грн,
27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - скаржник) на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 у справі № 908/3631/23, якою відмовлено скаржнику у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю подати до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та навести інші підстави, підтверджені належними доказами, для поновлення цього строку.
При цьому зазначено, що строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
25.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення без руху від 16.04.2025, у встановлений судом строк, надійшла заява про усунення недоліків у якій заявник просить поновити йому строк на подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025.
Отже, ухвалою Верховного Суду від 16.04.2025 про залишення поданої касаційної скарги без руху скаржнику було надано можливість навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження.
Розглянувши вказану заяву про усунення недоліків касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради слід відмовити, зважаючи на таке.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
За пунктом 4 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів господарського судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У постанові від 14.12.2022 у справі № 910/9211/20 Верховний Суд дійшов висновків, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025, якою відмовлено скаржнику у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю подати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - 2 422,40 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2025 першу касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 у цій справі було повернуто скаржнику на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник у встановлений законом строк не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 26.02.2025.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях із касаційною скаргою до Верховного Суду вдруге звернулося 27.03.2025, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025, строк на оскарження якої сплив 30.01.2025, заявивши при цьому про його поновлення.
Пропуск строку на касаційне оскарження обґрунтовує тим, що після розблокування рахунків та надходження коштів судовий збір у розмірі 2 422,40 грн було сплачено 17.03.2025 (платіжна інструкція № 314 від 17.03.2025), проте вдруге з касаційною скаргою Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Верховного суду лише 27.03.2025, тобто через десять днів після сплати судового збору.
У заяві про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник зазначив, (що первісна відсутність фінансування, блокуванням рахунків та відповідно несвоєчасна сплата Регіональним відділенням судового збору разом з великою завантаженістю всього 2 юристів, та виграшними іншими державними справами, є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження), тобто обставини, які вже Верховним Судом досліджувались і були визнані неповажними у цьому випадку зводяться до внутрішньої організації роботи скаржника і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк, про що йому було зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (від 03.04.2008 № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
За змістом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, викладені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними внаслідок того, що відносяться до організаційних питань діяльності скаржника, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Поновлення строку на касаційне оскарження за наведених обставин не буде виправданим, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб'єктивної волі скаржника. Таке поновлення свідчило би про порушення принципу правової визначеності.
За пунктом 4 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з викладеного, суд визнає наведені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 119, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 у справі № 908/3631/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак