Іменем України
13 травня 2025 року м. Чернігів справа № 927/263/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом в.о. заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2; код 02910114) в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області (код 04061725) 16400, м. Борзна Чернігівської області, вул. Пантелеймона Куліша, 104
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» (код 00449941) 16400, м. Борзна Чернігівської області, вул. Шевченка, 16
про стягнення 537 032 грн 00 коп.
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
В підготовчому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Драшпуль Н.О. (посв. від 01.03.2023 № 073877).
20 березня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява в.о. заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 537 032,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 77420810100:01:010:0041, розташовану в м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області по вул. Красносільського, 44-а, внаслідок чого органом місцевого самоврядування не отримані грошові кошти в сумі 537 032,00 грн, які мали б бути сплачені відповідачем як плата за землю у період з 24.10.2023 по 31.12.2024.
Нормативно - правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог позивач визначив ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2025 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 24 квітня 2025 року на 09:00;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
викликати для участі в судовому засіданні представника Борзнянської міської ради Чернігівської області в якості позивача;
викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» в якості відповідача.
Ухвала суду від 25.03.2025 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 26.03.2025 00:25.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 25.03.2025 є такою, що отримана сторонами 26.03.2025.
24.04.2025 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.
Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов'язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.
Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 24.04.2025 на 09:00 підготовче засідання по даній справі було проведено після оголошення відбою повітряної тривоги в Чернігівській області.
У встановлений судом процесуальний строк відповідачем відзив на позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області поданий не був.
В підготовчому засіданні 24.04.2025, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2025 постановлено:
закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13 травня 2025 року о 11:00;
викликати для участі в судовому засіданні в.о. заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури та представника Борзнянської міської ради Чернігівської області в якості позивача;
викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» в якості відповідача.
Ухвала суду від 24.04.2025 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 24.04.2025 20:44.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.04.2025 є такою, що отримана сторонами 25.04.2025.
В судовому засіданні 13.05.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Частиною 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.05.2024 у справі № 927/273/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 встановлено наступні факти:
згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2012 серія САС № 695807, виданого виконавчим комітетом Борзнянської міської ради та витягом про державну реєстрацію прав № 37045783 від 28.12.2012 ТОВ “СВТ Борзнянське» є власником нерухомого майна, а саме нежитлових будівель загальною площею 4101,0 кв. м, що знаходяться за адресою: вул. Красносільського, 44-А, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область; номер запису про право власності: 139 в книзі: 2.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Красносільського, 44-А, м. Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: для іншого сільськогосподарського призначення; форма власності: інформація про зареєстроване право відсутня; площа 4,6653 га; нормативна грошова оцінка: 3608966,45грн; дата державної реєстрації земельної ділянки: 14.04.2021; відомості про право власності/право постійного користування, оренду, суборенду: не надходили.
Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області дев'ятої сесії сьомого скликання від 25.06.2020 TOB “СВТ Борзнянське» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, яка знаходиться за адресою: м. Борзна, вул. Красносільського, 44.
Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 26.01.2022 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду»:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду TOB “СВТ Борзнянське» площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А;
- передано в оренду TOB “СВТ Борзнянське» земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А, терміном на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 3138231,7 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №351168091 від 20.10.2023, земельна ділянка площею 4,6653 га, кадастровий номер: 7420810100:01:010:0041, власник - Борзнянська міська рада Чернігівської області, рішення про державну реєстрацію: 20.10.2023, державну реєстрацію здійснив державний реєстратор Борзнянської міської ради Товстий С.А.
Відповідно до рішення Борзнянської міської ради позачергової двадцять сьомої сесії сьомого скликання від 14.02.2019 №7-н-XXVII/VII “Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Борзнянської міської ради» встановлено ставку орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Борзнянської міської ради та передані в оренду фермерським господарствам.
Як зазначає прокурор, станом на 31.12.2024 договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 між Борзнянською міською радою та TOB “СВТ Борзнянське» не було укладено.
Згідно з інформацією ГУ ДПС у Чернігівській області (лист від 25.07.2024 №418/5/25-01-04-01-04-1) та Борзнянської міської ради (лист №239 від 25.02.2025) TOB “СВТ Борзнянське» за період з 23.10.2023 по 23.07.2024 орендну плату за вищевказану земельну ділянку не декларувало та не сплачувало.
За доводами прокурора TOB “СВТ Борзнянське» у період часу 23.10.2023 по 23.07.2024 не набуло належних прав власності або користування на вищезазначену земельну ділянку у м. Борзна, а тому у зазначений період часу використовувало земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачувало орендну плату.
Рішенням виконавчого комітету Борзнянської міської ради № 72 від 29.07.2022 створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Борзнянською міською радою 06.01.2025 складено Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 4,6653 га кадастровий номер 7420810100:01:010:0041 з цільовим призначенням - 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення, згідно якого розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 24.10.2023 по 31.12.2024 становить 537032,00 грн. На засіданні комісії з визначення розміру збитків власниками землі та землекористувачами (Протокол №1 від 03.02.2025) затверджено розрахунок безпідставно збережених коштів.
Комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №1 від 03.02.2025, згідно якого TOB “СВТ Борзнянське» нараховано 537032,00 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 без укладення договору за період з 24.10.2023 по 31.12.2024.
18.02.2025 виконавчим комітетом Борзнянської міської ради прийнято рішення № 24, яким затверджено Акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №1 від 21.11.2023.
Повідомлення про відшкодування збитків №233 від 24.02.2025, Договір про добровільне відшкодування збитків від 24.02.2025, Акт з визначення та відшкодування збитків та копію розрахунку було направлено відповідачу 05.03.2025.
Відповідач добровільно кошти не сплатив, що стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру».
За положеннями ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під “нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166“б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.
У спірних правовідносин Борзнянська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень із розпорядження землями комунальної власності у межах міста Борзна.
Відповідно до ст. ст. 16, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» обов'язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб'єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права комунальної власності).
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про охорону земель» до повноважень Борзнянської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже порушення прав територіальної громади, яка є невід'ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.
У випадку, що розглядається, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов'язкових орендних платежів (плати за землю) порушує інтереси територіальної громади в особі Борзнянської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.
Крім того спірні правовідносини фактично пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Борзна. Так, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.
Поряд з цим із матеріалів справи вбачається, що Ніжинська окружна прокуратура зверталась до Борзнянської міської ради з листом від 28.02.2025 №52-77-1376вих-25, в якому повідомляла позивача про порушення вимог земельного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності. Однак Бознянська міська рада листом від 05.03.2025 №281 повідомила, що нею не вживалися заходи щодо стягнення з ТОВ “СВТ Борзнянське» безпідставно збережених коштів у зв'язку з дефіцитом коштів у місцевому бюджеті. Також повідомлено, що у майбутньому вжиття таких заходів не планується (у тому числі шляхом звернення до суду)
Вказане свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.
17.03.2025 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», Ніжинська окружна прокуратура повідомила Борзнянську міську раду листом № 52-77-1688вих-25 про намір звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та у відповідності до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» в інтересах держави.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.
За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України “Про оренду землі»).
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А розташовані нежитлові будівлі, загальною площею 4101,0 кв.м., на які за відповідачем 28.12.2012 зареєстровано право власності.
Рішенням Борзнянської міської ради Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 26.01.2022 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в оренду»:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду TOB “СВТ Борзнянське» площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А;
- передано в оренду TOB “СВТ Борзнянське» земельну ділянку площею 4,6653 га, кадастровий номер 7420810100:01:010:0041, за цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А, терміном на 7 років та встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 3138231,7 грн.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ “СВТ Борзнянське» права користування земельною ділянкою площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А шляхом укладення відповідного договору оренди з Борзняською міською радою та державної реєстрації такого права, що свідчить про те, що відповідач фактично користується вказаною земельною ділянкою без відповідних правових підстав.
Поряд з цим відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка площею 4,6653 га з кадастровим номером 7420810100:01:010:0041 за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна, вул. Красносільського, 44 А, як об'єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 14.04.2021.
Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказувала, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, наданого прокурором, у період з 24.10.2023 по 31.12.2024 нормативна грошова оцінка землі становила 3 608 966,45 грн, у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 3 793 023,74 грн відповідно до витягу № НВ-7400092302023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01.02.2023 та витягу № НВ-7400510062024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.07.2024.
При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ “СВТ Борзнянське» земельною ділянкою здійснено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Борзнянської міської ради “Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянка, які розташовані на території Борзнянської міської ради» від 14.02.2019 № 7-н-ХХVII/VII.
Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 24.10.2023 по 31.12.2024, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 537 032,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Отже за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ “СВТ Борзнянське», як фактичний користувач земельної ділянки у період з 24.10.2023 по 31.12.2024, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви прокурором було сплачено 8 055,48 грн судового збору.
Як вже було вказано вище, дана позовна заява подана прокурором до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд».
За правилами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, розмір судового збору, який покладається на відповідача з урахуванням результатів вирішення даного спору, становить 6 444,38 грн.
При цьому, прокурор не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов в.о. заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Борзнянської міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 537 032,00 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» (код ЄДРПОУ 0449941, вул. Шевченка,16, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Борзнянської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061725, вул. П.Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, на рахунок: ГУК у Чернігівській обл./тг м. Борзна (24060300), код 37972475, р/р UA888999980314020544000025697, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)) 537 032,00 грн безпідставно збережених грошових коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Борзнянське» (код ЄДРПОУ 0449941, вул. Шевченка,16, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA 248201720343140001000006008) 6 444,38 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2025.
Суддя А.С.Сидоренко