Іменем України
08 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/210/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Приватного підприємства “Шибумі»,
код ЄДРПОУ 30380646, вул. С.Бандери, б.8-В м. Чернігів, 14001;
до відповідача: російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні
код ЄДРПОУ 37567866, вул. Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049
про відшкодування шкоди в розмірі 269 373,49 долара США, що є еквівалентом
10 231 537,67 грн
За участю представників сторін:
позивача: Нестеренко Г.М.
відповідача: не прибув
Процесуальні дії у справі. Позиції сторін.
Приватне підприємство “Шибумі» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні, в якому просить суд:
- встановити вину відповідача та наявність шкоди, заподіяної Приватному підприємству “Шибумі» внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України на загальну суму 10 231 537,67 грн, що є еквівалентом 269 373,49 долара США;
- стягнути з держави - російська федерація на користь Приватного підприємства “Шибумі» суму завданих матеріальних збитків, що виникли внаслідок збройної агресії російської федерації до України в розмірі 269 373,49 долара США, що є еквівалентом 10 231 537,67 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на вчинення російською федерацією неспровокованого та повномасштабного акту збройної агресії проти України. Внаслідок військових дій, 09.03.2022 кілька снарядів влучили в приміщення цеху, розташованого в м. Чернігові по вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В, виникла пожежа, яка поширилась на адміністративну будівлю та прохідну. Після тривалої пожежі повністю була знищена матеріально-технічна база підприємства, весь складський запас запчастин, сировини, дорогостоючий інструмент, обладнання і прилади. З восьми автомобілів, що знаходились на той момент на території підприємства, чотири були знищені повністю, чотири зазнали значних ушкоджень.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 позовну заяву прийняно до розгляду; відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2025 об 11:30; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.
Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду даної справи, у підготовче засідання 08.04.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
08.04.2025 суд постановив проткольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.05.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 08.05.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Судом враховано, що на офіційній сторінці Господарського суду Чернігівської області розміщено відповідне оголошення веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, про час і місце розгляду даної справи.
Також, всі процесуальні документи суду у справі №927/210/25 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода, завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Згідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ГПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також, сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №927/210/25 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про подальше повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, учасники даної справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.
Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Згідно ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.05.2025 суд розглянув справу по суті та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Обставини справи встановлені судом.
Приватне підприємство «Шибумі» (код ЄДРПОУ 30380646) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 08.04.1999, номер запису 10641200000001531 від 21.04.1999.
Місцезнаходженням Приватного підприємства «Шибумі» є: м. Чернігів, вул. Ст. Бандери (Попова), 8-В.?
Основними видами економічної діяльності ПП «Шибумі» є:
41.49 Вантажний автомобільний транспорт (основний);
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;
52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
З метою здійснення підприємницької діяльності позивачем, як орендарем, 02.01.2019 укладено з Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Миколою Івановичем, як орендодавцем, Договір оренди нежилих приміщень та території для стоянки автомобілей, згідно з п. 1.1., 1.2. якого орендодавець тимчасово передає, а орендар приймає у користування наступне майно за адресою: м. Чернігів, вул. Ст. Бандери (Попова) 8-В: приміщення під офіс площею 218 кв.м; робочі приміщення для здійснення ремонтних робіт площею 890 кв.м; місце для стоянки автомобілів площею 1680 кв.м, загальна площа орендованого майна 2788 кв.м. ?
Факт передачі майна за вказаним договором в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення та майна від 02.01.2019, підписам сторонами та скріпленим печатками сторін.
Як зазначено позивачем, Приватне підприємство «Шибумі» здійснювало діяльність з перевезення вантажів як по території областей України, так і по території Європейських країн в міжнародному сполученні. На балансі підприємства знаходилися двадцять два автопоїзди.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.22 було введено в Україні воєнний стан, який триває на даний час.
З першого дня повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію незалежної України 24.02.2022 місто Чернігів опинилось під щільним вогнем російської авіації, артилерії та інших можливих засобів ураження. По місту Чернігову безперервно наносились авіаудари, ракетні бомбування та обстріли артилерією. Починаючи з 25 - 26 лютого до околиць міста вже в притул підійшла важка техніка агресора і додались обстріли з танків.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія Чернігівської області та безпосередньо Чернігівська міська територіальна громада (м. Чернігів) з 24.02.2022 по 31.03.2022 входить до території активних бойових дій.
09.03.2022, внаслідок чергового обстрілу з боку російських окупаційних військ, кілька снарядів влучили в приміщення цеху, виникла пожежа, яка поширилась на адміністративну будівлю та прохідну. Через тривалу пожежу повністю була знищена матеріально-технічна база підприємства, весь складський запас запчастин, сировини, інструментів, обладнання і приладів. З восьми автомобілів, що знаходились на той момент на території підприємства, чотири були знищені повністю, чотири зазнали значних ушкоджень.
Факт знищення належного Приватному підприємству «Шибумі» майна зафіксовано Актом про пожежу від 29.04.2022 та Довідкою Чернігівського районного управління ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області №13-06/1395 від 29.04.2022, де причиною пожежі зазначено потрапляння боєприпасів і їх уламків внаслідок бойових дій.
Актом первинного фіксування за допомогою візуального огляду стану нежитлових будівель (нежитлових приміщень), знищених (зруйнованих) чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації (бойових дій) № ЧК-131 від 31.05.2022, складеним комісією експертів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, детально зафіксовано пошкодження конструктивних елементів та інженерного обладнання всіх об'єктів нерухомості, а саме адміністративної будівлі, цеху літ. А-1, А1-1, А5-2, А2-1, АЗ-1, А4-1 загальною площею 1182,9 кв.м, прохідної В-1 загальною площею 5,8 кв.м., що розташовані за адресою: місто Чернігів, вулиця Попова (Ст. Бандери) будинок 8-В.
Факт пошкодження майна, належного Приватному Підприємству «Шибумі», підтверджується і доданими до вищевказаних Актів матеріалами фотофіксації.
Факт фіксації пошкодженого майна підприємства за місцем реєстрації по вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові також підтверджується комісійним Актом обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складеним комісією Чернігівської міської ради № 25 від 31.05.2023, в якому зазначено значне пошкодження стін будівлі, перекриття, несучих конструкцій, воріт, дверей, вікон тощо.
Адміністративна будівля, цех гіпсопроката, літ. А-1, А1-1, А5-2, А2-1, А3-1, А4-1 по вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, реєстраційний номер об?єкта нерумомого майна в РПЗМ: ОНМ-31.05.2023-106538про що свідчить витяг з даного реєструвід 16.05.2024.
Листом від 31.06.2022 ПП «Шибумі» також зверталось до Чернігівської міської ради з приводу попередньої фіксації факту знищення (пошкодження) майна та отриманих збитків підприємства. Зазначені дані були внесені до єдиного створеного на той момент електронного реєстру Чернігівської міської ради.
Згідно з Довідкою слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Даниленко Є. М. Приватне підприємство «Шибумі», код 30380646, м. Чернігів, вул. Попова 8-В, залучено в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 438 КК України.
Результатами експертних товарознавчих експертиз, складених незалежним експертом - товарознавцем Громовим Андрієм Миколайовичем, свідоцтво № 1456 Міністерства юстиції України про присвоєнню (підтвердження) кваліфікації судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2, зафіксовано факт матеріальних збитків підприємства, понесених внаслідок пошкодження автотранспортних одиниць, а саме:
- згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 70 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - Truck», реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 32 654,11 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 71 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «Renault - Premium 450 DXi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 106 880,51 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 72 від 06.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_3 , через його пошкодження 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 380 900,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 73 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «Renault - Magnum 460.18», реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 404 010,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 74 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_5 , через його пошкодження 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 393 480,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 75 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - Truck», реєстраційний номер НОМЕР_6 , через його пошкодження 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 318 290,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 76 від 16.06.2022 вартість відловлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_7 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 569 825,60 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварозигшчого дослідження колісного транспортного засобу № 77 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_8 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 23 987,43 грн.
Наказом директора ПП «Шибумі» № 08 від 05.05.2022 створено комісію і проведено інвентаризацію фактичних залишків. Для встановлення суми реальних збитків, понесених підприємством, взято вартість знищених (втрачених) товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачу та обліковувались по первинному обліку підприємства станом на 24.02.2022. Отримані інвентаризаційні данні взяті з відповідних регістрів (журналів) обліку, які формувались на підставі первинного бухгалтерського обліку та первинної документації.
За результатами проведеної інвентаризації матеріальних цінностей Приватного підприємства «Шибумі» складено Акт інвентаризації та встановлено наявність 2490 найменувань ТМЦ на загальну суму 12 204 333,55 грн, з яких знищено (безповоротно втрачено) в результаті збройної агресії російської федерації ТМЦ на суму 7 947 710,02 грн.
Експертним Висновком С-25001 від 06.01.2025 суб'єкта оціночної діяльності - ФОП Усенко О.В. (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 14 від 16.01.2017) встановлений розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок знищення рухомого майна (матеріальних цінностей), що спричинені ПП «Шибумі» внаслідок збройної агресії російської федерації, який складає 7 947 710,02 грн.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з держави - російська федерація на користь Приватного підприємства “Шибумі» суми завданих матеріальних збитків, що виникли внаслідок збройної агресії російської федерації до України.
Оцінка суду. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.ч.1-3 ст.3 ГПК України ).
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Із змісту позовної заяви вбачається, що Приватним підприємством «Шибумі» відповідачем визначено російську федерацію.
Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Водночас, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.
У рішенні від 14.03.2013 у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (п.68, п. 31).
Отже, особливістю правового статусу держави, як суб'єкта міжнародних відносин, є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівними має влади і юрисдикції». Однак, необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.
Водночас, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжено відповідними нормативно-правовими актами.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Крім того, постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
У ч. 1 ст.2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» зазначено, що російська федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.
Відповідно до ст. 2 Конституції України, зокрема, суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту ООН, остання переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживає ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводить мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У міжнародному праві кодифіковані підстави для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» (англ. «tort exсeption»). Умовами, необхідними для застосування «деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у спорі, який розглядається, суд врахував таке: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі, внаслідок знищення майна останньої; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).
Отже, російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, у тому числі юридичній особі, яка здійснює свої господарську діяльність на території України.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 22.06.2022 у справі №311/498/20, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21 Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.
Також, судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Отже, у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у резидента України, навіть з іноземною країною, зокрема й російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої «деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.2 ст.74 ГПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 86 ГПК України).
При цьому, ч.3 ст.75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Судом встановлено, що територія Чернігівської області та безпосередньо Чернігівська міська територіальна громада (м. Чернігів) з 24.02.2022 по 31.03.2022 входила до території активних бойових дій, інформація про що міститься у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309.
09.03.2022, виникла пожежа виробничого цеху гіпсопрокату, частину якого ПП «Шибумі» орендує у ФОП Нестеренка М.І., за адресою: вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В, м. Чернігів, через яку була знищено (пошкоджено) майно, а саме: адміністративна будівля, цех літ. А-1, А1-1, А5-2, А2-1, АЗ-1, А4-1 загальною площею 1182,9 кв.м, прохідної В-1 загальною площею 5,8 кв.м., що розташовані за адресою: місто Чернігів, вулиця Попова (Ст. Бандери) будинок 8-В, що зафіксовано в Акті про пожежу від 29.04.2022.
Згідно з Довідкою Чернігівського районного управління ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області №13-06/1395 від 29.04.2022 причиною пожежі зазначено потрапляння боєприпасів і їх уламків внаслідок бойових дій.
Актом первинного фіксування за допомогою візуального огляду стану нежитлових будівель (нежитлових приміщень), знищених (зруйнованих) чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації (бойових дій) № ЧК-131 від 31.05.2022, складеним комісією експертів Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, детально зафіксовано пошкодження конструктивних елементів та інженерного обладнання всіх об'єктів нерухомості, а саме адміністративної будівлі, цеху літ. А-1, А1-1, А5-2, А2-1, АЗ-1, А4-1 загальною площею 1182,9 кв.м, прохідної В-1 загальною площею 5,8 кв.м., що розташовані за адресою: місто Чернігів, вулиця Попова (Ст. Бандери) будинок 8-В.
До вищевказаних Актів додано матеріалами фотофіксації.
Факт фіксації пошкодженого майна підприємства за місцем реєстрації по вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові також підтверджується комісійним Актом обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, складеним комісією Чернігівської міської ради № 25 від 31.05.2023, в якому зазначено значне пошкодження стін будівлі, перекриття, несучих конструкцій, воріт, дверей, вікон тощо.
Адміністративна будівля, цех гіпсопроката, літ. А-1, А1-1, А5-2, А2-1, А3-1, А4-1 по вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, реєстраційний номер об?єкта нерумомого майна в РПЗМ: ОНМ-31.05.2023-106538.
Листом від 31.06.2022 ПП «Шибумі» також зверталось до Чернігівської міської ради з приводу попередньої фіксації факту знищення (пошкодження) майна та отриманих збитків підприємства. Зазначені дані були внесені до єдиного створеного на той момент електронного реєстру Чернігівської міської ради.
Згідно з Довідкою слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Даниленко Є. М. Приватне підприємство «Шибумі», код 30380646, м. Чернігів, вул. Попова 8-В, залучено в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 22022270000000010 від 28.02.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 438 КК України.
У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який не потребує встановлення в судовому порядку та закріплений державою на законодавчому рівні.
Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17 та у постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
Також, обов'язковою умовою покладення на відповідача відповідальності за заподіяння збитків має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто, наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 09.03.2022 у процесі горіння внаслідок потрапляння боєприпасів чи їх уламків до виробничого приміщення, розташованого вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові, яке орендувалося позивачем у ФОП Нестеренка М.І., було знищено товарно-матеріальні цінності позивача.
Згідно з Довідкою слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Даниленко Є. М. 28.02.2022 відкрито кримінальне провадження № 22022270000000010 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 438 КК України, де Приватне підприємство «Шибумі», код 30380646, м. Чернігів, вул. Попова 8-В, залучено в якості потерпілого.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК, України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17 та від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України, факт вини та заподіяння збитків (шкоди) діями відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Щодо права власності позивача на знищене відповідачем майно.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності позивача на майно (товар), яке було знищене під час проведення бойових дій і знаходилось в орендованому виробничому приміщенні, розташованому за адресою: вул. Попова (Ст. Бандери) 8-В у м. Чернігові, підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема договором оренди нежилих приміщень та території для стоянки автомобілей, укладеним 02.01.2019 між Приватним підприємством «Шибумі» та Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Миколою Івановичем, Актом інвентаризації матеріальних цінностей від 05.05.2022, журналами обліку матеріальних цінностей та запчастин.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує його право власності і у зв'язку із цим породжує право останнього на відшкодування заподіяної йому відповідачем шкоди.
Cуд враховує, що захист права власності гарантується статтею 1 Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.
Крім того, згідно п.п. 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Щодо розміру заявлених позивачем збитків.
Як зазначалося вище, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Результатами експертних товарознавчих експертиз, складених незалежним експертом - товарознавцем Громовим Андрієм Миколайовичем, свідоцтво № 1456 Міністерства юстиції України про присвоєнню (підтвердження) кваліфікації судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2, зафіксовано факт матеріальних збитків підприємства, понесених внаслідок пошкодження автотранспортних одиниць, а саме:
- згідно з Висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 70 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - Truck», реєстраційний номер НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 32 654,11 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 71 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «Renault - Premium 450 DXi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 106 880,51 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 72 від 06.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_3 , через його пошкодження 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 380 900,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 73 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «Renault - Magnum 460.18», реєстраційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 404 010,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 74 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105», реєстраційний номер НОМЕР_5 , через його пошкодження 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022, внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 393 480,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 75 від 16.06.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного «DAF - Truck», реєстраційний номер НОМЕР_6 , через його пошкодження 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед його пошкодженням 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, та складає: 318 290,00 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 76 від 16.06.2022 вартість відловлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_7 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 569 825,60 грн;
- згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу № 77 від 18.06.2022 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля вантажного «DAF - FT XF 105.410», реєстраційний номер НОМЕР_8 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.03.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки - 09.03.2022, складає: 23 987,43 грн.
Експертним Висновком С-25001 від 06.01.2025 суб'єкта оціночної діяльності - ФОП Усенко О.В. (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 14 від 16.01.2017) встановлений розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок знищення рухомого майна (матеріальних цінностей), що спричинені ПП «Шибумі» внаслідок збройної агресії російської федерації, який складає 7 947 710,02 грн.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Висновок експерта, розмір завданої шкоди відповідачем під сумнів, у належний спосіб, поставлено не було, заперечень та власних міркувань з цього приводу не висловлено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Оцінивши вказані висновки, суд вважає їх належними та достовірними доказами на підтвердження дійсного розміру збитків на суму 10 231 537,67 грн, завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.
Таким чином, відповідно до вказаних висновків загальний розмір збитків, завданих позивачу внаслідок російської збройної агресії на території України, складає 10 231 537,67 грн.
Враховуючи викладене, а також, встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 10 231 537,67 грн є обґрунтованими, підтвердженими документально, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Таким чином, саме вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків, що є законною, обґрунтованою та документально доведеною, забезпечить ефективний спосіб захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.
У зв?язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з російської федерації на користь Приватного підприємства “Шибумі» 10 231 537,67 грн шкоди, що еквівалентно 269 373,49 долара США. В іншій частині суд відмовив у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За частиною 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач в установленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відтак, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 153 473,07 грн.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, заявлених позивачем у позові, суд зазначає, що у зв'язку із ненаданням позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу і зазначенням у судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі представником позивача про те, що докази щодо розміру понесених судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі, судом не вирішується питання щодо розподілу витрат на правничу професійну допомогу.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з російської федерації на користь Приватного підприємства “Шибумі» (код ЄДРПОУ 30380646, вул. С.Бандери, б.8-В м. Чернігів, 14001) 10 231 537,67 грн шкоди, що еквівалентно 269 373,49 долара США.
3. Стягнути з російської федерації в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ 37993783); Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106) 153 473,07 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2024.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор