18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 травня 2025 року справа № 925/98/25
м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М. В. за участю розпорядника майна Носань Н. С., представника публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" адвоката Головчак О. В., директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег" Кривенця В. І. із секретарем судового засідання Рябенькою Я. В., розглянувши у попередньому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника у справі №925/98/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег",
Ухвалою від 07.03.2025 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. за заявою публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" відкрив провадження у справі №925/98/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег", визнав грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до боржника в розмірі 1175606,99 грн., ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника, ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, призначив розпорядником майна боржника арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну, вирішив інші питання підготовчого засідання, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), та визначив дату, час та місце попереднього засідання у справі №925/98/25 - 13 травня 2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Черкаської області.
7 березня 2025 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі №925/98/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег".
12 березня 2025 року через систему "Електронний суд" приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович (далі - приватний виконавець Недоступ Д. М.) подав до Господарського суду Черкаської області в електронній формі заяву від 12.03.2025 з грошовими вимогами в сумі 107736,46 грн. до боржника у справі №925/98/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег".
Ухвалою від 13.03.2025 у справі №925/98/25 Господарський суд Черкаської області прийняв заяву приватного виконавця Недоступа Д. М. від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника до розгляду у попередньому засіданні і повідомив заявнику дату час і місце попереднього засідання.
Боржник, розпорядник майна, публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" та приватний виконавець Недоступ Д. М. були належним чином повідомлені господарським судом про дату, час і місце попереднього засідання у справі №925/98/25, призначеного на 10 год. 00 хв. 13 травня 2025 року, проте приватний виконавець Недоступ Д. М. (його представник) у це засідання не явився, що не перешкодило його проведенню.
Розпорядник майна Носань Н.С. у наданому нею господарському суду повідомленні від 16.04.2025 №02-47/327 про результати розгляду вимог приватного виконавця Недоступа Д. М. до боржника в сумі 107736,46 грн. заявила про не визнання нею цих вимоги повністю в зв'язку з тим, що борги у виконавчих провадженнях, у яких у кредитора виникли заявлені ним вимоги до боржника, фактично не були стягнуті.
Боржник письмових заперечень проти заявлених до нього приватним виконавцем Недоступом Д. М. грошових вимог господарському суду на подав.
У попередньому засіданні керівник боржника підтримав позицію розпорядника майна Носань Н. С. щодо повного невизнання вимог приватного виконавця Недоступа Д. М.
Дослідивши наявні у справі №925/98/25 матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження у цій справі, господарський суд зазначає таке.
Частиною першою статті 2 КУзПБ встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Вимоги приватного виконавця Недоступа Д.М. до боржника в сумі 113792,78 грн включають:
- 6056,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі 925/98/25;
- 98294,14 грн. залишок не стягнутої з боржника суми основної винагороди приватного виконавця, визначену винесеною ним постановою від 11.01.2024 у виконавчому провадженні №73807725;
- 8973,32 грн. не стягнуту з боржника суму основної винагороди приватного виконавця, визначеної винесеною ним постановою від 31.01.2025 у виконавчому провадженні №77043459;
- 469,00 грн. не стягнуту з боржника суму мінімальних витрат виконавчого провадження, визначену винесеною приватним виконавцем постановою від 31.01.2025 у виконавчому провадженні №77043459;
На виконанні в приватного виконавця Недоступа Д. М. перебуває зведене виконавче провадження №77043543, до складу якого входять:
- виконавче провадження № 73807725, відкрите постановою приватного виконавця від 11.01.2024 на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі №17-14-01/1494(925/1373/23) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "БЕРЕГ" на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 728667,60 грн. вартості необлікованої електричної енергії, 204755,42 грн. інфляційних нарахувань, 35634,84 грн. три проценти річних та 14535,86 грн. судового збору, всього 983593,72 грн;
- виконавче провадження № 77043459, відкрите постановою приватного виконавця від 31.01.2025 на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 16.01.2025 у справі №925/1380/2) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "БЕРЕГ" на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 62679,20 грн. інфляційних нарахувань, 24026,07 грн. три проценти річних та 3028,00 грн судового збору, всього 89733,27 грн.
11 січня 2024 року приватний виконавець Недоступ Д. М. у виконавчому провадженні №73807725 виніс поставу про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, якою постановив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "БЕРЕГ" на користь приватного виконавця Недоступа Д. М. основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме 98359,37 грн.
31 січня 2025 року приватний виконавець Недоступ Д. М. у виконавчому провадженні №77043459 виніс поставу про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, якою постановив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "БЕРЕГ" на користь приватного виконавця Недоступа Д. М. основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме 8973,32 грн.
Також 31 січня 2025 року приватний виконавець Недоступ Д. М. у виконавчому провадженні №77043459 виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою постановив визначити для боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег" розмір мінімальних витрат виконавчого провадження:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 114 грн;
- винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану) 99 грн;
- плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн;
- винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця 42 грн;
- винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 42 грн;
- до витрат, пов'язаних з винесенням вищезазначених постанов входять витрати на виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)) 103,00 грн.
- загальна сума мінімальних витрат виконавчого провадження: 469,00 грн.
Доказів фактичного стягнення з боржника на користь стягувача у виконавчих провадженнях №73807725 і №77043459 сум боргів, що підлягають стягненню за наказами Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі №17-14-01/1494(925/1373/23) і від 16.01.2025 у справі №925/1380/24, пропорційно розміру яких приватним виконавцем Недоступом Д. М. були визначені заявлені як кредиторські вимоги суми основної винагороди приватного виконавця, у заяві приватного виконавця Недоступа Д. М. від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника не вказані і господарському суду ним не надані.
Стаття 1 КУзПБ термін "грошове зобов'язання" визначає як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження" містить такі норми:
1. Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено що:
1. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Питання винагороди приватного виконавця також врегульовані статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із частинами першою, другою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Частиною третьою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тож, сплата основної винагороди є зобов'язанням боржника перед приватним виконавцем в силу закону і охоплюється змістом грошових зобов'язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 КУзПБ, та за певних умов може бути вимогою приватного виконавця (кредитора) щодо грошових зобов'язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).
Частинами четвертою, п'ятою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно із частиною шостою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Частиною сьомою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено "Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Порядок №643).
Пунктом 12 Порядку №643 встановлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, встановлений законом обов'язок боржника сплатити основну винагороду приватному виконавцю є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа. Розмір винагороди розраховується при відкритті виконавчого провадження у постанові приватного виконавця. Виконання цього обов'язку пов'язується з фактом стягнення приватним виконавцем з боржника у виконавчому провадженні коштів.
До того ж розмір винагороди приватного виконавця є прямо пропорційним розміру стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що зазначена у виконавчому документі, розмір винагороди пропорційно зменшується.
Отже, стягнення основної винагороди приватного виконавця, яка встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів:
- приватний виконавець одержує її у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми на підставі постанови про стягнення основної винагороди;
- основна винагорода стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
- якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, основна винагорода приватного виконавця виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Системне тлумачення наведених вище норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка виноситься при відкритті виконавчого провадження, та стягується з боржника на користь приватного виконавця після повного виконання рішення або в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом про стягнення коштів з боржника.
Сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню у встановленому законом порядку.
Таким чином, виникнення права на стягнення суми основної винагороди законодавець пов'язує з винесенням постанови про стягнення основної винагороди за умови, що така постанова не була скасована.
Однак саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, та відсутність факту її скасування не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення.
Тобто обов'язковими умовами стягнення основної винагороди приватного виконавця є: 1) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень; 2) фактичне виконання судового рішення. Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми, а розмір винагороди також вираховується з фактично стягнутої суми.
Тож, оскільки наведені вище норми законодавства зумовлюють виплату основної винагороди приватного виконавця задоволенням вимог стягувача, то право вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає у момент фактичного виконання виконавчого документа, одночасно з яким виникає і відповідне грошове зобов'язання у боржника в розумінні статті 1 КУзПБ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/11384/20, від 07.07.2022 у справі № 916/1456/21, від 14.03.2023 у справі № 910/13760/20.
Враховуючи, що приватний виконавець Недоступ Д. М. доказів фактичного стягнення у виконавчих провадженнях №73807725 і №77043459 сум боргів за наказами Господарського суду Черкаської області від 28.12.2023 у справі №17-14-01/1494(925/1373/23) і від 16.01.2025 у справі №925/1380/24, пропорційно розміру яких ним були визначені заявлені як кредиторські вимоги суми основної винагороди приватного виконавця, господарському суду не надав, то це означає, що він не доказав набуття ним права на виплату основної винагороди приватного виконавця у цих виконавчих провадженнях на заявлену суму в розмірі 107267,46 грн. (98294,14 грн. + 8973,32 грн.).
Зобов'язання боржника у виконавчому провадженні зі сплати витрат виконавчого провадження виникає на підставі постанови державного виконавця про визначення/стягнення таких витрат і на відміну від зобов'язання щодо сплати основної винагороди приватного виконавця не залежить від фактичного (повного/часткового) задоволення вимог стягувача за виконавчим документом у зв'язку з виконанням якого такі витрати понесені.
Отже, в цьому контексті грошові вимоги приватного виконавця до боржника у справі про банкрутство на суму витрат виконавчого провадження виникають у розмірі визначеному у відповідній постанові державного виконавця за умови їх належного документального підтвердження кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 918/56/20.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження, згідно з розділом І яких до витрат виконавчого провадження належать:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження:
папір;
копіювання, друк документів;
канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження:
конверти;
знаки поштової оплати (марки);
послуги маркувальної машини;
послуги поштового зв'язку.
3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій:
експертів;
зберігачів;
перекладачів;
суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
8. Сплата судового збору.
9. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.
10. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
11. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Розділом ІІ затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 Видів та розмірів витрат виконавчого провадження передбачено, зокрема, що:
1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
8. Приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Тож з урахуванням вимоги пункту 8 Розділу ІІ затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 Видів та розмірів витрат виконавчого провадження приватний виконавець Недоступ Д. М. має підтвердити визначені ним витрати на виготовлення винесених ним постанов у виконавчому провадженні №77043459 та на пересилання документів виконавчого (на конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)) документами про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
Приватний виконавець Недоступ Д. М. таких документів господарському суду не надав, а значить не доказав розміру цих витрати виконавчого провадження.
Плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження на відміну від решти витрат виконавчого провадження встановлена наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2017 №945/5 в сумі 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.
Отже, з огляду на викладене вимоги приватного виконавця Недоступа Д. М. в сумі 69,00 грн. витрат виконавчого провадження на оплату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження за відкрите виконавче провадження №77043459 є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.
За подання заяви від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника приватний виконавець Недоступ Д. М. за платіжною інструкцією від 12.03.2025 №31102 сплатив 6056,00 грн. судового збору, що становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) кредитором сплачується судовий збір за ставкою - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому розмір грошових вимог кредитора до боржника не впливає на розмір судового збору.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Тож за подання заяви від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника у справі №925/98/25 в електронній формі приватний виконавець Недоступ Д. М. мав сплатити 4844,80 грн. судового збору (3028,00 грн. х 2 х 0,8), а фактично сплатив 6056,00 грн., тобто на 1211,20 грн. більше від встановленого Законом України "Про судовий збір" розміру судового збору.
З огляду на викладене лише частина сплаченого приватним виконавцем Недоступом Д. М. судового збору в сумі 4844,80 грн. підлягає віднесенню до витрат цього кредитора, пов'язаних з провадженням у справі №925/98/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег".
За таких обставин вимоги приватного виконавця Недоступа Д. М. до боржника у справі №925/98/25 підлягають визнанню судом лише в сумі 4913,80 грн.(69,00 грн. + 4844,80 грн.).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Наразі клопотання від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д. М. про повернення сплаченого за подання заяви від 12.03.2025 з грошовими вимогами до боржника судового збору в сумі 1211,20 грн. до Господарського суду Черкаської області не надходило, тому при постановленні цієї ухвали питання повернення судового збору господарським судом не розглядалося.
На підставі викладеного, керуючись статтями 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
1. Визнати грошові вимоги приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег" у справі №925/98/25 в сумі 4913,80 грн.
2. Відхилити решту грошових вимог приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське заготівельно-торгівельно-переробне підприємство "Берег" в сумі 108878,66 грн.
Ця ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення і не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Суддя М.В. Дорошенко