14 травня 2025 рокуСправа № 921/656/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
розглянув заяву б/н від 17.04.2025 (вх.№2827 від 18.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" з грошовими вимогами до
боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про неплатоспроможність фізичної особи
За участі від:
кредитора - ОСОБА_2
боржника - Півторак В.М.
арбітражного керуючого - Шимечко А.Я.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 738 від 08.04.2013).
Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
На адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" надійшла заява (вх.№2827 від 18.04.2025) з грошовими вимогами до боржника. У даній заяві останній просить суд визнати грошові вимоги кредитора в сумі 28215 грн, із яких: 9 000 грн сума основної заборгованості, 14 715 грн заборгованості за відсотками та 4 500 грн пені.
Ухвалою суду від 24.04.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 у справі №921/656/24, її розгляд призначено на 30.04.2025 о 10 год. 00 хв.
Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. через систему "Електронний суд" подав 06.05.2025 заяву про розгляд вимог кредитора (вх.№3339 від 07.05.2025), якою відхилив вимоги кредитора. В обґрунтування поданої заяви, зазначив, що заявником не надано доказів перерахування кредитором грошових коштів боржнику. Наданий на підтвердження даного факту кредитором лист №20241227-1536 від 27.12.2024 не підтверджує факту надання кредитних коштів боржнику, оскільки з його змісту не можливо встановити отримувача коштів його рахунок та правових підстав.
Також зазначив, що кредитний договір на який посилається кредитор належним чином не укладений, а саме на договорі відсутній накладений кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника ТОВ "Стар Файненс Груп".
Звертає увагу також і на те, що кредитором не повідомлено боржника про відступлення ТОВ "Стар Файненс Груп" права вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" за Договором № 14637-07/2024 від 14.07.2024, як і не надано доказів и ціни за Договір факторингу № 30102024.
Ухвалою суду від 30.04.2025, за клопотанням представника боржника, розгляд заяви відкладено на 07.05.2025.
За клопотанням представника кредитора розгляд заяви, ухвалою від 07.05.2025, відкладено 14.05.2025.
13.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП" через систему "Електронний суд" надало суду додаткові пояснення (вх.№3511 від 13.05.2025) в яких доводи керуючого реструктуризацією заперечило. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що доказом перерахування коштів боржнику є довідка ТОВ "Пейтек" за вих. №20241227-1536 від 27.12.2024 року. Переказ коштів був здійснений 14.07.2024 року о 19:05:13 год. на суму 9 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Клієнта, яку було вказано особисто Клієнтом в заяві на отримання Кредиту та яка належить Клієнту. Платіжний провайдер має відповідну ліцензію НБУ на здійснення переказів грошових коштів та внесений в Державний реєстр фінансових установ. Відтак, кредитні кошти були видані боржнику, ним отримані на його власну банківську картку.
Щодо послання керуючого реструктуризацією на не підписання договору представником кредитора та вважає їх безпідставними, оскільки спростовуються відповідними доказами, а саме протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Щодо не повідомлення про відступлення права вимоги зазначила, що боржник був належно повідомлений про дану обставину повідомленням від ТОВ "Стар Файненс Груп" за №14637-07/2024-001 від 31.10.2024 року.
Також в спростування доводів керуючого реструктуризацією про відсутність доказів оплати за договором факторингу надав копії платіжних інструкцій.
Представниця заявника приймала участь в судовому засіданні 14.05.2025 в режимі відеоконференції. В ході розгляду заяви представниця заявника надала пояснення щодо обставин, наведених у заяві про визнання кредиторських вимог до боржника, підтримала її вимоги та просила задоволити.
В судове засідання 14.05.2025 з'явились представник боржника та керуючий реструктуризацією, якими заперечувалися вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛ.ЕН.ГРУП".
Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
17 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп", як Товариством та Скрабут Володимиром Петровичем, як Клієнтом було укладено Договір про надання фінансового кредиту №14637-07/2024 (надалі Кредитний договір) шляхом електронного підписання примірника Кредитного договору.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 9 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
За змістом п.1.2. Кредитного договору мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 14.07.2024; наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування; дата погашення кредиту 10.11.2024 року.
Згідно з п.п. 3.1., 3.3. Кредитного договору за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору. Порядок нарахування платежів за прострочення Клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим Договором передбачено в п.5.3. цього Договору.
Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Вказані умови кредитування відображені також і в підписаному боржником паспорті споживчого кредиту.
Положеннями пункту 1.6. Кредитного договору визначено, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору ТОВ "Стар Файненс Груп" надано Позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в й сумі 9 000,00 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви листом 2024227-1536 від 27.12.2024.
Як зазначає кредитор, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору щодо виконання взятих на себе зобов'язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 9 000,00 грн по сплаті тіла кредиту, 14 751,00 грн по відсотках за користування кредитом та 4 500,00 грн по пені, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .
На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості.
30 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) було укладено Договір факторингу №30102024 (надалі Договір факторингу), за умовами п.1.1. якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).
Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами.
Права Вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості (п.1.4. Договору факторингу).
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з Актом приймання-передачі від 30.10.2024 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 30.10.2024, складений у письмовій формі згідно з Додатком №1 до Договору.
При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансового кредиту №14637-07/2024 від 14.07.2024 містить відмітку про підписання його сторонами договору, зокрема, з боку боржника одноразовим ідентифікатором, який в сукупності з довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК" №20241227-1536 від 27.12.2024 про зарахування визначених в Кредитному договорі грошових коштів на картковий рахунок Клієнта (що не спростовано останнім належними та допустимими доказами) свідчить про укладення між Товариством та Клієнтом кредитного договору в електронній формі.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про неналежне виконання боржником положень укладеного ним Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становила 9 000,00 грн по сплаті тіла кредиту, 14 751,00 грн по відсотках за користування кредитом.
Доводи керуючого реструктуризацією щодо недоведеності вимог кредитора, підтримані представником боржника судом до уваги не приймаються так як суперечать матеріалам справи.
З огляду на наведене, означені вимоги кредитора підлягають до задоволення судом.
Поряд з цим, розглядаючи вимоги кредитора в частині заявленої пені на суму 4500,00 грн, суд враховує наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Положеннями п.п. 5.3., 5.3.1. Кредитного договору визначено, що у випадку прострочення Клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.
У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.
У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.
У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.
З огляду на порушення боржником грошового зобов'язання за Кредитним договором, кредитором відповідно до наданого суду розрахунку за період з 14.07.2024 по 30.10.2024 нараховано 4 500,00 грн пені, яку включено до заявлених до боржника вимог.
Правомірність нарахування пені кредитор обґрунтовує посиланням на п.6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX), лист Національного Банку України "Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування".
При цьому, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався, востаннє з 09.05.2025 строком на 90 діб.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за у Кредитним договором сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь кредитора пені за таке прострочення, а сама пеня, яка нарахована після 24.02.2022 підлягає списанню, у зв'язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованої кредитором за період з 14.07.2024 по 30.10.2024 пені в розмірі 4 500 грн.
Оцінюючи обставини переходу права вимоги за Кредитним договором, суд враховує наступне.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, суд констатує, що Цивільним кодексом України встановлено можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
В той же час, відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) факторинг вважається фінансовою послугою.
У п.5 ч.1 статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст.6 Закону.
Так, за змістом ч.1 ст.6 Закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до п.1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину:
а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до Закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);
б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);
в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;
г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;
д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;
е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу:
1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;
2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;
3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;
4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови;
5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п.6 ч.1 ст4 Закону), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з наведеного, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
Оцінюючи наданий кредитором договір факторингу №14637-04 від 14.07.2024 (укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), суд зважає, що за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, так як у даному випадку йдеться про звичайне відступлення права вимоги, а не про фінансування під відступлення права вимоги за плату.
Водночас, вказана правова кваліфікація наданого кредитором договору факторингу №30102024 від 30.10.2024 не впливає на висновок суду про підтвердження належними та допустимими доказами переходу права вимоги належного виконання зобов'язань Клієнта за Кредитним договором від ТОВ "Стар Файненс Груп" до ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з абз. 10 ч.1 ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 3 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.2 ст.76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частинами 1, 2 ст.91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 18.12.2024 (дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ) та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч.6 ст.45 КУзПБ).
Таким чином, враховуючи викладене, суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника ОСОБА_1 в розмірі 9 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту та 14 751,00 грн заборгованість по процентах за користування кредитом з віднесенням їх до другої черги задоволення.
У відповідності до приписів ч.2 ст.133 КУзПБ витрати, пов'язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність оплатою судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням викладеного, витрати кредитора на сплату судового збору за розгляд заяви про визнання кредитором в даній справі в сумі 4844,80 грн підлягають позачерговому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1, 45, 113, 122, ч.4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд
1.Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, код ЄДРПОУ 41240530) до боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в загальному розмірі 28 415,80 грн, з яких 9 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 14 751,00 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом із задоволенням вказаних вимог у другу чергу та 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника із задоволенням вказаних вимог позачергово.
2.В решті вимог - відмовити.
3.Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 травня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко