15 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/219/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (47722, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 180)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (46005, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 31)
про стягнення заборгованості в сумі 17400,13 грн.
За участі від:
позивача - Галинський М.В.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
07.04.2025 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 04.04.2025 (вх. №241) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" про стягнення заборгованості в сумі 17400,13 грн, яка складається з: 7528,09 грн - основного боргу; 6762,91 грн - 30% річних; 3109,13 грн - інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №57 від 21.10.2021, в частині оплати за отриманий товар.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 15.04.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2025 позовну заяву у даній справі було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.
11.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 11.04.2025 (вх. №2636), за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/219/25 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 15.05.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 15.05.2025 підтримано позовні вимоги. Ним в усному порядку зазначено, що нарахування інфляційних проведено включно до лютого 2025 року, а зазначені в орієнтовному розрахунку суми судових витрат 300 грн витрат на поштові відправлення фактично не понесені позивачем.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 15.05.2025 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений. Підтвердженням цьому є наявна у матеріалах справи довідка про доставку через систему "Електронний суд" електронного листа - ухвали від 15.04.2025 в електронній формі до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
15.05.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (надалі - постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (надалі - покупцем) укладено договір поставки №57 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти щебеневу продукцію (надалі - товар) на умовах цього договору.
Найменування, кількість, ціна товару та вартість партії товару зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3, п. 1.4 договору товар поставляється покупцю партіями за цінами, які зазначені у видаткових накладних. Найменування, асортимент, кількість, ціна товару та вартість партії товару, терміни (строки) та умови поставки кожної партії попередньо узгоджується сторонами у вигляді замовлення, складеного покупцем, та його погодження з боку постачальника. Замовлення покупця може бути викладене у письмовій або електронній формі. Сторони погодили, що під партією товару вони розуміють товар, який поставлений в один день згідно однієї видаткової накладної та до неї товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю товару та кількість товару попередньо погоджується у замовленнях покупця та вказуються у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за встановленою ціною на умовах 100% передоплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку за замовленням покупця.
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).
Оплата партії товару здійснюється згідно видаткової накладної та/або рахунка (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 5.5 договору обов'язок постачальника відносно поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару.
У п. 6.1 договору зазначено, що товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженою особою покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт здійснення поставки конкретної партії товару.
У п. 8.2.1 договору сторони обумовили, що за порушення строку оплати партії товару, зазначеного у видаткових накладних, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару, а також сплачує постачальнику 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь час такого прострочення. У випадку несвоєчасної оплати товару більш ніж 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченого вчасно товару.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь - якому випадку до повного виконання зобов'язання (п. 12.1 договору).
На виконання умов договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (продавцем/постачальником) згідно з видатковою накладною № 220 від 05.04.2022 та товарно-транспортною накладною №497 від 05.04.2022 поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (покупцю) товар (щебінь) на суму 10528,09 грн.
Приймання - передача товару згідно з зазначеними видатковою та товарно-транспортною накладними посвідчується зробленими на них відмітками представників обох сторін та їх печатками.
На вказану господарську операцію Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (продавцем) було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (покупцю) податкову накладну №220 від 05.04.2022, яка згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України є податковим документом та складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Вищевказана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.06.2022, підтвердженням чого являється відповідна квитанція про реєстрацію податкової накладної.
З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" суми боргу за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" товар, останнім 28.10.2022 направлено претензію №164/10 від 28.10.2022 з проханням оплатити суму боргу в розмірі 10528,09 грн.
Вказана вимога надіслана позивачем на адресу відповідача 28.10.2022, підтвердженням чому являються наявні в матеріалах справи датовані 28.10.2022 рекомендоване повідомлення з штрихкодовим ідентифікатором №4600603051744, фіскальний чек ПН215600426655 та опис вкладення у поштове відправлення.
Позивачем стверджено, що 25.11.2022 відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару в сумі 3000 грн.
З отриманого на загальну суму 10528,09 грн товару, неоплаченим відповідачем залишився товар на загальну суму 7528,09 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 4.1 договору обумовили, що покупець зобов'язується здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за встановленою ціною на умовах 100% передоплати протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку за замовленням покупця.
Однак, позивач здійснив передачу товару у власність відповідача без отримання від нього попередньої оплати за товар, а той прийняв його, тобто своїми діями сторони фактично погодились про відступ від умов договору в частині передоплати.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №922/439/17, від 10.04.2018 у справі №927/626/17.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки №57 від 21.10.2021, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, повний розрахунок по оплаті вартості отриманого товару в строк визначений ст. 692 ЦК України, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 7528,09 грн.
Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, ст. 692 ЦК України, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 7528,09 грн за невиконання грошових зобов'язань по договору поставки №57 від 21.10.2021 підлягають задоволенню як обґрунтовані.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач також просить стягнути з відповідача нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 3109,13 грн - інфляційних нарахувань (за період квітень 2022 року - лютий 2025 року) та 6762,91 грн - 30% річних (за період 07 квітня 2022 року - 04 квітня 2025 року).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, згідно з п. 8.2.1 договору за порушення строку оплати партії товару, зазначеного у видаткових накладних, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь час такого прострочення.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 30% річних та інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон". Згідно проведеного перерахунку, в межах визначених позивачем періодів та суми, на яку здійснювались нарахування, встановлено, що нарахування 6762,91 грн - 30% річних та 3109,13 грн - інфляційних нарахувань є правомірними та обґрунтованими.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а їх результати долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відповідачем відзив не було подано взагалі.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" підлягають до задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" 7528,09 грн - боргу, 6762,91 грн - 30% річних та 3109,13 грн - інфляційних нарахувань.
Розподіл судових витрат.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.
З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Галинським Михайлом Володимировичем (надалі - адвокатом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (надалі - клієнтом) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги та представництво № 01/04 від 02.04.2025 (надалі - договір про надання правової допомоги) яким, серед іншого, визначено умови про розмір та строки сплати гонорару адвокату.
Відповідно до п. 3.4 договору про надання правової допомоги у випадку надання правничої (правової) допомоги та представництва у спорах/справах кінцеве рішення в яких приймається (може прийматися) судами, гонорар сплачується клієнтом протягом 90-о (дев'яносто) днів після одночасного підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг та набрання рішення суду законної сили і повного виконання такого рішення іншою стороною (опонентом), у випадку якщо клієнт стягувач та/або позивач, якщо сторони не дійшли (узгодили) іншого під час прийняття адвокатом доручення клієнта та/або інше не випливає з додаткової угоди до цього договору та/або його додатків.
02.04.2025 між сторонами також укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги (надалі - додаткова угода), згідно з п. 1 якої відповідно до положень договору, клієнт доручає, а адвокат приймає до виконання окреме доручення клієнта з надання правничої (правової) допомоги та представництва виключно в межах розгляду справи у суді першої інстанції судової системи України стосовно стягнення з ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз» (код ЄДРПОУ: 37306731) заборгованості (разом з фінансовими та штрафними санкціями), без будь-яких інших обмежень.
У п. 2 додаткової угоди сторони домовились, що адвокат під час виконання доручення клієнта обумовленого п. 1. цієї додаткової угоди надає наступний попередній орієнтовний обсяг правничої (правової) допомоги - супровід судової справи та представництво клієнта виключно в суді першої інстанції, з урахуванням обмежень визначених цією додатковою угодою: первинна консультація; підготовка позовної заяви зі всіма доказами (у т. ч. аналіз облікових, первинних бухгалтерських та інших наявних у клієнта документів щодо правовідносин з ТОВ «Полімерна група «Терполімергаз», аналіз судової практики у подібних правовідносинах, розрахунок штрафних та/або фінансових санкцій тощо); участь у судових засіданнях (не більше чотирьох засідань загальною тривалістю до трьох годин, у т. ч. час витрачений адвокатом для прибуття до суду, повернення на своє робоче місце та очікування початку засідання); ознайомлення з матеріалами судової справи (за необхідності); підготовка відповіді на відзив (за необхідності); підготовка процесуальних та/або інших письмових заяв, клопотань, міркувань тощо (за необхідності); підготовка заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди правнича (правова) допомога передбачена цією додатковою угодою надається адвокатом на платній основі, за винагороду, надалі по тексту - «гонорар».
Гонорар за правничу допомогу попередньо визначений сторонами у п. 2 цієї додаткової угоди обчислюється у фіксованому розмірі та становить 10% від ціни позову, однак у жодному випадку не менше ніж 5000 грн, у тому числі якщо сума позову буде менша ніж 50000 грн (п. 3.1 додаткової угоди).
Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами, що зазначена у правому верхньому куті першої сторінки і є невід'ємною частиною договору (п. 6 додаткової угоди).
Судом встановлено, що Галинський Михайло Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Так, адвокатом Галинським Михайлом Володимировичем, відповідно до умов договору №01/04 про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2025, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії ВО № 1047072 від 04.04.2025, від імені ТОВ "БСК Трейдинг" здійснювалося представництво інтересів останнього у справі №921/219/25, а саме: підготовлено та подано до суду позовну заяву з оформленими до неї додатками; заяву про усунення недоліків; адвокат Галинський М.В. приймав участь у судовому засіданні 15.05.2025 у справі №921/219/25.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено правову позицію про те, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.
З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
Однак, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, у якому б наводились як заперечення проти позову, так і розміру судових витрат.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст.123,126,129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що сторонами договору №01/04 від 02.04.2025 про надання правничої (правової) допомоги та представництво погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме неповної оплати за отриманий ним товар, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, не заперечених відповідачем, беручи до уваги приписи п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, які вказують на те, що судові витрати пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд приходить до висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.
З урахуванням наданих в судовому засіданні 15.05.2025 представником позивача пояснень про те, що позивачем фактично не понесено зазначену в орієнтовному розрахунку суму судових витрат на поштові відправлення в розмірі 300 грн, відсутності в матеріалах справи доказів їх існування, суд не розглядає питання про їх стягнення по суті.
Щодо розподілу судового збору.
Позов у даній справі поданий в електронній формі через систему "Електронний суд", тому відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" до ставки судового збору застосований понижений коефіцієнт 0,8.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
1.Позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група "Терполімергаз" (46005, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 31, ідентифікаційний код 37306731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдинг" (47722, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 180, ідентифікаційний код 35069160) 7528 (сім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 09 коп. - боргу, 6762 (шість тисяч сімсот шістдесят дві) грн 91 коп. - 30% річних, 3109 (три тисячі сто дев'ять) грн 13 коп. - інфляційних нарахувань, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат, 5000 (п'ять тисяч) грн - витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 16.05.2025.
Суддя І.П. Шумський