Рішення від 13.05.2025 по справі 917/183/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2025 Справа № 917/183/25

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030)

до Фізичної особи - підприємця Тупікова Ескендера Серверовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 482 353,05 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Тупікова Ескендера Серверовича про стягнення 482 353,05 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, у тому числі: в т.ч. 423 049,25 грн. основного боргу; 2131,73 грн пені; 14 274,56 грн. 3% річних та 42897,51 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 04.02.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 04.03.2025, запропонувати зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Від відповідача відзив на позов не надійшов.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 06.03.2025р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.03.25 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/183/25, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.03.2025.

19.03.25 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 20.03.25.

Ухвалою від 20.03.25 суд постановив відкласти розгляд справи на 06.04.2025.

27.03.25 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно прохальної частини якого відповідач просить суд визнати строк на подачу Відзиву на позовну заяву пропущеним з поважних причин та поновити його, врахувати Відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог відмовити.

08.04.25 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 08.04.25 суд постановив поновити відповідачу строк для подання відзиву, відкласти розгляд справи на 08.05.2025.

У судовому засіданні 08.05.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

В судовому засіданні 08.05.2025р., після судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення

Ухвалою від 08.05.2025 р. господарський суд постановив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 13.05.2025.

У судовому засіданні 13.05.2025 складено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець Тупіков Ескендер Серверович (далі - відповідач) має у власності нежитлове приміщення (вбудовано-прибудований автосалон) по вул.Європейській, 72-а в місті Кременчуці, площею 381 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не спростовується відповідачем.

Позивач вказує, що:

- приміщення відповідача підключене до внутрішньо-будинкової системи опалення багатоквартирного житлового будинку, яке оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).

- починаючи з листопада 2022 року позивач надає послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідачу.

- нежитлове приміщення ФОП Тупікова Е.С. оснащено індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії та має підключення від внутрішньобудинкової системи опалення будинку.

- враховуючи обставини відсутності рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська,72-А про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, взаємовідносини між ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго та Фізичною особою - підприємцем Тупіковим Е.С. врегульовано індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, і опублікований на офіційному сайті підприємства. Договору якому присвоєно № 5361.

За умовами п.1 індивідуального договору про надання послуги від 01 листопада 2021, він являється публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 вказаного договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 договору).

Пунктом 5 договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до умов п.30- 34 Договору 5361, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. No 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., No 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. No 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/ .

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) ( пункт 30)

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/ .

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

- відповідачем не виконано свого обов'язку щодо проведення оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024

- відповідачу проведене нарахування: плата за абонентське обслуговування; плата за забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку; донараховується обсяг спожитої теплової енергії до мінімальної частки середнього питомого споживання (у зв'язку із « 0» показниками розподільчого вузла обліку теплової енергії, що встановлений у відповідача)

- розраховані обсяги теплової енергії, що припадають на нежитлове приміщення Тупікова Е.С. за період з листопада 2022 року по 31 грудня 2024 року наведені в таблиці «Інформація щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення» в матеріалах справи та відповідних Поясненнях на прикладі одного місяця

- формування та встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії, які діяли протягом спірного періоду, здійснювалося уповноваженими органами на підставі рішень Полтавської обласної ради, які встановлювалися відповідно до Постанови КМУ від 01.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги». Нарахування проведено за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії.

Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, зокрема:

- № 477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;

- № 669 від 28 липня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;

- № 687 від 26 вересня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»

- № 854 від 30 серпня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih-spozhivachv/).

За вказаних обставин позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 482 353,05 грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, у тому числі: в т.ч. 423 049,25 грн. основного боргу; 2131,73 грн пені; 14 274,56 грн. 3% річних та 42897,51 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на такі обставини:

- укладення договору між постачальником теплової енергії та споживачем є їх обов'язком з метою врегулювання взаємних прав та обов'язків, забезпечення надійного та безперебійного постачання обсягів теплової енергії відповідно до погоджених умов та законодавства.

Отже, 01.12.2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» (далі позивач, виконавець, ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО») та ФОП ТУПІКОВ Е.С. (далі відповідач, споживач) було укладено Індивідуальний договір №5361 про надання послуги з постачання теплової енергії, що набув чинності з 01.01.2023р.;

- ФОП ТУПІКОВ Е.С. розумів, що постачання теплової енергії, виходячи з умов публічного індивідуального договору буде здійснюватися за одноставковим тарифом, а двоставковий тариф може бути застосований Виконавцем у відповідності до чинного законодавства при зміні ціни Договору.

- станом на 24.02.2022 року, 01.11.2022 року для споживачів м. Кременчука категорії "інші споживачі" в тому числі ФОП ТУПІКОВ Е.С., відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2021 року за № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ" скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води для категорій споживачів з 01.01.2022 року", діяв одноставковий тариф, який складав 5637.16 грн/Гкал (без ПДВ).

- застосування Постачальником тарифів на послуги з постачання теплової енергії до Споживача, не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувалися до них станом на 24.02.2022 року

- як вбачається з тарифів на теплову енергію, затверджених Полтавською обласною радою у відповідних рішеннях -№687 від 26.09.2023 року та № 854 від 30.08.2024р. в порушення статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 року № 2479-IX, тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) безпідставно збільшено.

- Позивачем неправомірно запроваджено двоставковий тариф з постачання теплової енергії, що фактично призвело до збільшенню витрат на теплову енергію з її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії по лівобережній частині міста Кременчука оскільки:

не отримана згода відповідних органів Кременчуцької територіальної громади, на території якого мала провадиться зазначена ліцензована діяльність, на встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію;

не дотримано процедури подачі документів на затвердження нових тарифів з постачання тепла до відповідних органів Кременчуцької територіальної громади;

не наданий алгоритм розрахунку складових частин двоставкового тарифу і тарифи розраховані без врахування особливостей теплопостачання в м. Кременчуці;

тарифи з постачання теплової енергії по лівобережній частині міста Кременчука не затверджені відповідними органами Кременчуцької територіальної громади та інформація щодо введення нових тарифів не доведена до відома мешканців міста;

існує пряма заборона законом України на підвищення тарифів для всіх категорій споживачів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Отже рішення Позивача про запровадження з 1 листопада 2022 року для споживачів м. Кременчук, а отже і Відповідачу відповідно, і застосування цих тарифів є неправомірним і ці тарифи не можуть застосовуватись Позивачем при проведенні розрахунків за постачання теплової енергії, нарахування боргових зобов'язань за невиконання умов Договору та нарахування штрафних санкцій.

- Відповідачем жодним чином не узгоджувалось (не схвалювалось) застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії, рахунки та Акти виконаних робіт стороною Відповідача не отримувались та не підписано, що підтверджується відсутністю в матеріалх справи доказів їх направлення розрахунки не здійснювались, навпаки, заявами від 04.03.2024р. та 24.05.2024р., ФОП ТУПІКОВ Е.С. просив здійснити перерахунок, а Позивачем не наведено належним чином правомірності застосування до Відповідача саме двоставковий тариф на постачання теплової енергії.

- ТУПІКОВ ЕСКЕНДЕР СЕРВЕРОВИЧ є власником нежитлового приміщення загальною площею 381м.кв. прибудованого до житлового будинку розташованого за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72, і облаштоване окремою системою індивідуального опаленням, оснащене індивідуальними лічильниками тепла, через нежитлове приміщення не проходять трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення, гаряче водопостачання - відсутнє, що підтверджується Компановочним планом підключення нежитлового приміщення до теплової мережі, а згідно з показниками індивідуального лічильника тепла, його покази є незмінними з 2022 року, що підтверджується Актами перевірок технічного огляду вузла комерційного обліку, отже, ФОП ТУПІКОВ Е.С. підключення теплового вузлу до роботи в опалювальний період в період з 01.11.2022р. по 30.11.2024р. не готував, теплову енергію не отримував.

З огляду на вищенаведене, ФОП ТУПІКОВ Е.С. жодним чином не схвалено отримання послуг від Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» з постачання теплової енергії за двохставковим тарифом, акти про прийняття теплового вузла обліку, акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та актм перевірки стану вузла обліку, які підтверджують готовність Споживача про отримання теплової енергії від Позивача, матеріали даної справи не містять.

За вказаного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами: копією типового Індивідуального договору № 5361 про надання послуги з постачання теплової енергії; копіями рахунків; рішеннями ПОР від 30.09.2022 року № 477, № 669 від 28 липня 2023 року, № 687 від 26 вересня 2023 року, № 854 від 30 серпня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»; відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії; актами перевірки системи теплопостачання № 1752 від 28.03.2024 року, № 1192 від 01.11.2023 року, № 321 від 02.11.2024 року; рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про закінчення опалювального сезону 2022-2023 № 457 від 28.03.2023; показниками приладів обліку теплової енергії знятих в житловому будинку по вул. Європейській,72А в м. Кременчуці за спірний період; докази підключення споживача на початку опалювального сезону 2022-2023 від 09.11.2022; свідоцтвами про повірку засобів вимірювальної техніки, встановленими в житловому будинку.

На підтвердження заперечень проти позову відповідач надав наступні докази (копії): Компановочний план підключення нежитлового приміщення до теплової мережі зі модулем вузла комерційного обліку; Акти перевірок технічного огляду вузла комерційного обліку за 2023, 2025 рік; Акти № 198 від 20.10.2020р. та № 595 від 18.10.2021р. про готовність до опалювального сезону; Наряди для підключення від 02.11.2020р., від 29.10.2021р.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При прийнятті рішення зі спору суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави, м. Кременчука, м. Решетилівки, смт. Машівки, смт. Котельва Полтавської області.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії та гарячої води за Типовим індивідуальним договором від 01.11.2021.

Судом встановлено, що спірні правовідносини за період, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Цим Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017) регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону №2189-VІІІ (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов'язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

01.12.2021 на офіційному сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/) була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також форму заяви до нього.

Суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписання заяви-приєднання до договору не є наслідком відсутності підстав для укладання договору, оскільки у даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному вебсайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з позивачем як виконавцем комунальної послуги.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Крім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії наданої ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" до житлового будинку по вул.Європейській, 72-а в місті Кременчуці, в якому знаходиться нежитлове приміщення (вбудовано-прибудований автосалон) площею 381 кв.м., підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії; актами перевірки системи теплопостачання № 1752 від 28.03.2024 року, № 1192 від 01.11.2023 року, № 321 від 02.11.2024 року; рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про закінчення опалювального сезону 2022-2023 № 457 від 28.03.2023; показниками приладів обліку теплової енергії знятих в житловому будинку по вул. Європейській,72А в м. Кременчуці за спірний період; доказами підключення споживача на початку опалювального сезону 2022-2023 від 09.11.2022; свідоцтвами про повірку засобів вимірювальної техніки, встановленими в житловому будинку.

Відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 року є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону, у зв'язку з чим такий договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Щодо твердження відповідача, що вказаний договір було укладено 01.12.2022 року, чинності він набув 01.01.2023р., суд зазначає, що відповідач не наводить належних обгрунтувань у підтвердження визначеної ним дати укладення. Так само відповідач не вказує про наявність іншого виконавця надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в житловому будинку по вул. Європейській,72А в м. Кременчуці за період з 01.11.2022 до визначеної ним дати набрання чинності (01.01.2023). При цьому, у підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в житловому будинку по вул. Європейській,72А в м. Кременчуці за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 (який позивач визначив як період виникнення заборгованості) позивач надав відповідні акти надання послуг.

За вказаного суд дійшов висновку, що послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 надавалися відповідачу (об"єкт опалення нежитлове приміщення (вбудовано-прибудований автосалон) по вул.Європейській, 72-а в місті Кременчуці, площею 381 кв.м.) позивачем на умовах індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що розміщено на офіційному вебсайті виконавця послуг (позивача).

Щодо твердження відповідача, що ТУПІКОВ ЕСКЕНДЕР СЕРВЕРОВИЧ є власником нежитлового приміщення загальною площею 381м.кв. прибудованого до житлового будинку розташованого за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72, і облаштоване окремою системою індивідуального опаленням, оснащене індивідуальними лічильниками тепла, через нежитлове приміщення не проходять трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення, гаряче водопостачання - відсутнє, що підтверджується Компановочним планом підключення нежитлового приміщення до теплової мережі, а згідно з показниками індивідуального лічильника тепла, його покази є незмінними з 2022 року, що підтверджується Актами перевірок технічного огляду вузла комерційного обліку, отже, ФОП ТУПІКОВ Е.С. підключення теплового вузлу до роботи в опалювальний період в період з 01.11.2022р. по 30.11.2024р. не готував, теплову енергію не отримував, суд зазначає таке.

Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Вказане спростовує твердження відповідача про неотримання ним теплової енергії, яка поставлена позивачем житловому будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72.

Крім того суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі №390/34/17 зазначено наступне: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Оцінюючи дії учасника на предмет добросовісності, необхідно враховувати не лише сам факт виконання договору, але й волю сторін на таке виконання та досягнення відповідних їй юридичних наслідків. Так, підписання додаткової угоди про внесення змін до окремих умов договору, ділове листування стосовно нього можуть підтверджувати наявність у сторони волі на виконання договору надалі, що дозволяє контрагенту покладатися на дійсність угоди.

Суд зауважує, що відповідач у відзиві зазначає, що "розумів, що постачання теплової енергії, виходячи з умов публічного індивідуального договору буде здійснюватися за одноставковим тарифом, а двоставковий тариф може бути застосований Виконавцем у відповідності до чинного законодавства при зміні ціни Договору, ... Відповідачем жодним чином не узгоджувалось (не схвалювалось) застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії, рахунки та Акти виконаних робіт стороною Відповідача не отримувались та не підписано, що підтверджується відсутністю в матеріалх справи доказів їх направлення розрахунки не здійснювались, навпаки, заявами від 04.03.2024р. та 24.05.2024р., ФОП ТУПІКОВ Е.С. просив здійснити перерахунок, а Позивачем не наведено належним чином правомірності застосування до Відповідача саме двоставковий тариф на постачання теплової енергії.".

Очевидно, що дії відповідача, який розумів, що постачання теплової енергії у його нежитлове приміщення, яке є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72, здійснюється за умовами публічного індивідуального договору, заявами від 04.03.2024р. та 24.05.2024р., ФОП ТУПІКОВ Е.С. просив здійснити перерахунок вартості поставленої теплової енегрії, оскільки ним не узгоджувалось (не схвалювалось) застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії, а згодом зазначає про неотримання теплової енергії від позивача в період з 01.11.2022р. по 30.11.2024р., суперечать його попередній поведінці та принципу добросовісності.

Як зазначає позивач, Відповідачем не виконано свого обов'язку щодо проведення оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача за надані послуги в сумі 423049,25 грн.

Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.11.2021, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (копії наявні у матеріалах справи).

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за постачання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості. Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року.

Щодо об"єму послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року суд враховує надані позивачем пояснення щодо нарахування та вважає їх обгрунтуваними з огляду на таке.

Як зазначено вище, нежитлове приміщення (вбудовано-прибудований автосалон) по вул.Європейській, 72-а в місті Кременчуці, площею 381 кв.м., підключене до внутрішньо-будинкової системи опалення багатоквартирного житлового будинку, яке оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).

Як встановлено судом і визнається сторонами, вказане приміщення облаштоване окремою системою індивідуального опаленням, оснащене індивідуальними лічильниками тепла, згідно з показниками індивідуального лічильника тепла, його покази є незмінними з 2022 року, що підтверджується Актами перевірок технічного огляду вузла комерційного обліку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Відповідно до Методики у кожному розрахунковому періоді загальний обсяг споживання теплової енергії розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням.

Згідно п.1 розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії (qопmin) на опалення визначається як 50% обсягу теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії без врахування обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП) всього будинку (Qоп.збп.) та обсягу теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (?і Qвідкл.і), розподілена на площі приміщень будинку, які підключені до ЦСО.

Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення визначається за показаннями ВКО Т/Е у кожному розрахунковому періоді і розподіляється міх усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.

Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.

Відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку, теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:

- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 20% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;

- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.), (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст.10 -ст. 7);

розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.

Відповідно до статті 13, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.12.2021 щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця.

У даному випадку відповідачу проведене нарахування: плата за абонентське обслуговування; плата за забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку; донараховано обсяг спожитої теплової енергії до мінімальної частки середнього питомого споживання (у зв'язку із « 0» показниками розподільчого вузла обліку теплової енергії, що встановлений у відповідача).

Інформація щодо обсягів теплової енергії, спожитої на опалення нежитлових приміщень ФОП Тупікова Е.С. та відповідні пояснення про проведення нарахування на прикладі одного місяця додані позивачем до позовної заяви.

Як вбачається з наданих пояснень розрахунок проводився за алгоритмом Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, що на переконання суду з огляду на положення наведених вище нормативних актів, з врахуванням показників загальнобудинкового ВКО Т/Е та показників розподільчого вузла обліку теплової енергії, що встановлений у відповідача, є обгрунтованим та правомірним.

При цьому, суд врахував, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.

Таким чином, факт отримання відповідачем теплової енергії на опалення нежитлове приміщення, яке є невід'ємною частиною житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Європейська, буд. 72, та перебуває у власності відповідача, у обсягах, що вказаний позивачем у позові та відповідних рахунках на оплату, суд вважає доведеним та підтвердженим належними доказами.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).

Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору).

Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради, а саме :

- № 477 від 30.09.2022 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго";

- № 669 від 28 липня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 687 від 26 вересня 2023 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго";

- № 854 від 30 серпня 2024 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі "ТАРИФИ", далі "Тарифи для потреб інших споживачів" (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potrebnshih- spozhivachv/).

Згідно з п. 33 договору про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Згідно п. 32 Правил №830, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем неправомірно запроваджено двоставковий тариф з постачання теплової енергії, що фактично призвело до збільшенню витрат на теплову енергію з її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії по лівобережній частині міста Кременчука. Крім того, вказує відповідач, що ним жодним чином не узгоджувалось (не схвалювалось) застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії, рахунки та Акти виконаних робіт стороною Відповідача не отримувались та не підписано, що підтверджується відсутністю в матеріалх справи доказів їх направлення розрахунки не здійснювались, навпаки, заявами від 04.03.2024р. та 24.05.2024р., ФОП ТУПІКОВ Е.С. просив здійснити перерахунок, а Позивачем не наведено належним чином правомірності застосування до Відповідача саме двоставковий тариф на постачання теплової енергії.

Щодо твердження відповідача про те, що рахунки та Акти виконаних робіт стороною Відповідача не отримувались та не підписано, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг (обгрунтування у підтвердження доведеності отримання відповідачем послуг наведене вище), суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що рахунки та Акти виконаних робіт стороною Відповідача не отримувались та не підписано, не звільняє його від обов"язку сплатити вартість отриманих послуг.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем неправомірно запроваджено двоставковий тариф з постачання теплової енергії, що фактично призвело до збільшенню витрат на теплову енергію з її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії по лівобережній частині міста Кременчука, суд зазначає таке.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017; та одночасно є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» №1682 передбачено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов'язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради відсутні повноваження щодо регулювання діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства - територіальні громади сіл, селищ, міст Полтавської області.

Відповідно до приписів статті ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях Полтавської обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальної громади Полтавської області (зокрема ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), представництво інтересів яких здійснює Полтавська обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно норм статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У період 2022 - 2024 рр ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерего» застосовувало у розрахунках зі споживачами наступні тарифи, встановлені уповноваженими органами:

01.10.2022-30.09.2023 - двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішення Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів 01.10.2023 по 30.09.2024 - двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023, зі змінами, внесеними рішенням № 687 від 26.09.2023 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів

01.10.2024 по 30.09.2025 - двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023, зі змінами, внесеними рішенням № 854 від 30.08.2024 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів.

Тарифи, які встановлювались Полтавською обласною радою для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що діяли протягом спірного періоду, протиправними та нечинними не визнавались, тому вони в силу приписів законодавства є обов'язковими до застосування.

При цьому, суд зазначає, що докази відповідності нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, під ознаки якого підпадають Рішення Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", не відносяться до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України, а тому в даному провадженні позивач не повинен доводити правомірності прийняття Рішення органу самоврядування.

Згідно положень ч. 3 ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Приписами ч.1 ст. 191 ГК України встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Застосування у спірних відносинах тарифів, що встановлені для іншого суб'єкта господарювання є втручанням у господарську діяльність ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» і перебиранням на себе повноважень уповноваженого органу - Полтавської обласної ради, виключно до компетенції якого віднесені такі питання.

Наведене свідчить про те, що у позивача відсутні підстави для постачання відповідачу теплової енергії за тарифами, які були встановлені для іншого суб'єкта господарювання - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Щодо Закону України від 29.07.2022 №2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" суд зазначає, що він не містить норми, яка б зобов'язувала позивача здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, які були встановлені для іншого постачальника іншими уповноваженими органами станом на 24.02.2022.

При цьому, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Відтак, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що тарифи застосовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» протягом спірного періоду для визначення вартості отриманої відповідачем теплової енергії є правомірними, вартість отриманої відповідачем теплової енергії визначена позивачем правильно.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року у загальному розмірі 423 049,25 грн.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

З урахуванням приписів п. 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року, є таким, що настав.

Доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.

На підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано суду розрахунки відповідно до площі спірного приміщення, а саме, по нежитловому приміщенню за адресою: нежитлове приміщення (вбудовано-прибудований автосалон) по вул.Європейській, 72-а в місті Кременчуці, площею 381 кв.м., нарахування проводилося за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи; за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 року по 30.11.2024 року на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 №315 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості наданих послуг, суд дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є обґрунтованим.

Оскільки відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової та гарячої води енергії за період з 01.11.2022 по 30.11.2024 на загальну суму 423 049,25 грн, а отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача цієї заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача14274,56 грн 3% річних за період з 02.01.2023 по 31.12.2024 та 42897,51 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 по грудень 2024 (включно), нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 2131,73 грн пені за період з 01.03.2024 по 31.12.2024 (з урахуванням моменту виникнення обов'язку з оплати послуг за кожний місяць).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно п.45 індивідуального договору від 01.11.2021 про надання послуги у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2131,73 грн, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 423 049,25 грн. основного боргу; 2131,73 грн пені; 14 274,56 грн. 3% річних та 42897,51 грн. інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5788,24 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Тупікова Ескендера Серверовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030) 423 049,25 грн. основного боргу; 2131,73 грн пені; 14 274,56 грн. 3% річних та 42897,51 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 5788,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.05.2025

Суддя Киричук О.А.

Попередній документ

127393438

Наступний документ

127393440

Інформація про рішення:

№ рішення:	127393439
№ справи:	917/183/25
Дата рішення:	13.05.2025
Дата публікації:	19.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Полтавської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (13.06.2025)
Дата надходження:	29.01.2025
Предмет позову:	стягнення 482 353,05 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

06.03.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
20.03.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
08.04.2025 10:30	Господарський суд Полтавської області
08.05.2025 09:30	Господарський суд Полтавської області
13.05.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
29.07.2025 10:30	Східний апеляційний господарський суд