Справа № 931/188/25
Провадження № 2/931/143/25
15 травня 2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп'ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування,
04 березня 2025 року позивач надіслав в суд позов до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , який на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець склав на його ім'я заповіт, у якому заповів усе своє майно. Також спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які з спадкодавцем за однією адресою не проживали та до нотаріальної контори не звертались. 18 листопада 2024 року на підставі заяви позивача про прийняття спадщини в приватного нотаріуса відкрито спадкову справу № 296/2024 до майна померлого ОСОБА_4 . Виготовивши технічну документацію на будинок, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельні ділянки та вищевказаний житловий будинок, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину саме на житловий будинок було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що є предметом даного позову.
Просить визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати залишити за ним.
Ухвалою судді від 13 березня 2025 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 15 травня 2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку SMS на номер телефону, зазначений у поданій позивачем заявці (а.с. 58, 84). 09 квітня 2025 року через канцелярію суду подав письмову заяву, у якій просить проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі, позов підтримує, просить його задовольнити (а.с. 79).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 85 на звороті). 09 квітня 2025 року від нього надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та у вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с. 76-77).
Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися також, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с. 88, 89). 09 квітня 2025 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подав заяву, у якій просить проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі, не заперечує щодо задоволення позову (а.с. 80) Від ОСОБА_3 заяв, клопотань до суду не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копію матеріалів спадкової справи № 296/2024 до майна померлого ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьк, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 11 січня 2003 року Війницькою сільською радою Локачинського району Волинської області та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 7, 19, 34).
Після його смерті відкрилася спадщина.
Із довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області №374 від 03 жовтня 2024 року вбачається, що в с. Тумин Володимирського району Волинської області знаходиться спадкове майно, що належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті у володіння спадковим майном методом догляду за спадковим майном та наявністю на руках правовстановлюючих документів вступив син - ОСОБА_1 , який на день смерті батька проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_2 . Спадкове майно складається із земельної частки (пай) розміром 3,86 га, яка розташована на території Затурцівської сільської ради (бувша Війницька) та із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 .Інші спадкоємці: син - ОСОБА_2 , 1958 року народження, дочка - ОСОБА_3 , 1952 року народження, що зареєстровані та проживають у м. Луцьк. Інші спадкоємці не звертались. Заповіт від імені покійного посвідчувався приватним нотаріусом О.М. Дишкант 17.06.2002 року за Р№360 (а.с. 19 на звороті).
Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , при вирішенні питання про її прийняття спадкоємцями застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме - Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).
Статтею 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Як вбачається із спадкової справи № 296/2024, 23 квітня 2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчено секретарем Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за № 24, у якому житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Тумин Локачинського району Волинської області, земельну частку (пай) в розмірі 4,29 кадастрових гектарів, майновий пай в сумі 4149 грн заповів своєму сину ОСОБА_1 (а.с. 22 на звороті).
Крім того, ОСОБА_4 17 червня 2002 року склав заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Локачинського районного нотаріального округу Волинської області Дишкант О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 360, у якому належні йому грошові кошти, що надійшли, як компенсація жертвам нацистських переслідувань від Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» та інше майно, що належало йому на день смерті та на яке за законом матиме право і яке не згадано в заповіті заповів своєму сину ОСОБА_1 (а.с. 23).
Також чинність вищенаведених заповітів підтверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 79202139 від 19.11.2024 року (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно із ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до пункту 113 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. № 18/5, що була чинна на момент відкриття спадщини, Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Відповідно до вищенаведеної довідки Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області №374 від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 вступив у володіння спадковим майном методом його догляду та наявністю на руках правовстановлюючих документів.
18 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Дильного І.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , методом догляду за спадковим майном та наявністю на руках правовстановлюючих документів, на підставі якої нотаріус завів спадкову справу № 296/2024 до майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 18 на звороті).
Таким чином, позивач фактично вступив у володіння спадковим майном, а тому є таким, що прийняв спадщину відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР.
Факт родинних відносин позивача зі спадкодавцем, підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05 листопада 1963 року, згідно якого ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та (а.с. 22).
Окрім того, як зазначено позивачем у позовній заяві та у довідці сільської ради, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , які протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не вчинили дії передбачені ст. 549 ЦК УРСР.
Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину або претендували на неї, судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 296/2024 до майна померлого ОСОБА_4 їх теж не вбачається.
23 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , зокрема, щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 26). Однак, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що винесено постанову вих. №18/02-31 від 23.01.2025 року (а.с. 17, 56 на звороті-57).
Крім того, 23 січня 2024 року позивач отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 1,3620 га, 1,500 га, 0,3602 га, 0,5700 га та 0,4161 га, які розташовані на території Затурцівської сільської ради Володимирського району (колишній Локачинський район, Війницька сільська рада) Волинської області (а.с. 49, 50 на звороті, 52,53 на звороті, 55).
Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду.
Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.
Належним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.
Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Із копії технічного паспорта від 12 липня 2024 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку - 1970 (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 12-15).
Відповідно до виписки з погосподарської книги № 10 за 2024 рік (стор.34, № об'єкту ПГО 05_0034_5) Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, яка видана відділом «Центр надання адміністративних послуг» Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 12 липня 2024 року № 250, згідно із записом в господарській книзі будинок з надвірними будівлями та спорудами (рік побудови - 1970) належав ОСОБА_4 , 1924 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також мав у користуванні земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку площею 0,25га і знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 409249669 від 23.01.2025 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с. 47 на звороті).
Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_4 права власності на нього.
Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач як спадкоємець за заповітом майна померлого ОСОБА_4 , підставно просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавцю ОСОБА_4 , інші спадкоємці, окрім позивача, які претендують на даний житловий будинок відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав. Відтак, позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.
Клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за ним, підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 82, 223, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 392 ЦК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР, суд
Позов ОСОБА_1 до Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
Відповідач: Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: 45523, с. Затурці, вул. Липинського, 66, Володимирський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04332087;
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - невідомий;
ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - невідомий.
Повний текст рішення складено - 15.05.2025 року.
Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп'ятко