Справа № 159/1001/25
Провадження № 2/159/733/25
16 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
представника позивача - не з'явився,
відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Ковельської міської ради Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, буд.73) про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, припинення спільної часткової власності та виділ майна в натурі,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1 або ОСОБА_2 ), Ковельської міської ради Волинської області (далі - відповідач 2 або Ковельська міська рада) в яком упросить:
- встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та дідом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 та виділити в приватну власність ОСОБА_1 окремий об'єкт нерухомого майна - зблокований житловий будинок АДРЕСА_3 , який складається із наступних приміщень - 1-1 коридор площею 3,0 кв. м., 1-2 кухня площею 7,7 кв. м., 1-3 ванна площею 3,9 кв. м., 1-4 кімната площею 14,3 кв. м., 1-5 кімната площею 14,5 кв. м. та господарські будівлі та споруди «В-1» хлів, «в» прибудова, «в1» прибудова, 1/2 огорожі «1», «4» хвіртка.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_4 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв його син ОСОБА_4 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Дружина ОСОБА_4 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Факт родинних відносин, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 є повторне свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 18.04.2005. В свідоцтві вказано, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Бахів, Ковельського району, Волинської області, батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщину на все майно, яке йому належало в тому числі і на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 , яку він успадкував після смерті батька ОСОБА_3 , але не переоформив. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його син ОСОБА_5 шляхом спільного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини. В Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу №51/2011. Факт родинних відносин, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_4 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на все майно, яке йому належало в тому числі і на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 , яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 , яку той успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 , але не переоформили. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла позивач, шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. ОСОБА_9 відмовилася від прийняття спадщини, подавши відповідну заяву нотаріусу. В Ковельській державній нотаріальній конторі Волинської області після смерті ОСОБА_5 було заведено спадкову справу №120/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.03.2021, оригінал якого знаходиться в мене, копія додана до позовної заяви.
Після спливу шести місяців після смерті ОСОБА_5 позивач звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку.
27 січня 2025 року державний нотаріус повідомила, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та його реєстрації. Згідно з наданими документами померлому належала 1/2 частка житлового будинку, а відповідно до даних КП «Волиньпроект» частка складає 46/100. Також відсутні документи, які підтверджують факт родинних відносин, що померлий ОСОБА_10 є сином померлого ОСОБА_3 . У зв'язку з викладеним нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 .
На підставі наведеного позивач просить суд встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та дідом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім цього, позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 та виділити в приватну власність ОСОБА_1 окремий об'єкт нерухомого майна - зблокований житловий будинок АДРЕСА_3 .
Як на підставу своїх вимог посилається на положення статей 1217, 1218, 1223, 1261, 1269, 1296 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) статей 81, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), п. 7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанову Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Відповідач ОСОБА_2 у клопотанні про розгляд справи за його відсутності висловився про визнання позовних вимог ОСОБА_1 Ковельська міська рада Волинської області у заяві про розгляд справи за її відсутності повідомила про відсутність у неї заперечень щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою від 20.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребував з Ковельської державної нотаріальної контори письмові докази, підготовче засідання у справі призначив на 20.03.2025.
20.03.2025 представник позивача ОСОБА_13 подала до суду клопотання про виклик свідків, мотивуючи його тим, що свідки можуть підтвердити обставини викладенні у позовній заяві.
20.03.2025 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 28.04.2025.
У судовому засіданні 28.04.2025 суд допитав свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та оголосив перерву до 08.05.2025.
У судове засідання 08.05.2025 учасники справи не з'явились, представник позивач подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити, відповідачі проти задоволення позову не заперечили.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Суд ухвалив здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Договором дарування від 31.01.1955 підтверджується факт дарування ОСОБА_3 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Довідкою від 05.03.1955 підтверджує, що ОСОБА_3 є власником 1/2 будинку АДРЕСА_3 .
Згідно з актовим записом №26 від 20.07.1903 ОСОБА_16 син ОСОБА_17 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Бахів.
Розрахунком ідеальної частки в житловому будинку по АДРЕСА_5 від 26.09.1986 підтверджується, що у зв'язку з перерозподілом співвласнику ОСОБА_3 належить 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а співвласнику ОСОБА_18 належить 54/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , у віці 84 років, в м. Ковель Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25.09.1987 серії НОМЕР_2 .
Свідоцтвом про народження від 18.04.2005 серії НОМЕР_3 , виданого повторно, стверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 батьком якого є ОСОБА_3 , а мамою - ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_7 , у віці 76 років, в м. Ковель Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 13.08.2010 серії НОМЕР_4 .
Свідоцтвом про народження від 27.06.1977 серії НОМЕР_5 , видоного повторно, стверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 батьком якого є ОСОБА_4 , а мамою - ОСОБА_19 .
Свідоцтвом про укладення шлюбу від 05.02.1983 серії НОМЕР_6 , стверджується факт укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_20 ).
ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_21 , у віці 58 років, в м. Ковель Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 28.10.2020 серії НОМЕР_7 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 28 жовтня 1986 року ОСОБА_18 продав ОСОБА_22 54/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 .
Відповідно до рішення Ковельської міської ради народних депутатів від 31.10.1991 №286 вулицю Берута в м. Ковель, Волинської області було перейменовано на вул. А. Лазарчука.
Згідно висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 12.03.2024, №68 виготовленого ФОП ОСОБА_23 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 121 кв. м., житловою площею 79,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 за технічними даними може бути поділено на два будинки блокованого типу. Одна частина якого може складається із таких приміщень - 1-1 коридор площею 3,0 кв. м., 1-2 кухня площею 7,7 кв. м., 1-3 ванна площею 3,9 кв. м., 1-4 кімната площею 14,3 кв. м., 1-5 кімната площею 14,5 кв. м. та господарські будівлі та споруди «В-1» хлів, «в» прибудова, «в1» прибудова, 1/2 огорожі «1», «4» хвіртка.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2024 було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 54/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 . Виділено в приватну власність ОСОБА_2 окремий об'єкт нерухомого майна - зблокований житловий будинок АДРЕСА_3 , який складається з наступних приміщень - 1-1 коридор пл. 6,9 кв.м., 1-2 кладова пл. 2,3 кв.м., 1-3 ванна пл. 4,4 кв.м, 1-4 коридор пл. 4,8 кв. м, 1-5 кімната пл. 14,5 кв. м, 1-6 кімната пл. 14,7 кв. м, 1- 7 кімната пл. 13,0 кв.м, 1-8 кімната пл. 8,9 кв. м, 1-9 кухня пл. 8,1 кв.м. та господарські будівлі і споруди «Б-1» гараж, 1/2 огорожі «1», хвіртка «2», ворота «З», які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0482 га з кадастровим номером 0710400000:05:008:0042.
Відповідно до листа № 77/01-16 від 27.01.2025 завідуючої Ковельської державної нотаріальної контори Волинської області Луцик Н.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на спадкове майно.
Копією спадкової справи № 51/2011 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 підтверджується, що: ОСОБА_7 був зареєстрований в АДРЕСА_4 з 15.07.1983 по 13.08.2010, виписаний у зв'язку зі смертю. На момент смерті був зареєстрований син ОСОБА_5 . 01.02.2011 ОСОБА_24 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 звернувся до Ковельської державної нотаріальної контори із заявою, згідно якої відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Копією спадкової справи № 120/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_21 підтверджується, що: ОСОБА_7 був зареєстрований в АДРЕСА_4 з 15.07.1983 по 13.08.2010, виписаний у зв'язку зі смертю, ОСОБА_5 був зареєстрований з 18.07.1983 по 26.10.2020, виписаний у зв'язку зі смертю. 19.03.2021 ОСОБА_9 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 звернулась до Ковельської державної нотаріальної контори із заявою, згідно якої відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 звернулась до Ковельської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що є сусідами позивача та відповідача ОСОБА_2 .. Свідки повідомили, що у АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Це будинок на два окремі входи. У чвастині будинку де зараз проживає позивач проживав ОСОБА_3 , який помер 1987, разом з ним на час його смерті проживав його син ОСОБА_4 , який помер у 2010 році, на час його смерті з ним проживав ОСОБА_5 , який помер у 2020 році, дружиною якого є позивач.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Як вище встановив суд ОСОБА_3 у 1955 році за договором дарування набув у власність 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в редакції на день смерті ОСОБА_3 ) Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР).
Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР до першої черги спадкоємців за законом належать у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Оцінивши документи про народження ОСОБА_3 та документи про народження ОСОБА_4 , покази свідків, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_4 з 15.07.1983 по 13.08.2010, виписаний у зв'язку зі смертю.
На час смерті ОСОБА_3 відбувся перерозподіл часток у будинку АДРЕСА_5 , у наслідок якої ОСОБА_3 належало 46/100 частки цього будинку.
Отже, ОСОБА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 свого батька - ОСОБА_3 , проживав у частині будинку, яка була у власності його батька ОСОБА_3 , отже фактично вступив у її володіння, а тому прийняв спадщину, яка складалася з 46/100 частини будинку АДРЕСА_6 .
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них (ст. 1261 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
У судовому засіданні відповідачі визнали позов в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання ОСОБА_2 та Ковельською міською радою Волинської області позову ОСОБА_1 , на переконання суду, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону, а тому суд не вбачає підстав для відмови у його прийнятті.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , та є спадкоємцем першої черги. Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку, до якої також увійшло право власності на 46/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 , яку спадкодавець успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 його батька ОСОБА_4 .
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною 1 ст.364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам належать мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також маже мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
У статі 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Суд встановив, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.11.2024 право спільної часткової власності відповідача ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_7 , що становила 56/100 будинку припинено. Виділено у натурі у власність належні їй 56/100 цього будинку. Зазначене рішення набрало законної сили, не скасоване і не змінене.
Як зазначав вище суд, позивач прийняла спадщину, яка складалася з 46/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 .
Інших співвласників будинку АДРЕСА_3 , окрім позивача та відповідача ОСОБА_2 суд не встановив.
Спільна часткова власність не може існувати за наявності лише одного власника, їх має бути декілька. Лише за наявності декількох власників майно може існувати у їх спільній власності.
Отже, суд дійшов висновку, що після виділення у власність в натурі 54/100 будинку АДРЕСА_3 рішенням Ковельського міськрайонного суду, фактично відбувся поділ спільного часткового майна. Після припинення права спільної часткової власності у будинку ОСОБА_2 автоматично припинилося право спільної часткової власності на це майно і у позивача ОСОБА_1 .
Отже, на час розгляду цієї справи житловий будинок АДРЕСА_3 вже не перебуває у спільній частковій власності, а тому суд позбавлений можливості здійснити з неї виділ частки в розмірі 46/100, як того вимагає позивач.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
На переконання суду визнання факту родинних відносин не може бути способом захисту у позовному провадженні де позивач просить взнати за ним право на спадкове майно, підставою чого є такий факт.
Встановлення судом фактичних обставин (у тому числі факту родинних відносин) є одним з елементів рішення суду, які зазначаються у його мотивувальній частині (п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України), і додаткової констатації в резолютивній частині не потребують.
Водночас, слід зазначити, що встановлення факту, у тому числі родинних відносин, як окрема вимога, може бути предметом судового розгляду в окремому провадженні, в порядку визначеному Главою 6 ЦПК України.
Отже, задоволення позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин у цьому провадженні не призведе саме по собі до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача, а тому не є ефективним способом їх захисту, на відміну від вимоги про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково визнавши за нею право власності на спадкове майно, у решті позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ковельської міської ради Волинської задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину зблокованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складається з таких приміщень: 1-1 коридор площею 3,0 кв. м., 1-2 кухня площею 7,7 кв. м., 1-3 ванна площею 3,9 кв. м., 1-4 кімната площею 14,3 кв. м., 1-5 кімната площею 14,5 кв. м. та господарські будівлі та споруди «В-1» хлів, «в» прибудова, «в1» прибудова, 1/2 огорожі «1», «4» хвіртка.
У припиненні права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 46/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 та встановленні факту родинних відносин, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та дідом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 );
Відповідачі:
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 );
Ковельська міська ради Волинської області (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, буд.73; ЄДРПОУ 21735504).
Повне судове рішення складене 16.05.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ