Справа № 159/7835/24
Провадження № 2/159/277/25
08 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Лесика В.О.,
за участі секретаря судових засідань - Куптій Ю.В.,
представника позивача - Ткачук А.А.,
представника відповідача - Ніколаєва Л.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги,
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2024 Підприємство теплових мереж «Ковельтепло» (далі- ПТМ «Ковельтепло») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті наданих комунальних послуги в розмірі 6619,14 грн.
Обгрунтовує свої позовні вимоги наступними обставинами: ПТМ «Ковельтепло», надає послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач у справі ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрвоана за вказаною адресою.
Розрахунок оплати послуг з централізованого опалення квартири проводиться на підставі показників загальнобудинкового вузла комерційного обліку (теплового лічильника), виходячи з вартості 1 Гкал, пропорційно опалювальній площі квартири 43,3 кв.м.
Користуючись послугами, які надає ПТМ «Ковельтепло», а саме послугами з опалення квартири, відповідачі, всупереч Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в добровільному порядку не здійснюють оплати за надані послуги, унаслідок чого станом на 01 листопада 2024 року, за період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року включно, виникла заборгованість перед позивачем по комунальних послугах у розмірі 6619,14 грн. Вимоги позивача про необхідність погасити борг відповідачі ігнорують.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на позов.
03.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожним зокрема, було подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі вказують на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем є неналежним доказом, оскільки вказаний позивачем період стягнення та розмір заборгованості не відповідає дійсності, а також неправомірно нараховано абонентську плату за обслуговування квартири.
На думку відповідачів, ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі, оскільки вона не є співласником квартири.
Відповідачі також вказують на односторонню зміну позивачем умов договору, що є суттєвим порушенням, оскільки попередній договір є діючим.
Окрім цього, вважають, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, просять у позові відмовити.
У поданих до суду представником позивача відповіді на відзив від 11.02.2025 року та відповідачем запереченнях на відповідь на відзив від 17.03.2025 року, учасники справи підтвердили власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.
Рух справи в суді.
Позовна заява подано до суду 21.11.2024 року.
21.11.2024 року до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Волинській області скеровано запит про місце реєстрації відповідачів.
20.01.2025 року отримано повідомлення про реєстрацію відповідачів.
Ухвалою судді від 20.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно, відповідачам надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позові та запереченнях на відзив на позов.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити за безпідставністю з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на нього.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явилися.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 366199471 від 16.02.2024 року. Вказана квартира підключена до мережі централізованого опалення.
У будинку діє система централізованого опалення, послуги з постачання яких надає позивач ПТМ «Ковельтепло».
Послуги з теплопостачання зазначеного будинку надає ПТМ «Ковельтепло», що також сторонами не оспорюється.
Послуги з централізованого опалення будинку АДРЕСА_2 надає ПТМ «Ковельтепло», з яким ОСОБА_1 06.02.2018 року уклала договір № 2-6827 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Цей договір діяв до 01 грудня 2021 року. Після цієї дати застосовуються умови публічного типового договору і норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» діє в редакції Закону №21890-VIII від 09 листопада 2017 року.
З 01.12.2021 року письмовий договір між сторонами не укладався, однак ПТМ «Ковельтепло» надавало комунальні послуги, а відповідачі, користувався ними, тобто договір фактично існував.
На обґрунтування розміру заборгованості відповідачів перед позивачем за надані комунальні послуги позивач посилається на розрахунки боргу..
Згідно розрахунку нарахувань і оплати за послуги з постачання теплової енергії, наданого позивачем, вбачається, що по особовому рахунку відповідача за період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року існує заборгованість перед ПТМ «Ковельтепло» в розмірі 6619,14 грн.
Нарахування плати за надані комунальні послуги з централізованого опалення квартири проводилось на підставі показів теплового лічильника, встановленого в будинку АДРЕСА_2 з врахуванням вартості 1 Гкал пропорційно опалювальній площі квартири 43,3 кв.м., а нархування за послугу з гарячого постачання не проводилося.
Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на ту обставину, що ПТМ «Ковельтепло» неправомірно нараховано абонентську плату за обслуговування квартири, оскільки договір на надання цієї послуги відсутній. Вважає, що укладений первісний договір є діючий, а одностороннє позивачем розірвання договору не допускається.
Однак, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем абонентської плати та укладення договору з наступних мотивів.
Починаючи з 09 червня 2018 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» діє в редакції Закону №21890-VIII від 09 листопада 2017 року.
За приписами частини п'ятої статті 13 Закону №21890-VIII споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії.
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Форма публічного договору з постачання теплової енергії затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022,1023 від 08.09.2021.
19 жовтня 2021 року на сайті ПТМ «Ковельтепло» опублікувано публічні договори приєднання, форми яких затверджені постановами Кабінету Міністрів України №1022 та №1023 від 08.09.2021 року.
Відповідно до вимог статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку та /або споживання послуги.
З грудня 2021 року споживачам нараховується плата за абонентське обслуговування, розмір якої визначений наказом директора ПТМ «Ковельтепло» від 15.10.2021 №204.
Відповідно до пункту 11 частини першої статі 1 Закону №21890-VIII плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Визначення та встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальним договором або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем належить до компетенції Кабінету Міністрів України (стаття 4 Закону).
Граничний розмір абонентської плати встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
Суд звертає увагу на те, що абонентська плата встановлюється для абонента, який уклав індивідуальний договір про надання послуги з теплопостачання у багатоквартирному будинку. У разі укладення колективного договору така плата не нараховується (стаття 14 Закону).
Відповідачі не заперечують факту отримання послуг з централізованого опалення, і, згідно розрахунку боргу, частково оплачують надані послуги, а тому є таким, що погодилися на умови публічного договору.
Відповідач ОСОБА_1 визнала ту обставину, про надання ПТМ «Ковельтепло» теплової енергії до будинку власником квартири у якому вона є.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частин 1, статті 9 цього Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Крім того, варто зазначити, що сама по собі відмова споживача від отримання послуг з теплопостачання гарячої води без реального і санкціонованого компетентними органами відключення його житла від теплопостачання не звільняє останню від оплати таких послуг.
Отже, в силу ст.322 ЦК України ОСОБА_1 , як власник, зобов'язана нести усі витрати, пов'язані з утриманням майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не може нести обов'язок щодо оплати послуг з теплопостачання, оскільки не є співвласником квартири та особисто не укладала договору з ПТМ «Ковельтепло».
Однак, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу суду, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обов'язку оплачувати надані їй комунальні послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що попри відсутність між сторонами у справі договірних правовідносин відповідач ОСОБА_2 , як квартиронаймач, яка постійно проживає у житловому приміщенні по АДРЕСА_3 та споживає послуги, що надає позивач у справі, в силу наведених вище норм зобов'язана їх оплатити відповідно до діючих тарифів, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, який, в свою чергу, ґрунтується на дійсних кількісних характеристиках площі опалюваної квартири, кількості зареєстрованих в ній жильців та встановлених у визначеному законом порядку діючих тарифах.
Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У ході судовогго розгляду встановлено, що ПТМ «Ковельтепло» надає послуги з централізованого опалення у належну відповідачам квартиру, а відповідачі є споживачами послуг, однак не в повному обсязі оплачує отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.11.2024 року становить 6619,14 грн.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання відповідачів щодо неналежності та недопустимості доказів про розмір заборгованості відхиляються судом, оскільки ні відповідачами, ні представником відповідача не наведено іншого розрахунку заборгованості, а вказаний розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростований.
Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з кожного із відповідачів заборгованості за надані послуги, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про те, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А, згідно з частиною другою цієї статті, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 34 умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який опублікований 19 жовтня 2021 року на сайті ПТМ «Ковельтепло» та форма яких затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 1022 та № 1023 від 08.09.2021 року вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Оскільки за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг відповідальність несе відповідач, а заборгованість за послуги позивач нарахував щомісяця, то загальна позовна давність починає спливати з кожним таким щомісячним платежем окремо.
Судом встановлено, що останній платіж відповідач здійснила у вересні 2024 року, а з позовом до суду позивач звернувся 21 листопада 2024 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, що спростовує твердження відповідача про наявність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог ПТМ «Ковельтепло».
Таким чином, зазначені вище доводи представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо закінчення строків позовної давності судом відхиляються.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути також судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 2725,20 грн., сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом та 302,80 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з заявою про видачу судового наказу, у прийнятті якої судом було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256, 257, 264, 267, 526 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд ,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» заборгованість по оплаті за комунальні послуги - в сумі 6619,14 ( шість тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 14 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь підприємства теплових мереж «Ковельтепло» судовий збір в розмірі по 1514 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Підприємство теплових мереж «Ковельтепло», адреса: м. Ковель, вул. Володимирська, 97а, код ЄРДПОУ 30514446.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст складено та підписано 15.05.2025.
Головуючий: В.О.Лесик