Справа № 159/2454/21
Провадження № 1-в/159/178/25
12 травня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі клопотання про заміну невідбутої частини покарання у виді пробаційного нагляду умовно достроковим звільненням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 21.10.2021 р. Ковельським міськрайонним Волинської області за ст. 185 ч.3 КК України,
До суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання, яке призначене вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України, умовно-достроковим звільненням.
В обґрунтування клопотання останній зазначив, що вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2021 його засуджено за ч. 3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років 3 місяці позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України з врахуванням вироку Рожищенського районного суду Волинської області від 16.09.2021 зараховано у строк відбуття покарання часткове відбуття покарання у виді позбавлення волі, а саме з 19.07.2021 по 22.11.2021. Для відбування покарання заявника направлено у виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі ДУ «Полицька виправна колонія (76)». 24.04.2023 комісією ДУ «Полицька виправна колонія (76)» був переведений з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації при колонії. Під час відбуття покарання у ДУ «Полицька виправна колонія (76)», зарекомендував себе з позитивної сторони, чотири рази заохочувався, одне з яких, кращий за поведінкою. За період перебування у виправній установі здобув суміжну професію електрозварювальника 2-го розряду. 16.04.2024 вироком Володимирецького районного суду Рівненської області замінено подальше відбування покарання більш м'яким, а саме пробаційним наглядом. З 09.05.2024 ОСОБА_5 перебуває на обліку Ковельського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області у зв'язку з відбуванням пробаційного нагляду.
ОСОБА_5 має вищу освіту, навчався у Львівській академії сухопутних військ, за спеціальністю управління діями механізованих підрозділів. Служив в зоні АТО/ООС на посаді командира штурмового взводу. В лютому 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», в травні 2017 року нагороджений почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За службу». 08.10.2018 звільнений зі Збройних Сил України так як, під час проходженні служби отримав довічно 3 групу інвалідності, що слугувало підставою для звільнення. Матеріальні збитки завдані скоєнням злочинів засудженим погашені.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала, що дане клопотання є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.
Представник органу пробації судовому засіданні щодо задоволення клопотання покладалась на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 537 ч. 3 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема про заміну невідбутої частини покарання умовно-достроковим звільненням.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України до осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
При цьому, згідно із п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин.
Пленум Верховного Суду України в п.2 своєї постанови №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" зазначив, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом встановлено, що вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.10.2021 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 16.09.2021 остаточно призначено ОСОБА_5 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, 03 (три) місяці. Строк відбування покарання рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.
Вирок набрав законної сили 23.11.2021.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2022 засудженому ОСОБА_5 у строк відбування покарання зараховано частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 16.09.2021, а саме з 19.07.2021 по 22.11.2021 включно.
З матеріалів справи № 159/2454/24 вбачається, що ОСОБА_5 призначене покарання відбував в ДУ "Полицька виправна колонія".
Враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України та тяжкість вчиненого засудженим ОСОБА_5 злочину, то, передумовою застосування до нього інституту умовно-дострокового звільнення від покарання є фактичне відбуття не менше двох третин строку покарання.
Крім того, підставами умовно-дострокового звільнення, є досягнення однієї з цілей покарання - це виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
За змістом ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
Засуджений ОСОБА_5 у поданій до суду заяві про заміну невідбутої частини покарання умовно-достроковим звільненням, як на підставу для такого звільнення, посилався на те, що своєю поведінкою довів, те що, за час відбування покарання став на шлях виправлення, усвідомив протиправність своєї поведінки при скоєнні злочину у чому визнав свою вину та щиро розкаявся.
Проте, зазначене твердження засудженого в клопотанні не може слугувати підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини покарання в розумінні ст. 81 КК України, оскільки не свідчить про фактичне виправлення засудженого, яке підтверджувалося б його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання, а є лише його суб'єктивною думкою.
Згідно ч. 13 ст. 154 КВК України, засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Такий звіт суду не надано, як і не надано жодного доказу який би переконував суд в тому, що засуджений ОСОБА_5 сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Суд звертає увагу, що застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання умовно-достроковим звільненням.
Керуючись ст. 376,ст. 537, ст. 539 КПК України, суд,
Відмовити в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання у виді пробаційного нагляду умовно достроковим звільненням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 21.10.2021 р. Ковельським міськрайонним Волинської області за ст. 185 ч.3 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.05.2025 о 15 год 40 хв.
СуддяОСОБА_1