ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.05.2025Справа № 910/1163/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунь Еко Енерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 66 823 090,21 грн
При секретарю судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Насонова Лілія Володимирівна - представник за ордером серії АІ №1729294 від 30.01.2025;
від відповідача: Прохоров Юрій Геннадійович - представник за довіреністю №264-Д від 30.12.2024;
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунь Еко Енерго" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство, Гарантований покупець) 66 823 090,21 грн, з яких: 52 809 559,51 грн - основна заборгованість, 10633655,15 грн - інфляційні втрати, 3 379 875,55 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №971/01 від 13.11.2019 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії за "зеленим" тарифом у період з лютого 2022 року по вересень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1163/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
27.02.2025 через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти задоволення позову, Підприємство зауважило:
- позивачем невірно визначено час виникнення зобов'язань відповідача щодо здійснення розрахунку за Договором і, тим самим, безпідставно збільшено період нарахування спірних платежів, оскільки з 26.01.2024 Порядок №641 діє у новій редакції відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178, яка, з урахуванням часу затвердження НКРЕКП послуги, поширюється на спірні правовідносини, а тому оплата за відпущену у спірних розрахункових періодах електричну енергію здійснюється не пізніше: 17.05.2024 - щодо грудня 2022 року; 23.05.2024 - щодо вересня та листопада 2022 року;
- наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за "зеленим" тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК "Укренерго" перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці, тобто за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді;
- при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом у період воєнного стану необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, зокрема наказами Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ №140 від 28.03.2022) та від 15.06.2022 №206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" (далі - Наказ №206 від 15.06.2022);
- у стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити на підставі положень пунктів 5.1., 5.2. Договору та статті 617 ЦК України;
- наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично неправильним, розрахований методологічно невірно, оскільки у всіх рядках свого розрахунку позивач застосував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "мільйонних" (шести знаків після коми);
- позивач нараховує на одну і туж суму по декілька разів інфляцію і за період, який становить менше 15 днів, зокрема за жовтень 2021 року.
Крім цього, у своєму відзиві Підприємство, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18 та у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4918/22, просило суд зменшити заявлені до стягнення розміри 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
03.03.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача через те, що невиконання зобов'язань контрагента Гарантованого покупця за іншим правочином, не може бути підставою для невиконання останнім своїх зобов'язань за договором, укладеним з позивачем;
- у відповідності до правової позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641;
- розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, при цьому доводи відповідача про нарахування компенсаційних виплат за жовтень 2021 року є безпідставними, оскільки заборгованість за вказаний місяць не є предметом спору у даній справі, а спір щодо заборгованості за жовтень 2021 року з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних було вирішено в межах судової справи №910/7618/24;
- заперечуючи проти нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, відповідачем не надано власного контррозрахунку, а клопотання про зменшення вказаних компенсаційних виплат не вмотивоване.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 відкладено підготовче засідання на 08.04.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2025.
05.05.2025 через систему "Електронний суд" Підприємство подало додаткові письмові пояснення, в яких наголосило на неправильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а також просило суд зменшити розмір вказаних компенсаційних виплат до 1 грн.
05.05.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 06.05.2025) Товариство подало клопотання про залишення без розгляду додаткових письмових пояснень.
06.05.2025 у судовому засіданні представниця Товариства підтримала позовні вимоги, просили суд позов задовольнити у повному обсязі, відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру компенсаційних виплат.
Представник Підприємства просив відмовити у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просила суд зменшити, заявлений до стягнення розмір компенсаційних виплат.
У судовому засіданні 06.05.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства частково обґрунтованими.
13.11.2019 між Підприємством (за текстом договору - гарантований покупець) та Товариством (за текстом договору - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір №971/01.
30.04.2020 між Підприємством та Товариством було укладено додаткову угоду №1322/01/20, якою слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також пункти 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.
Зазначені правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2020 №1322/01/20) продавець за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок №641 від 26.04.2019), Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП №2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок №2804 від 13.12.2019).
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2020 №1322/01/20) передбачено право продавця за "зеленим" тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2020 №1322/01/20) передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Згідно з пунктом 3.1. договору (у редакції додаткової угоди №1322/01/20 від 30.04.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 від 26.04.2019 або глави 5 Порядку №2804 від 13.12.2019 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 №641 від 26.04.2019 або глави 4 №2804 від 13.12.2019.
Відповідно до пункту 3.2. договору (у редакції додаткової угоди від 30.04.2020 №1322/01/20) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 19.02.2021 №720/01/21) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 від 26.04.2019 або главою 6 Порядку №2804 від 13.12.2019.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).
У спірний період (лютий 2022 року - вересень 2022 року, листопада 2022 року, грудень 2022 року) Товариством було продано, а Підприємством куплено відпущену електричну енергію електричну енергію у загальному розмірі 188 533 513,89 грн (разом із ПДВ), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
від 28.02.2022 (за лютий 2022 року) на суму 19 287 156,05 грн;
від 31.03.2022 (за березень 2022 року) на суму 14 493 939,53 грн;
від 30.04.2022 (за квітень 2022 року) на суму 17 398 997,69 грн;
від 31.05.2022 (за травень 2022 року) на суму 18 925 651,04 грн;
від 30.06.2022 (за червень 2022 року) на суму 18 294 362,06 грн;
від 31.07.2022 (за липень 2022 року) на суму 18 889 661,54 грн;
від 31.08.2022 (за серпень 2022 року) на суму 18 809 741,82 грн;
від 30.09.2022 (за вересень 2022 року) на суму 18 249 471,26 грн;
від 30.11.2022 (за листопад 2022 року) на суму 21 425 970,22 грн;
від 31.12.2022 (за грудень 2022 року) на суму 22 391 617,44 грн;
а також актами коригування:
від 16.05.2024 за липень 2022 року на суму 123 889,38 грн;
від 17.05.2024 за серпень 2022 року на суму 123 365,22 грн;
від 30.04.2024 за вересень 2022 року на суму 119 690,64 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками Товариства та Підприємства без жодних претензій та/або зауважень.
Вищезазначена заборгованість була сплачена Підприємством частково, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача, та станом на момент звернення Товариства з даним позовом становила 52 809 559,51 грн:
за лютий 2022 року - 1 376 201,03 грн;
за березень 2022 року - 8 158 401,97 грн;
за квітень 2022 року - 8 809 893,17 грн;
за травень 2022 року - 10 652 940,04 грн;
за червень 2022 року - 8 614 899,74 грн;
за липень 2022 року - 6 283 844,87 грн;
за серпень 2022 року - 1 939 128,35 грн;
за вересень 2022 року - 1 936 217,65 грн;
за листопад 2022 року - 2 175 650,30 грн;
за грудень 2022 року - 2 862 382,39 грн.
Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір заборгованості не заперечувався відповідачем.
У зв'язку з несплатою Підприємством у повному обсязі вартості відпущеної електроенергії у період: лютий 2022 року - вересень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, за договором №971/01 від 13.11.2019, Товариство звернулося з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 52 809 559,51 грн основної заборгованості, 10 633 655,15 грн інфляційних втрат та 3 379 875,55 грн 3% річних.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №971/01 від 13.11.2019 (з урахуванням внесених змін) суд дійшов висновку про те, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
За частиною 3 статті 71 вказаного Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення Підприємством та Товариством договору №971/01 від 13.11.2019 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої останнім електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 №641 та Порядку від 13.12.2019 №2804.
Згідно з частиною 1 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частина 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з пунктом 3.1. договору (у редакції додаткової угоди №1322/01/20 від 30.04.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 від 26.04.2019 або глави 5 Порядку №2804 від 13.12.2019 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 №641 від 26.04.2019 або глави 4 №2804 від 13.12.2019.
Як було раніше встановлено судом, згідно з актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування, які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень, та враховуючи часткову оплату, розмір основної заборгованості відповідача за договором у спірний період (лютий 2022 року - вересень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року), який також не був спростований відповідачем, становив 52 809 559,51 грн.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Необхідно також зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина перша статті 692 ЦК України).
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 19.02.2021 №720/01/21) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 від 26.04.2019 або главою 6 Порядку №2804 від 13.12.2019.
У пункті 3.3. договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку №641.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 від 26.04.2019 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Як було раніше встановлено судом, Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).
Водночас, судом враховано, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції.
Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідно до приписів статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Оскільки постанови НКРЕКП №1117, №1190, №473 були затверджені та оприлюднені до 26.01.2024, а тому розрахунки за електричну енергію, відпущену у період лютий 2022 року - серпень 2022 року, необхідно здійснювати у порядку та строки, встановлені пунктом 10.4 Порядку №641 - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора.
Водночас, так як постанови НКРЕКП №896 та №946 затверджені та оприлюднені після 26.01.02024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні 2022 року, листопаді 2022 року та грудні 2022 року, необхідно здійснювати у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024) - протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.
Отже, з урахуванням вищезазначеного та положень статей 253, 254 ЦК України, суд дійшов до висновку про те, що відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії:
за період лютий 2022 року - червень 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно) (12.09.2022 + 3 р.д.),
за липень 2022 року - 26.09.2022 (включно) (21.09.2022 + 3 р.д.);
за серпень 2022 року - 20.03.2023 (включно) (15.03.2023 + 3 р.д.);
за вересень 2022 року та листопад 2022 року - 23.05.2024 (включно) (16.05.2024 + 5 р.д.)
за грудень 2022 року - 17.05.2024 (включено) (10.05.2024 + 5 р.д.).
Разом із цим, Підприємство наголошувало на тому, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 та від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, які в особливий період дії воєнного стану встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений Порядком №641 та договором. Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи із нижчезазначеного.
Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507 (далі - Положення № 507)].
Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону України "Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період" забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.
Суд врахував, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення №507, видано Накази від 28.03.2022 №140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 №221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 №136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.
Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з Позивачем, враховуючи пункт 8 Положення №507, Накази №140 та №206 є обов'язковими для виконання.
Так, Наказом №140 ДП "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку №641 та з урахуванням таких положень:
- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу №140);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1-1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.2 Наказу №140);
- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1-1.1.5 (пункт 1.3 Наказу №140).
Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу №140 запроваджено Наказом №206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).
Наказом № 206 ДП "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку №641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:
- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);
- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);
- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);
- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.
У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 в наведених вище Наказах №140, №206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";
- Накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- Накази не змінюють обов'язку ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Оскільки положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Більше того, Міністерство енергетики наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком №641.
Доводи відповідача, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем згідно алгоритму розрахунків, який встановлений п. 11.4. Порядку №461, за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, суд відхиляє з наступних підстав.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.
Ані Договір, ані Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за Договором в залежності від виконання НЕК "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у спірний період (лютий 2022 року - вересень 2022 року, листопада 2022 року, грудень 2022 року) за Договором №971/01 від 13.11.2019 (з урахуванням внесених змін), а також враховуючи часткове погашення основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 52 809 559,51 грн, строк оплати якої настав, а тому позовна вимога про стягнення вказаної суми боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за відпущену електроенергію, позивачем нараховано до стягнення 3% річних у загальному розмірі 3 379 875,55 грн та 10633655,15 грн інфляційних втрат, з яких:
97 842,24 грн 3% річних та 307 022,20 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.09.2022 по 28.01.2025 на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 1 376 201,03 грн;
580 028,85 грн 3% річних та 1 820 090,58 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.09.2022 по 28.01.2025 на суму боргу за березень 2022 року у розмірі 8 158 401,97 грн;
647 611,69 грн 3% річних та 1 949 874,52 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.09.2022 по 05.06.2023 на суму боргу за квітень у розмірі 9 793 611,79 грн та з 06.06.2023 по 28.01.2025 на суму боргу за квітень 2022 року у розмірі 8 809 893,17 грн;
757 380,26 грн 3% річних та 2 376 607,07 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.09.2022 по 28.01.2025 на суму боргу за травень 2022 року у розмірі 10 652 940,04 грн;
612 483,97 грн 3% річних та 1 921 932,50 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.09.2022 по 28.01.2025 на суму боргу за червень 2022 року у розмірі 8 614 899,74 грн;
434 938,05 грн 3% річних та 1 317 603,63 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.09.2022 по 21.05.2024 на суму боргу за липень 2022 року у розмірі 6 159 955,49 грн та з 22.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за липень 2022 року у розмірі 6 283 844,87 грн (з урахуванням акту коригування);
103 873,37 грн 3% річних та 262 965,67 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.03.2023 по 22.05.2024 на суму боргу за серпень 2022 року у розмірі 1 815 763,13 грн та з 23.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за серпень 2022 року у розмірі 1 939 128,35 грн (з урахуванням акту коригування);
40 006,18 грн 3% річних та 189 125,26 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за вересень 2022 року у розмірі 1 936 217,65 грн;
44 953,34 грн 3% річних та 212 512,49 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за листопад 2022 року у розмірі 2 175 650,30 грн;
60 757,60 грн 3% річних та 275 921,23 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.05.2024 по 10.07.2024 на суму боргу за грудень у розмірі 2 907 534,83 грн та з 11.07.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за грудень 2022 року у розмірі 2 862 382,39 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Дослідивши розрахунки 3% річних, суд вважає їх частково необгрунтованими, оскільки позивачем не було взято до уваги, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції, якою збільшено строк оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію: з 3 банківських днів до 5 банківських днів.
Внаслідок внесених змін, позивачем неправильно визначено початкову дату періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за вересень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року, що призвело до неправомірного збільшення періоду нарахування.
Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Оскільки останнім днем для сплати вартості відпущеної електроенергії за вересень 2022 року та листопад 2022 року було 23.05.2024, а за грудень 2022 року - 17.05.2024, першим днем прострочення за вересень 2022 року та листопад 2022 року необхідно вважати 24.05.2024, а не 22.05.2024, а за грудень 2022 року - 18.05.2024, а не 16.05.2024.
Таким чином, за розрахунком суду обґрунтований розмір 3% річних становить:
39 688,77 грн, нарахованих за період з 24.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за вересень 2022 року у розмірі 1 936 217,65 грн;
44 596,68 грн 3% річних, нарахованих за період з 24.05.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за листопад 2022 року у розмірі 2 175 650,30 грн;
60 280,96 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.05.2024 по 10.07.2024 на суму боргу за грудень у розмірі 2 907 534,83 грн та з 11.07.2024 по 28.01.2025 на суму боргу за грудень 2022 року у розмірі 2 862 382,39 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних за інші спірні місяці, суд вважає їх арифметично правильним та обґрунтованими, так такими, що відповідають положенням договору та приписам чинного законодавства.
Отже, загальний обґрунтований розмір 3% річних складає 3 378 724,84 грн.
Неправильність визначення початковий періодів прострочення не вплинуло на розрахунок інфляційних нарахувань.
Однак, заперечуючи проти розрахунку інфляційних втрат, відповідач вказував, що розрахований методологічно невірно, оскільки у всіх рядках свого розрахунку позивач застосував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до "мільйонних" (шести знаків після коми). У своїх доводах позивач звертається до висновків Верховного Суду із постанов у справах №905/21/19 та №924/2/21.
Разом із цим, суд звертає увагу позивача на те, що Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз'яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
При цьому, об'єднана палата зауважила, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
У постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до статті 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми.
Між тим, дослідивши долучений до позовної заяви Товариством розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що цей розрахунок здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць та при здійсненні розрахунку інфляційних втрат нарахованих на існуючу суму боргу Позивачем дійсно здійснено заокруглення до сотих, однак при цьому другим числом після коми визначено "0" (на приклад щодо заборгованості за лютий 2022 року: жовтень 2022-102,50, листопад 2022-100,70, грудень 2022-100,70, січень 2023-100,80, лютий 2023-100,70, березень 2023-101,50, квітень 2023-100,20, травень 2023-100,50, червень 2023-100,80, липень 2023-99,40, серпень 2023-98,60, вересень 2023-100,50, жовтень 2023-100,80, листопад 2023-100,50, грудень 2023-100,70, січень 2024-100,40, лютий 2024-100,30, березень 2024-100,50, квітень 2024-100,20, травень 2024-100,60, червень 2024-102,20, липень 2024-100,00, серпень 2024-100,60, вересень 2024-101,50, жовтень 2024-101,80, листопад 2024-101,90, грудень 2024-101,40, січень 2025-101,20), що в силу наведених вище норм та правових позицій Верховного Суду ніяк не впливає на правильність проведеного нарахування інфляційних втрат.
До аналогічних висновків прийшов також Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у cправі №910/5201/24.
У зв'язку з цим суд вважає, що неправильного застосовування чи порушення правових норм при здійсненні розрахунку інфляційних втрат відповідачем не довено.
Також, на думку Гарантованого покупця, неправильність розрахунку інфляційних втрат полягає в тому, що позивачем здійснено нарахування за період, який становить менше 15 днів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дослідивши розрахунок вказаної компенсаційної виплати, судом встановлено, що Товариством не здійснювалося нарахування інфляційної складової на період, який становить менше 15 днів.
Отже, з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, а також враховуючи відсутність контр розрахунку останнього, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат є обґрунтованим, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 10 633 655,15 грн.
Доводи відповідача про неправильність розрахунку компенсаційних нарахувань на заборгованість за жовтень 2021 року є безпідставними, оскільки заборгованість за вказаний місяць не є предметом спору у даній справі, а спір щодо заборгованості за жовтень 2021 року з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних було вирішено в межах судової справи №910/7618/24.
Також заперечуючи проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат, Гарантований покупець посилається на настання форс-мажорних обставин внаслідок ведення воєнного стану, як наслідок, на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пунктів 5.1., 5.2. Договору, статті 617 ЦК України та звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Однак суд зазначені доводи відхиляє з огляду на наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У Договорі сторонами погоджено, що:
- обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором (пункт 5.1.);
- при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків (пункт 5.2.);
- наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства (пункт 5.3.);
- потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (пункт 5.4.).
Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Отже, відповідний сертифікат ТПП України є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У той же час, матеріали справи не містять ані доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання, ані документально підтвердження належними доказами настання таких обставин (сертифікат Торговельно-промисловою палатою України або її територіальними підрозділами).
Отже, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та застосування до спірних правовідносин положень пунктів 5.1., 5.2. Договору, статті 617 ЦК України.
Як було раніше зазначено, у своєму відзиві Підприємство просило суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання відповідач вказав, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, а також доказів, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності останнього. Крім цього, відповідач вказував на скрутне фінансове становище та значну кількість зобов'язань перед іншими юридичними особами, які також мають право на оплату за відпущену електричну енергію за "зеленим тарифом".
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суді дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляну на наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205 538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107 157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98 381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, а разом 182 024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.
Судом враховано вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, проте звертає увагу, що у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частина 2 статті 625 ЦК України - 3%), а у справі №902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.
Таким чином у справі, що розглядається, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем. До того ж загальний розмір 3 % річних, заявлених до стягнення, не перевищує розмір основного боргу.
Також судом відхиляються доводи відповідача про відсутність заподіяння позивачу збитків внаслідок несвоєчасної оплати заборгованості, оскільки звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог та вимога про одночасне звернення відповідача із клопотанням про зменшення компенсаційних нарахувань є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
З огляду на викладене, відповідачем не доведено і господарським судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, відповідно у задоволенні клопотання відповідача про зменшення компенсаційних виплат необхідно відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунь Еко Енерго" (19443, Черкаська область, Звенигородський район, село Селище, вулиця Заводська, будинок 3; ідентифікаційний код 41812923) основний борг у розмірі 52 809 559 (п'ятдесят два мільйони вісімсот дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 51 коп., 3% річних розмірі 3 378 724 (три мільйони триста сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 10633655 (десять мільйонів шістсот тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 801 863 (вісімсот одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн 27 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 16.05.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ