ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2025Справа № 910/14654/24
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА
ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
(01032, місто Київ, пров. вул. Симона Петлюри, буд. 25;
ідентифікаційний код: 00100227)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЕНЕРГОТЕХНОКОНСАЛТИНГ"
(03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7;
ідентифікаційний код: 42819359)
про стягнення 921 949,78 грн.
Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХНОКОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням обов'язків за Договором №0684-02024 від 08.05.2019 у загальному розмірі 921 949,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
17.12.2024 від представника позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14654/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
09.01.2025 відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи №910/14654/24 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №910/19775/20 Господарського суду м .Києва.
Відповідно до п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та об'єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду даної справи.
При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі відповідач вказує, предметом спору у справі №910/19775/20 є зобов'язання ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" здійснити перерахунок вартості послуг з передачі електричної енергії за липень 2019 року в сумі 452676,15 гривень за Договором №0684-02024 від 08.05.2019 року.
Водночас, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за грудень 2023 року у зв'язку із неналежним виконанням обов'язків за Договором №0684-02024 від 08.05.2019 у загальному розмірі 921 949,78 грн., а відтак, судом не встановлено неможливості встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду у даній справі без вирішення по суті справи №910/19775/20.
Суд вважає, що в даній справі існує об'єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
27.01.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує з підстав необґрунтованості та безпідставності, заявляє клопотання про застосування строків позовної давності
14.02.2025 позивачем подано відповідь на відзив із спростування аргументів відповідача.
18.02.2025 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Позивач, НЕК «Укренерго»/ОСП) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (публічно доступний за адресою: https://ua.energy/about/statut/).
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Між НЕК «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕХКОНСАЛТИНГ» (далі - Відповідач, ТОВ «Енерготехконсалтинг»/ Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 08.05.2019 № 0684-02024 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 4.1. Договору передбачено використання планових та фактичних обсягів Послуги для розрахунків за Договором.
Так, плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць. При цьому визначення фактичного обсягу Послуги в розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Відповідно до п. 6.2. Договору встановлено наступний порядок поетапної попередньої оплати планової вартості Послуги: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожний із наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 9.3. Договору Користувач зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Так, Позивачем, в рамках Договору, за період грудень 2023 року надавались Послуги, що підтверджується Актом приймання-передачі Послуги від 31.12.2023 за грудень 2023 року (з урахуванням Акту коригування від 28.03.2023) на суму 309 921.85 грн.
З урахуванням оплат Відповідача за весь період дії Договору та наданих Позивачем послуг, в силу дії п. 6.7 Договору, вартість наданих Відповідачу послуг за грудень 2023 року покрита лише частково на суму 42 919,82 грн., що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» щодо оплат Відповідача за період з 08.05.2019 по 20.11.2024, а також інформаційною довідкою щодо стану розрахунків між Позивачем та Відповідачем.
Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач посилався на те, що на виконання умов Договору за період грудень 2023 року Відповідачу надавались Послуги, що підтверджується Актом приймання-передачі Послуги від 31.12.2023 за грудень 2023 року (з урахуванням Акту коригування від 28.03.2023) на суму 309 921.85 грн. Водночас, планові рахунки та акти Відповідач вчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 309 921,85 грн - 42 919,82 грн = 267002,03 грн.
З огляду на вказане, Позивач просить стягнути з Відповідача основну заборгованість у розмірі 267 002,03 грн, пеню у розмірі 134 526,89 грн, штраф у розмірі 349 126,48 грн, 3% річних у розмірі 39 106,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 132188,24 грн.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що функції оператора системи передачі виконує Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО".
Частиною 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії.
На виконання умов договору позивач надавав відповідачу послуги з передачі електричної енергії, за період грудень 2023 року надавались Послуги, що підтверджується Актом приймання-передачі Послуги від 31.12.2023 за грудень 2023 року (з урахуванням Акту коригування від 28.03.2023) на суму 309 921.85 грн.
З урахуванням оплат Відповідача за весь період дії Договору та наданих Позивачем послуг, в силу дії п. 6.7 Договору, вартість наданих Відповідачу послуг за грудень 2023 року покрита лише частково на суму 42 919,82 грн.
Судом встановлено, що відповідач здійснював оплату Послуг за спірний період (поетапну попередню оплату планової вартості послуги; оплату фактичної вартості послуг за місяць; оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг) з простроченням строку, встановленого пунктами 6.2, 6.5 Договору у редакції до 21.09.2021, пунктами 5.2, 5.5 Договору у редакції після 21.09.2021. Докази протилежного відповідачем суду не надані, в матеріалах справи відсутні.
Належні дати оплат Послуг за спірний період (дати виникнення заборгованості) за кожним актом, рахунком-фактурою визначені позивачем у розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, пені станом на 31.12.2024 (додаток 11 до позовної заяви), який перевірено судом з урахуванням вище встановлених обставин даної справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності або погашення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії 08.05.2019 № 0684-02024 суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 267 002,03 грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 134 526,89 грн, штраф у розмірі 349 126,48 грн, 3% річних у розмірі 39 106,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 132 188,24 грн.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку доданих до позовної заяви розрахунків 3% річних та інфляційних втрат (додаток № 11 до позовної заяви), суд визнає такі розрахунки обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 39 106,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 132 188,24 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не подано.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до пункту п. 6.7 Договору у редакції до 21.09.2021 (пункт 5.7 Договору у редакції після 21.09.2021) встановлено, що у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором користувач сплачує ОСП пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків пені та штрафу (додаток №6 до позовної заяви) позивач нарахував штрафні санкції (пеню та штраф) за періоди прострочення оплати лише до 23.02.2022, оскільки згідно з п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" НКРЕКП надала настанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем пені та штрафу суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 134 526,89 грн, штрафу у розмірі 349 126,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Контррозрахунок сум пені та штрафу відповідачем суду не подано.
Як вказувалось судом вище, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності. З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 по справі №910/12604/18.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Отже, з наведеного полягає, що питання стосовно порушення строку позовної давності застосовується судом саме до вимог, що є предметом спору у справі.
Тобто, у даному випадку дослідженню підлягають обставини щодо того, чи порушено позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій строк позовної давності.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності.
Судом встановлено, що із позовної заявою до суду позивач звернувся 27.11.2024 про що свідчить дата, коли позовна заява була сформована заявником в системі «Електронний суд».
Відповідачем згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України вчинено заяву про застосування позовної давності до вимог у даному спорі.
Згідно з част. 4 та 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.
Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин діяв до 30.06.2023.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .
Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.
Окрім того, судом встановлено, що строк позовної давності переривався у вказаний період, оскільки відповідачем здійснювалися часткові оплати за вказаним договором, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, що додаються.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача проти задоволення позову, суд розглянув та відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХНОКОНСАЛТИНГ" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7; ідентифікаційний код: 42819359) на користь Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, пров. вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) основну заборгованість у розмірі 267002,03 грн, пеню у розмірі 134 526,89 грн, штраф у розмірі 349 126,48 грн, 3% річних у розмірі 39 106,14 грн., інфляційні втрати у розмірі 132 188,24 грн. та судовий збір у розмірі 11 063,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов