ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2025Справа № 910/2831/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАРКЛЕНД КУБ"
про стягнення 206218,71 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАРКЛЕНД КУБ" про стягнення 206218,71 грн, з яких: заборгованість у сумі 185728,80 грн, 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційні втрати у сумі 16698,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.03.2023.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2831/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
01.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
07.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
16.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору № 45849011ПУ від 01.03.2023 здійснював постачання електрично енергії відповідачу.
Нарахування за фактично спожиту електричну енергію відповідачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались оператором системи розподілу - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", відповідно до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" було сформовано та виставлено рахунки, зокрема, за квітень 2024 року та вересень 2024 року: від 06.04.2024 № 45849011/4/1 на суму 126 065,28 грн; від 06.09.2024 № 45849011/9/1 на суму 59 663,52 грн. Таким чином на розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року відповідачу нараховано 185 728,80 грн.
Однак, відповідач оплату нарахувань за спірний період не здійснив, внаслідок чого станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за договором за вказаний період становить 185728,80 грн.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що погоджується лише з частиною боргу у сумі 19776,12 грн за спожиту електроенергію, яка стосується його власного споживання. Решту частину позовних вимог, що стосується нарахувань за електроенергію, спожиту власниками вбудованих приміщень та власниками квартир (прямими абонентами постачальника), відповідач не визнає.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що між сторонами укладено два договори про постачання електричної енергії: договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 45849011ПУ від 01.03.2023 та договір про постачання електричної енергії споживачу № 45849011ПВ від 23.02.2024.
Відповідач зазначає, що були виявлені помилки в обліку споживання електроенергії, що призвели до неправильних (завищених) нарахувань у певних періодах та позивач здійснив коригування обсягів електричної енергії за договором № 45849011ПВ від 23.02.2024 за березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень 2024 року на загальну суму 127 327,98 грн, що відображено в рахунках коригування: №45849011/9/1 від 30.09.2024, №45849011/10/1 від 05.10.2024 та №45849011/10/1 від 05.10.2024.
За таких обставин, відповідач стверджує, що у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача сплати суми, нарахованої через помилковий облік, а предмет позову охоплює частину нарахувань, яку відповідач не визнає.
Також відповідач зазначає, що наявні у відповідача документи (акти ОСР, копії листування тощо) ставлять під сумнів факт споживання заявлених обсягів електроенергії та правильність розрахунку заборгованості.
Відповідач зазначає, що звертався до позивача із заявою вих. № 4/12 від 20.12.2024 щодо проведення повного перерахунку за спожиту електроенергію впродовж 2024 року, однак позивач відмовив у проведенні перерахунку. Окрім того, відповідач звертався до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" із вимогами щодо зняття показників лічильників та коригування обсягів електричної енергії, проте запити відповідача залишені без реагування.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАРКЛЕНД КУБ" (далі - відповідач, споживач), шляхом подання Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - позивач, постачальник) підписаної заяви-приєднання від 01.03.2023, приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) на умовах Комерційної пропозиції постачальника універсальних послуг ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" "Колективна побутова", в подальших редакціях - "Комунально-технічна" (далі - комерційна пропозиція). Публічний договір та комерційна пропозиція (усі редакції) опубліковано на веб-сайті постачальника.
Відповідачу присвоєно особовий рахунок № 45849011, а договір з відповідачем зареєстровано за реквізитами - № 45849011ПУ від 01.03.2023.
У Заяві-приєднання датою початку постачання електричної енергії визначено 01.03.2023.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.5.1 договору споживач розраховується із постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.8 договору).
Відповідно до п.5.1 комерційної пропозиції розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Згідно із п.5.2 комерційної пропозиції рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі "Особистий кабінет".
В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.
Пунктом 5.3 комерційної пропозиції передбачено, що у разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем.
Згідно із матеріалів справи позивач в сервісі "Особистий кабінет" сформував та виставив відповідачу рахунки, зокрема за розрахункові періоди, за квітень 2024 року та вересень 2024 року:
- від 06.04.2024 № 45849011/4/1 на суму 126065,28 грн (обсяг споживання 47752 кВт*год);
- від 06.09.2024 № 45849011/9/1 на суму 59663,52 грн (обсяг споживання 13811 кВт*год.
Загальна сума нарахувань вартості спожитої електричної енергії за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року становить 185728,80 грн.
Обсяги споживання, вказані у рахунках на оплату за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року підтверджені у додатку №3 до листа від 13.02.2025 №7042/3/01/5 оператора системи розподілу - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №45849011ПУ від 01.03.2023 в частині оплати нарахувань вартості спожитої електричної енергії за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі становить 185728,80 грн.
Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 3791,05 грн, нараховані у такому порядку: за період з 11.05.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за квітень 2024 року і за період з 11.10.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за вересень 2024 року; а також інфляційні втрати у сумі 16698,86 грн нараховані з 01.06.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за квітень 2024 року та з 01.11.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за вересень 2024 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1,2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з п.15 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 2.3.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку електричної енергії та ПРРЕЕ.
Згідно із п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку АКО в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно із п.4.13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Функції адміністратора комерційного обліку (АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (ОСП/ОСР).
Як зазначено судом вище, у спірних правовідносинах оператором системи розподілу є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".
Згідно із п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Як встановлено судом вище, позивач сформовав та виставив відповідачу рахунки, зокрема за розрахункові періоди, за квітень 2024 року та вересень 2024 року на загальну суму 185728,80 грн:
- від 06.04.2024 № 45849011/4/1 на суму 126065,28 грн (обсяг споживання 47752 кВт*год);
- від 06.09.2024 № 45849011/9/1 на суму 59663,52 грн (обсяг споживання 13811 кВт*год.
Нарахування за спожиту електроенергію за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року проведені на підставі даних, переданих оператором системи розподілу. Обсяги споживання, вказані у рахунках на оплату підтверджені у додатку №3 до листа ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 13.02.2025 №7042/3/01/5.
Суд зазначає, що надані позивачем у матеріали справи показники оператора системи розподілу, є належними та допустимими доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Пунктом п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
У п.5.1 комерційної пропозиції сторони погодили, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.
Відповідач оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахункові періоди квітень 2024 року та вересень 2024 року на загальну суму 185728,80 грн не здійснив.
Доказів оплати заборгованості у сумі 185728,80 грн матеріали справи не містять.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач посилається на обставини, що виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2024 №45849011ПВ, за яким за його доводами виникла переплата.
Однак, спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №45849011ПУ від 01.03.2023. Договір про постачання електричної енергії споживачу від 23.02.2024 №45849011ПВ та договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №45849011ПУ від 01.03.2023 є окремими договорами, за якими позивач виступає як різний суб'єкт роздрібного ринку електричної енергії - електропостачальник (за вільними цінами) та постачальник універсальної послуги; оплати за договорами здійснюються на різні банківські рахунки зі спеціальним режимом використання; умови щодо зарахування оплат за договором №45849011ПВ в рахунок погашення заборгованості по договору №45849011ПУ у зазначених правочинах відсутні.
За таких обставин, надані відповідачем до відзиву докази, в тому числі рахунки коригування, заяви-звернення до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", повідомлення про приєднання до договору фізичними особами, не приймаються судом до уваги та не спростовують заявленої у справі заборгованості.
Доказів зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог за вищезазначеними договорами суду не надано.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
У свою чергу відповідачем не спростовано належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, доказів на спростування заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 185728,80 грн відповідачем суду не надано.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки невиконане зобов'язання в частині оплати за спожиту електричну енергію у сумі 185728,80 грн підтверджується матеріалами справи, належних доказів у спростування заборгованості у зазначеній сумі відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 185728,80 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційні втрати у сумі 16698,86 грн.
Позивач здійснює нарахування 3% річних у сумі 3791,05 грн у такому порядку: за період з 11.05.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за квітень 2024 року і за період з 11.10.2024 по 04.03.2025 на заборгованість за вересень 2024 року. Інфляційні втрати у сумі 16698,86 грн нараховані з 01.06.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за квітень 2024 року та з 01.11.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за вересень 2024 року.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).
Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% процентів річних та інфляційних втрат коштів, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційних втрат у сумі 16698,86 грн є обґрунтованими.
За встановлених вище обставин, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, за встановлених вище обставин неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.03.2023, наявні підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 185728,80 грн, 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційних втрат у сумі 16698,86 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАРКЛЕНД КУБ" заборгованості у сумі 185728,80 грн, 3% річних у сумі 3791,05 грн та інфляційних втрат у сумі 16698,86 грн
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАРКЛЕНД КУБ" (03066, м. Київ, вул. Практична, буд. 1, ідентифікаційний код 43421361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31, ідентифікаційний код 41916045) заборгованість у сумі 185728,80 грн, 3% річних у сумі 3791,05 грн, інфляційні втрати у сумі 16698,86 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2474,62 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.05.2025.
Суддя С.О. Турчин