ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2025Справа № 910/1817/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарія Ярославовича в інтересах держави в особі:
1) Адміністрації Державної прикордонної служби України
2) Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС"
про стягнення 132818,40 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарій Ярославович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" про стягнення 132818,40 грн, з яких: 123840 грн - штраф, 8978,40 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на закупівлю товарів за державні кошти №394-24 від 04.11.2024, а саме порушенням строків поставки товару та порушення умов договору щодо якості.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.02.2025 дану позовну заяву залишив без руху.
27.02.2025 через систему "Електронний суд" від заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарія Ярославовича надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви та долучення до матеріалів справи підтверджуючих документів.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1817/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.04.2025 виправив описку щодо найменування позивача-2, допущену у вступній та описовій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/1817/25.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2025 направлена судом до електронного кабінету відповідача.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно із повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 05.03.2025 о 22:35, а отже вважається врученою відповідачу 06.03.2025.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).
Позиція прокуратури
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов п.4.2. договору на закупівлю товарів за державні кошти №394-24 від 04.11.2024, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару у строк до 25.11.2024.
Відповідач здійснив поставку якісного товару 25.12.2024, про що здійснено відповідний запис уповноваженого представника Військової частини НОМЕР_1 на видатковій накладній №СПІ00409 від 20.12.2024). Відтак, постачальником допущено прострочення поставки товару на 29 календарних днів, у зв'язку із чим, відповідно до п.6.2. договору за прострочення термінів поставки прокурор нарахував пеню у сумі 8978,40 грн (309600,00 грн (вартість товару, поставленого з простроченням) х 0,01% х 29).
Також згідно із актами відбору зразків продукції №11 від 08.11.2024 та №13 від 21.12.2024 відповідач поставив товар неналежної якості.
У п.6.3. договору встановлено відповідальність за поставку товару неналежної якості та за розрахунком наведеним у позовній заяві штраф за неякісну поставку товару становить 61920,00 грн (309600,00 грн (вартість неякісного товару) х 20% = 61920,00 грн). Оскільки відповідач двічі поставив неякісний товар, який було повернуто за результатами комісійного огляду від 15.11.2024 та 21.12.2024 загальний розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_2 складає 123840,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу та в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
04.11.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (відповідач, постачальник) укладений договір № 394-24 на закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства товари (продукцію) (далі - товар), код згідно з ДК 021:2015-15330000-3 - оброблені фрукти та овочі, зазначені в специфікації (додаток 1), а замовник прийняти і оплатити такі товари.
Якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати ДСТУ 8494:2015 "Фрукти насіннячкові сушені. Технічні умови", вимогам Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 №771/97-ВР (зі змінами), Закону України "Про інформацію для споживачів харчових продуктів" від 06.12.2018 №2639-VІІІ (зі змінами) та чинним нормативно-правовими актами на цей вид товару (п.2.1. договору).
Згідно п.3.1. договору загальна сума становить 309000,00 грн, у тому числі ПДВ в розмірі 51 600,00 грн.
Відповідно до п.3.2. договору ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1).
Специфікацією (додаток 1 до договору) сторони погодили асортимент товару, кількість та ціну. Так, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар - суміш сухофруктів ДСТУ 8494, кількістю 6000 кг, ціна за одиницю 51,60 грн. Ціна договору за умовами Специфікації становить 309600,00 грн.
У п.4.2 договору сторони погодили, що поставка товару за цим договором здійснюється до 25.11.2024 включно.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за державні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику штрафні санкції, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п.6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо якості товарів із постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів.
З наявного у матеріалах справи акту відбору зразків продукції від 08.11.2024 №11 вбачається, що представником Військової частини НОМЕР_1 у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Артема Корчука відібрані зразки продукції (сировини): суміш сухофруктів (яблуко, груша, айва).
За результатами лабораторних досліджень, відповідно до Експертного висновку від 12.11.2024 №006354п/24, наданого Волинською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів суміш сухофруктів (яблуко, груша, айва) не відповідає вимогам ДСТУ 8494:2015 за органолептичними та фізико-хімічними показниками.
Згідно із актом №11 огляду та повернення продовольства від 15.11.2024 комісія у складі представників Військової частини НОМЕР_1 у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Артема Корчука за результатами огляду та проведення лабораторних досліджень продукції, що надійшла до замовника 08.11.2024, вирішила повернути товар у повному обсязі, загальною вагою 6000 кг.
У подальшому комісією позивача-2, у присутності представника ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" Андрія Білецького складений акт огляду та повернення продовольства №13 від 21.12.2024. Зі змісту вказаного акту, 21.12.2024 надійшла продукція - "суміш сухофруктів", ДСТУ8494:2015, врожаю 2024 року, загальною вагою 6000 кг. Під час огляду продукції встановлено наступне: "в ході огляду продукції "сухофруктів" виявлено сторонні домішки (сміття, пісок) та ураженість шкідниками хлібних запасів (живі шкідники), наявність сушених плодів, що згнили, під час стиснення плодів злипаються - за органолептичними та фізико-хімічними показниками продукція не відповідає вимогам ДСТУ8494:2015. Керуючись умовами договору, постачальником ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" були порушені умови п. 2.1. договору - якість товару не відповідає вимогам ДСТУ8494:2015. Висновок: за результатами огляду та виявлення недоліків під час приймання товару, комісія вирішила повернути постачальнику ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" "суміш сухофруктів" у повному обсязі, загальною вагою 6000 кг."
Акт огляду та повернення продовольства №13 від 21.12.2024 підписаний представником ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" водієм Андрій Білецький, який діяв на підставі довіреності №39 від 20.12.2024.
Поставку товару відповідач здійснив 25.12.2024, про що здійснено відповідний запис представника Військової частини НОМЕР_1 на видатковій накладній №СПІ00409 від 20.12.2024.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач допустив прострочення строку, встановленого в договорі, а також поставив Військовій частині НОМЕР_1 товар неналежної якості, внаслідок чого прокурором на підставі п.6.2., п.6.3. договору нараховано пеню у сумі 8978,40 грн та штраф у сумі 123840,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Щодо звернення прокурора із цим позовом до суду.
Абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абз. 2 ч. 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:
- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).
У п.п.69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (п. 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (п. 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (п. 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пп. 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (п. п. 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (п. 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (п. 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (п. 8.18).
Частини 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.6,10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону України.
Згідно із ст.27 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.
Статтею 13 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" органами забезпечення Державної прикордонної служби України є підприємства, установи, а також підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення її діяльності, які функціонують як самостійно, так і в складі відповідно центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіальних органів, Морської охорони, інших органів охорони державного кордону, навчальних закладів Державної прикордонної служби України.
Згідно із інформації, що знаходиться в публічному доступі на сайті Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є територіальним органом Адміністрації Державної прикордонної служби України та згідно компетенції, визначеної законодавством, виконує завдання щодо забезпечення недоторканості кордону, запобігання конкретним кримінальним та адміністративним правопорушенням, пов'язаним із протиправною діяльністю на кордоні, їх виявлення, припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Адміністрація Державної прикордонної служби України є засновником Військової частини НОМЕР_1 .
Водночас правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а спричинення у даному випадку збитків Військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на закупівлю товарів за державні кошти, не відповідає такому інтересу.
16.01.2025 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Волинська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України із запитом №30.51/02-272ВИХ-25 з викладенням виявлених фактичних порушень інтересів держави та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави задля стягнення штрафних санкцій, а також про намір самостійно реалізувати такі заходи.
21.01.2025 на адресу Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла відповідь НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 10/904-25 про те, що стягнення в судовому порядку штрафних санкцій та неустойки з ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" за неналежне виконання умов договору № 394-24 від 04.11.2024, військовою частиною НОМЕР_1 самостійно не проводилось та остання не заперечує щодо подачі даного позову прокурором в інтересах держави.
Також 16.01.2025 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Волинська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до Адміністрації Державної прикордонної служби України із запитом №30.51/02-271ВИХ-25 про стан вжиття ними заходів щодо захисту інтересів та поновлення права держави, у тому числі цивільноправових заходів. 23.01.2025 на адресу Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
Західного регіону надійшла відповідь Адміністрації Державної прикордонної служби України №06.1.2/5511-25-Вих про те, що стягнення в судовому порядку штрафних санкцій та неустойки з ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" за неналежне виконання умов договору № 394-24 від 04.11.2025, Адміністрацією ДПСУ не проводилось та остання не заперечує щодо подачі даного позову прокурором в інтересах держави.
За таких обставин, Адміністрація Державної прикордонної служби України, як центральний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, усупереч зазначених положень не забезпечив належний захист порушених інтересів держави щодо стягнення з ТОВ "СПЕЦПРОДІНТЕКС" на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафних санкцій, внаслідок неналежного виконання умов договору №394-24 від 04.11.2025, Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, як структурний підрозділ Адміністрації ДПСУ, права та майнові інтереси якого порушені, самостійно не вжив належних та достатніх заходів з даного приводу.
Отже, суд вважає обґрунтованим доводи прокуратури про наявність підстав для звернення заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з цим позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 з метою забезпечення захисту та поновлення порушених інтересів держави.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 8978,40 грн та штрафу в сумі 123840,00 грн, заявлених прокурором, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Також згідно із ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.674 ЦК України).
У п.4.2. договору сторони погодили строк поставки товару - до 25.11.2024.
Судом встановлено, що відповідач поставив Військовій частині НОМЕР_1 товар на суму 309600,00 грн, визначений у специфікації №1 до договору, лише 25.12.2024, що підтверджується видатковою накладною №СПІ00409 від 20.12.2024, тобто допустив прострочення виконання зобов'язання на 29 днів.
Сторони також погодили, що якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати, зокрема вимогам ДСТУ 8494:2015 "Фрукти насіннячкові сушені. Технічні умови" (п.2.1. договору).
Наявними в матеріалах справи актом відбору зразків продукції від 08.11.2024 №11, Експертним висновком від 12.11.2024 №006354п/24, актами огляду та повернення продовольства №11 від 15.11.2024 та №13 від 21.12.2024 підтверджується, що поставлений відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 товар не відповідав вимогам ДСТУ 8494:2015.
Відповідач обставин поставки товару неналежної якості не спростував, акти огляду та повернення продовольства №11 від 15.11.2024 та №13 від 21.12.2024 підписані представником відповідача без зауважень.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки товару та поставки товару належної якості належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару та здійснив поставку товару неналежної якості, то наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків поставки та за порушення умов договору щодо якості товарів.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами пункту 6.2 договору за порушення строків поставки товару відповідач сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення.
Розрахунок пені у сумі 8978,40 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору та приписам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення пені суд визнає обґрунтованими.
У п.6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо якості товарів із постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних товарів.
Враховуючи, що вартість неякісного товару, який було поставлено відповідачем на виконання умов договору становить 309 600,00 грн, штраф за неякісну поставку товару складає 61 920 грн (309600,00 х 20% = 61920,00).
За розрахунком прокуратури загальний розмір штрафу складає 123840,00 грн , виходячи з обставин, що постачальник двічі поставив неякісний товар, який було повернуто за результатами комісійного огляду, а саме 15.11.2024 та 21.12.2024.
Водночас стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості, нарахованого двічі по 20% є подвійною відповідальністю в межах одного виду санкцій (штрафу) за порушення зобов'язання, оскільки як встановлено судом, у даному випадку відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в поставці неякісного товару, який не відповідав вимогам ДСТУ 8494:2015.
Одночасне стягнення обох штрафів за поставку товару неналежної якості у цьому випадку (однієї партії товару вартістю 309600,00 грн) є подвійним стягненням штрафу за неналежне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки товару належної якості, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача штрафу 20% у розмірі 61920,00 грн є частково обґрунтованими.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання з поставки товару у строк, який погоджений у договорі, а також порушив умови договору щодо якості товару, то прокурор правомірно нарахував на підставі п.6.2., п.6.3. договору та заявив до стягнення з відповідача штраф у сумі 61920,00 грн та пеню у сумі 8978,40 грн. Оскільки судом встановлено, що прокурор здійснив подвійне нарахування штрафу у розмірі 20% за поставку товару неналежної якості у позовних вимогах про стягненні 20% штрафу за прострочення за поставку товару неналежної якості в розмірі 61920,00 грн, суд відмовляє. Отже, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є частково обґрунтованими.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог заступник керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Довган Назарій Ярославович в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС", а саме в частині стягнення штрафу у сумі 61920,00 грн та пені у сумі 8978,40 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (03062, місто Київ, вулиця Туполєва Академіка, будинок, 8, офіс, 421, ідентифікаційний код 42346687) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) штраф у сумі 61920,00 грн та пеню у сумі 8978,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОДІНТЕКС" (03062, місто Київ, вулиця Туполєва Академіка, будинок, 8, офіс, 421, ідентифікаційний код 42346687) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок, 20, ідентифікаційний код 38326057) судовий збір у розмірі 1293,08 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.05.2025.
Суддя С.О. Турчин