ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2025Справа № 910/271/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК"
до Державного підприємства "Гарантований Покупець"
про стягнення 1 216 705,01 грн,
Представники учасників процесу згідно з протоколом від 14.04.2025,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 1 216 705,01 грн, з яких: 308 666,85 грн три проценти річних та 908 038,16 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням обов'язку своєчасної оплати електричної енергії згідно з договором № 14999/01 від 30.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/271/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2025 та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
31.01.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
За наслідками підготовчого засідання 05.02.2025 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 17.03.2025.
10.02.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
За наслідками підготовчого засідання 17.03.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні 14.04.2025.
19.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11.04.2025 через систему "Електронний суд" Підприємством були подані додаткові пояснення до суду.
У судовому засіданні 14.04.2025 представник позивача підтримав поданий позов, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін суду не представлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.03.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (далі - продавець) був укладений договір №14999/01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується купувати електроенергію, вироблену продавцем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" була укладена додаткова угода № 191/01 до договору від 30.03.2018 №14999/01.
Дана додаткова угода була укладена з метою реалізації Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва відповідача за договором купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом №14999/01 від 30.03.2018 між ДП «Енергоринок» та позивачем, тобто здійснено заміну сторони договору та приведення такого договору у відповідність до типового договору купівлі-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між відповідачем та позивачем, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
23.04.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «"ГРІН ТЕК" була укладена додаткова угода №1271/01/20 до договору від 30.03.2018 № 14999/01.
Даною додатковою угодою від 23.04.2020 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за «зеленим» тарифом" замінити словами "продавець за «зеленим» тарифом" та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.
Так, згідно з п. 1.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 23.04.2020) продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок купівлі), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
05.03.2021 між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода №1095/01/21 до договору від 30.03.2018 року № 14999/01.
Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 05.03.2021) Гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі Гарантованого покупця (п. 2.2 договору).
Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4. договору).
Відповідно до п. 8.1. Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи гарантованого покупця, про що продавець зобов'язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.
Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1452 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ГРІН ТЕК», видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії пробивачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що останній є виробником за «зеленим» тарифом, а відтак, здійснює продаж Гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку.
Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5. договору).
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (п. 2.6 договору).
За умовами п. 3.1. договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави/4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору).
У випадку здійснення Гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акту купівлі-продажу (акту коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (п. 3.4 договору).
Пунктом 8.3. Порядку визначено, що фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
Розділом 10 Порядку врегульовано розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцями.
За умовами пунктів 10.1.-10.4. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі- продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому і 00% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕІІ уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Так, на виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку позивачем та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за такі періоди на загальну суму 7 910 414,74 грн:
- за жовтень 2021 року: акт від 31.10.2021 на суму 891 631,55 грн;
- за лютий 2022 року: акт від 28.02.2022 па суму 404 361,84 грн;
- за березень 2022 року: акт від 31.03.2022 (з урахуванням акту коригування на суму -56,59грн) на суму 928 146,64 грн;
- за квітень 2022 року: акт від 30.04.2022 на суму 685 291,82 грн;
- за травень 2022 року: акт від 31.05.2022 на суму 1 262 706,35 грн;
- за червень 2022 року: акт від 30.06.2022 на суму 1 280 949,23 грн;
- за липень 2022 року: акт від 31.07.2022 на суму 1 416 233,29 грн;
- за серпень 2022 року: акт від 32.08.2022 на суму 1 041 094,02 грн.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.
Остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК" за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, є 15.09.2022.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у липні 2022 року.
Таким чином, остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у липні 2022 року, є 26.09.2022.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора - 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у серпні 2022 року.
Таким чином, остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у серпні 2022 року, є 21.03.2023.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період в розмірі 3 162 913,18 грн, а саме:
- за жовтень 2021 року на загальну суму 802 731,57 грн;
- за лютий 2022 року на загальну суму 375 509,31 грн;
- за березень 2022 року на загальну суму 160 427,57 грн;
- за квітень 2022 року на загальну суму 338297,82 грн;
- за травень 2022 року на загальну суму 218 241,97 грн;
- за червень 2022 року на загальну суму 321 554,09 грн;
- за липень 2022 року на загальну суму 448 471,64 грн;
- за серпень 2022 року на загальну суму 497 679,21 грн.?
Відповідач за відпущену позивачем електроенергію у періоди жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 4 745 935,30 грн, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Вказані обставини були підставою звернення із позовом до суду.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, провадження у справі № 910/17000/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований покупець" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 2 915,50 грн закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" заборгованість у розмірі 4 742 369,67 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 135,55 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У межах даного позову, посилаючись на встановлені судами обставини порушення договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленої електроненергії, Товариство просило суд стягнути з відповідача 308 666,85 грн три проценти річних та 908 038,16 грн інфляційних втрат за період з 16.09.2022 по 09.01.2025.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що ним не було допущено порушень умов договору, оскільки розрахунки із Товариством були здійсненні з врахуванням регуляторних актів. Крім того, Підприємство зауважило про відсутність підстав стягнення компенсаційних платежів, передбачених приписами статті 625 Цивільного кодексу України, посилався на обставини непереборної сили та стверджував, що представлений суду розрахунок є невірним. Також Підприємство просило суд зменшити розмір відсотків.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Отже чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Під час розгляду справи № 910/17000/23 Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що Державне підприємство «Енергоринок», правонаступником якого є Державне підприємство «Гарантований покупець» в якості покупця та Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" в якості продавця уклали договір №14999/01 (з подальшим укладенням додаткових угод), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продавати, а покупець зобов'язався купувати електроенергію, вироблену продавцем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, було встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за договором №14999/01 та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" заборгованість у розмірі 4 742 369,67 грн.
При цьому, в межах розгляду вказаної судової справи був встановлений факт прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії та зауважено, що остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК" за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, є 15.09.2022, остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у липні 2022 року, є 26.09.2022, остаточним терміном оплати ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, відпущеної ТОВ "ГРІН ТЕК " у серпні 2022 року, є 21.03.2023.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо належного виконання умов договору в частині своєчасних розрахунків з Товариством та зауважує, що факт порушення договірних зобов'язань в частині здійснення оплати поставленої енергії в спірний період був встанволений в судовому порядку в межах розгляду справи № 910/17000/23.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши представлений суду розрахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 308 666,85 грн трьох процентів річних.
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є вірним, та стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в розмірі 908 038,16 грн.
На спростування доводів відповідача щодо помилковості здійснених розрахунків суд зазначає, що представлений суду розрахунок є вірним у визначенні періодів нарахування компенсаційних платежів та бази нарахування, так позивачем враховані часткові оплати та період прострочення відповідно до кожного акту, а саме з 16.09.2022, з 27.09.2022 та з 22.03.2023 відповідно.
Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" та стягнення з останнього на користь позивача 308 666,85 грн трьох процентів річних та 908 038,16 грн інфляційних втрат.
Водночас, судом не встановлено підстав зменшення розміру процентів, про яке в своєму відзиві просив відповідач, з огляду на наступне.
Чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття "санкція".
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкоду задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що три проценти річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки ані проценти річних, ані інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й Об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
У справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
На переконання суду Підприємством у межах даної справи суду не представлено доказів та не наведено наявності підстав зменшення розміру відсотків.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 1 216 705,01 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ТЕК" (27612, Кіровоградська область, Кропивницький р-н, село Могутнє, вул. Миру, 152ж, код ЄДРПОУ 41212880) 308 666,85 грн (триста вісім тисяч шістсот шістдесят шість гривень 85 копійок) три проценти річних, 908 038,16 грн (дев'ятсот вісім тисяч тридцять вісім гривень 16 копійок) інфляційних втрат та 14 600,46 грн (чотирнадцять тисяч шістсот гривень 46 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 15.05.2025.