номер провадження справи 19/13/25
13.05.2025 Справа № 908/450/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (ідентифікаційний код /Умовний код: 0290997323, вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 04053915 , пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» (ідентифікаційний код 41050896 , пр. Соборний, 202, м. Запоріжжя, 69037)
про стягнення 3 126 737,32 грн
представники сторін
прокурор Михальчик І.В., дов.№075789 від 01.03.2023
від позивача: Савченко І.Г., посвідчення №1600 від 20.05.2024
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» 21.02.2025 надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» про стягнення 3 126 737,32 грн доходу отриманого від безпідставно набутого майна.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 1212,1214 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.125, 206 Земельного кодексу України і обґрунтовано тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.02.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/450/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
24.02.2025 суду надійшла заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ухвали суду від 25.02.2025 заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради задоволено, вжито заходи забезпечення позов шляхом накладання арешту на нерухоме майно ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ, а саме на готель літ.А, площею 5509,3 кв.м, гараж літ.Б-1 площею 386,3 кв.м, розташовані по пр.Соборному, 202, м.Запоріжжя.
Ухвалою суду від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/450/25, присвоєно справі номер провадження 19/13/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.03.2025.
13.03.2025 через підсистему “Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування позиції відповідач зазначив, що розрахунок позивача не містить нормативно-правового обґрунтування застосування коефіцієнтів, як не містить такого обґрунтування і позовна заява.
Необґрунтованість вказаного розрахунку, на думку відповідача, підтверджується і змістом вимоги Запорізької міської ради про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна № 01/02-11/2065, надісланої відповідачу, оскільки в даній вимозі за основу Запорізькою міською радою взято інший розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нараховано інший розмір заборгованості, однак за аналогічний період. Крім того, витяг, відомості з якого відображено у самому розрахунку недоотриманого доходу, почав існувати у часі набагато раніше, ніж розроблено сам розрахунок, а, отже, Позивачем не підтверджено джерело даних, на яких ґрунтується розрахунок.
Також відповідач вважає, що заступником керівника Вознесенівської окрvжної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не надано доказів того, що Запорізька міська рада не може здійснювати захист інтересів територіальної громади та звертатись до cуду з відповідним позовом, оскільки сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави, враховуючи, що здійснювалася претензійна робота.
За твердження відповідача, у позові має бути відмовлено у повному обсязі, оскільки: 1) він не обґрунтований належними та допустимими доказами; 2) його пред'явлено прокуратурою без достатніх на те законних підстав.
17.03.2025 від Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла відповідь на відзив з наступним обґрунтуванням.
Розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» земельною ділянкою кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 здійснено за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 на підставі витягу Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.07.2020 № 1863/207-20 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з нормами статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Позивач також вказує, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік, яка є публічно доступною та розміщена на сайті Держгеокадастру (за посиланням https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyigroshovoyi- oczinky-zemel-za-2024-rik/) за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2024 рік становить 112 %. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України). Упродовж 2020-2021 років коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не змінювався та становив 1,0, а у 2022-2024 роках у зв'язку із зміною індексу споживчих цін коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становив 1,1, 1,15 та 1,051 відповідно.
За даними витягу Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.07.2020 № 1863/207-20 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 становить 51 076 697,98 грн. З урахуванням викладеного, міською радою здійснено перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2021-2024 роки наступним чином. Так, у 2021 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 51 076 697,98 грн (51 076 697,98 грн*1,0), у 2022 році - 56 184 367,8 грн (51 076 697,98 грн *1,1), у 2023 році - 64 612 022,94 грн (51 076 697,98 грн *1,1*1,15), у 2024 році - 67 907 236,11 грн (51 076 697,98 грн *1,1*1,15*1,051).
Ухвалою господарського суду від 18.03.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 15.04.2025.
15.04.2025 від ТОВ “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2025, 14-10 год.
13.05.2025 від ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю адвоката в проведенні слідчих дій у іншій справі.
Суд відхилив заявлене клопотання в зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження неможливості прибуття в засідання суду.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 13.05.2025 заслухано вступне слово прокурора та представника позивача.
Прокурор позов підтримав, просить стягнути з відповідача 3 126 737,32 грн доходу отриманого від безпідставно набутого майна, збережених коштів орендної плати.
Представник Запорізької міської ради позов підтримав, просить його задовольнити.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 13.05.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Прокурор та представник Запорізької міської ради в судовому засіданні 13.05.2025 підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Заслухавши прокурора, представника Запорізької міської ради, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.
Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо ненадходження до бюджету коштів орендної плати за землю, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час наповнення місцевого бюджету.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлялися запити від 07.10.2024 № 52-103-9414ВИХ-24 та від 10.12.2024 № 52-103-11463ВИХ-24 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 площею 1,0129 га, яка розташована по пр. Соборний, 202 у м. Запоріжжі, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2023 по 26.09.2024.
Виконавчий комітет Запорізької міської ради листом від 11.12.2024 № 21230/03.3- 20/03 повідомив, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради підготовлено і направлено на адресу ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» вимогу про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 без правовстановлюючих документів за період з 12.03.2022 по 31.07.2024.
В подальшому, виконавчим комітетом Запорізької міської ради листом від 13.01.2025 №№ 21230/03.3-20/03, 27761/03.3-20/03 повідомлено, що Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживалися заходи претензійно-правового характеру щодо стягнення з ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 без оформлення правовстановлюючого документу на землю за період з 01.01.2023 по 31.07.2024.
Незалежно від причин неподання до суду Запорізькою міською радою позову, факт такого незвернення до суду свідчить про те, що вказаний орган державної влади не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Унаслідок нездійснення Запорізькою міською радою відповідного захисту інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Запорізької міської ради.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
З наведеного слідує висновок, що об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 05.02.2025 № 411575374, Товариству з обмеженою відповідальністю « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ», належить на праві власності з 18.08.2017 нерухоме майно, а саме: готель, літ.А-5, гараж літ.Б-1, за адресою: м. Запоріжжя пр.Соборний, 202, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:05:008:0047.
Земельна ділянка площею 1,0129 га по пр. Соборному, 202, м. Запоріжжя з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, на якій розміщено дане майно, належить на праві власності територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2025 № 411575374. Право власності територіальної громади м.Запоріжжя на дану земельну ділянку зареєстровано 29.03.2018.
Вказана земельна ділянка до 08.08.2019 перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю “7 днів» (ідентифікаційний код 32423769) на підставі договору оренди землі від 08.06.2010.
Рішенням Запорізької міської ради від 29.08.2018 №59/78 припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “7 днів» (ідентифікаційний код 32423769) даної земельної ділянки, розірвано договір оренди землі від 08.06.2010 №041026101593.
Також вказаним рішенням Запорізької міської ради від 29.08.2018 №59/78 ТОВ « 7 ДНІВ «ЗАПОРІЖЖЯ» надано в оренду вищезазначену земельну ділянку по пр. Соборному, 202 для розташування готельного комплексу у межах раніше затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 25.07.2002 № 232/120 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки по пр. Леніна, 202 відкритому акціонерному товариству «Готель «Дніпро» для розташування готельного комплексу» за рахунок земель Запорізької міської ради.
Судом встановлено, що Договір оренди землі між сторонами не укладався. Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.11.2022 № 09872/03-20/05 згідно з наявною в управлінні з питань земельних відносин Запорізької міської ради інформаційною базою (договорів оренди, укладених з Запорізькою міською радою) за кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 договори оренди землі не значаться.
Таким чином, в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» користується спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.
З наведеного вбачається, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Прокурор, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 3 126 737,32 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди, внаслідок чого Запорізька міська рада була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.
Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
При цьому, на відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд.202, у відповідача виник обов'язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки та зареєструвати на підставі нього право оренди землі, оскільки на цій земельній ділянці розташований належний відповідачу на праві власності об'єкт нерухомості.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.
Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».
Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.
До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов'язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.
Разом з цим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відносяться суми нарахованих податків.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.
Згідно ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
В свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Також слід зазначити, що базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.09.2024 №11038/5/08-01-04-01-04 відповідач не звітує та не сплачує плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047.
Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 було встановлено розмір орендної плати за землю. Зазначеним рішенням було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за землі іншого призначення становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.
Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень суму завданих збитків, які Запорізька міська рада понесла від безпідставно набутого майна ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ».
Як вже було зазначено вище, згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2020 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 51 076 697,98 грн.
Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Так, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік -1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь)
Значення коефіцієнта за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступник рік.
Упродовж 2020-2021 років коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель не змінювався та становив 1,0, а у 2022-2024 роках у зв'язку із зміною індексу споживчих цін коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становив 1,1, 1,15 та 1,051 відповідно.
Запорізькою міською радою здійснено перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2021-2024 роки : у 2021 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 51 076 697,98 грн (51 076 697,98 грн*1,0), у 2022 році - 56 184 367,8 грн (51 076 697,98 грн *1,1), у 2023 році - 64 612 022,94 грн (51 076 697,98 грн *1,1*1,15), у 2024 році - 67 907 236,11 грн (51 076 697,98 грн *1,1*1,15*1,051).
Відповідно до розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,0129 га, розташована по пр. Соборному, 202, м. Запоріжжя з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 розмір недоотриманих позивачем доходів складає 3 126 737,32 грн.
Даний розмір розрахований виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації за відповідний рік.
Так, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації за 2023 рік складає 64 312 022,94 грн (51076697,98 грн. х 1,1 х 1,5), річний розмір орендної плати за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки складає 1938360,69 грн - за 2023 рік; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації за 2024 рік складає 67 907 236,11 грн (51076697,98 грн. х 1,1 х 1,5 х 1,051), річний розмір орендної плати за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки складає 2 037 217,08 грн - за 2043 рік, 169 768,09 грн - на місяць, 1 188 376,63 грн за 7 місяців 2024 року відповідно.
Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.
Дослідивши наданий прокурором та позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим та вірним.
Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений прокурором спосіб, шляхом стягнення з ТОВ « 7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 в розмірі 3 126 737,26 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Разом з тим, для кондиційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» (ідентифікаційний код 41050896 , пр. Соборний, 202, м. Запоріжжя, 69037) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 04053915 , пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 в розмірі 3 126 737,32 грн (три мільйони сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять сім гривень 32 копійки).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “7 ДНІВ ЗАПОРІЖЖЯ» (ідентифікаційний код 41050896 , пр. Соборний, 202, м. Запоріжжя, 69037) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 37 520,85 грн (тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять гривень 58 копійок).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 16.05.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.