вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.05.2025 Справа № 904/632/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД", м.Дніпро
про стягнення 94245,00 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" (далі-Позивач) 17.02.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь відшкодування майнової шкоди в сумі 94245,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що при ДТП Позивачу було завдано матеріальну шкоду, яку не було повністю відшкодовано страховою компанією винуватця.
При поданні позовної заяви до суду прокуратурою сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №479 від 10.02.2025 року.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
19.02.2025 ухвалою суд прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Поштова кореспонденція направлялась Відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.с. 27).
Згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, судові повістки з ухвалами суду, були повернуті за зворотною адресою з відмітками поштової установи: "за закінченням терміну зберігання" (арк.с. 31-32, 35-39).
Також ухвала суду від 19.02.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
3. Позиція Відповідача у відзиві на позов
11.04.2025 року канцелярія суду зареєструвала відзив на позовну заяву (арк.с. 40-50), в якому Відповідач посилається на таке:
Позивачем не надано жодного належного доказу який підтверджує факт того, що ОСОБА_1 перебував на час ДТП у трудових відносинах з «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД». Зазначення у графі пояснень ОСОБА_1 «місце роботи, посада» - водій ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС», не може бути належним та допустимим доказом, що ОСОБА_1 виконував посадові обов'язки на підприємстві ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС». У зв'язку з чим посилання позивача на положення ст. ст. 11, 22, 1.172, 1187 ЦК України не підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами та не підтверджують наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. У зв'язку з вищенаведеним, у «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» не виникло правової підстави відшкодувати майнову шкоду ТОВ «ЦАРЕСЛАВСЬКЕ»;
з огляду на правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, наявність вказаних позивачем обставин не є перешкодою для виконання страховиком своїх зобов'язань за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/Дп/19ДГО21, оскільки страховик зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду у випадку позбавлення його членства МТСБУ та відкликання ліцензії страхової компанії, у тому числі в процедурі ліквідації як юридичної особи. Крім того, у встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" випадках відповідну виплату здійснює МТСБУ. Наведеним спростовуються твердження позивача про неможливість отримання ним відшкодування у сумі 94245,00 грн, яка відповідає ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, згідно з полісами страхування;
враховуючи обставини цієї справи, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал», розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, а випадків визначених у ст. 37 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за яким у страховика не виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування не встановлено, то Верховний Суд вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 01 лютого 2024 року по справі № 917/1093/21;
крім того, Відповідач посилається на те, що Позивачем пропущений строк позовної давності, який визначений у ст. 257 ЦК України. Оскільки шкода була завдана 06.05.2021 року, а до Господарського суду Дніпропетровської області позивач звернувся 17.02.2025 року через систему «Електронний суд». Тобто с пропуском трирічного строку.
4. Позиція Позивача у відповіді на відзив
24.04.2025 року через систему "Електронний суд" представник Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву (арк.с. 55-58), в якій вказує про таке:
Позивач вважає, що відзив на позовну заяву, поданий Відповідачем 11.04.2025 року, поданий з пропущенням встановленого судом строку на його подання, а клопотання про продовження строку на її подання Відповідачем в порядку ч. 2 ст. 119 ГПК України заявлено не було, у зв'язку з чим відзив має бути залишений судом без розгляду;
також Позивач вважає, що твердження Відповідача про недоведеність знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» не відповідає дійсним обставинам справи, є безпідставним та необґрунтованим, є спробою Відповідача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи та є інструментом для уникнення від відповідальності за спричинення його працівником Позивачу майнової шкоди, отже має бути відхилене судом;
щодо необґрунтованості та безпідставності твердження Відповідача про те, що ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» є неналежним відповідачем у справі, Позивач вказує на те, що МТСБУ має обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, в межах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у випадку, якщо у страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, недостатньо коштів для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;
цивільно-правова відповідальність Відповідача - власника екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал страхування» за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021. Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП, Відповідачем не укладався. Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/5909/24;
Позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин законодавства, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та залучення у якості Відповідача у цій справі МТСБУ, а твердження Відповідача про те, що ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» є неналежним відповідачем у справі, є безпідставним, необґрунтованим, отже має бути відхилене судом;
щодо заяви Відповідача про застосування строків позовної давності, Позивач вказує на те, що позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. Оскільки станом на дату звернення позивачем до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то Позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.
5. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
06.05.2021 року о 14:55 год. (тобто в робочий день та в робочий час) водій ОСОБА_1 в районі будинку АДРЕСА_1 , керуючи екскаватором-навантажувачем JCB 3CX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та скоїв наїзд на несучу конструкцію даху автомийки, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ", внаслідок чого даний наїзд спричинив пошкодження майна.
Факт та обставини події підтверджуються:
поясненням наданим водієм ОСОБА_1 управлінню патрульної поліції у Дніпропетровській області від 06.05.2021 (арк.с. 12);
постановою Бабушкінвського районного суду міста Дніпропетровська від 25.05.2021 по справі №932/3987/21 (арк.с. 13);
повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (арк.с. 20).
Постановою Бабушкінвського районного суду міста Дніпропетровська від 25.05.2021 по справі №932/3987/21 встановлено, що 06 травня 2021 року, приблизно о 14 год. 55 хв., ОСОБА_1 , рухаючись в районі будинку АДРЕСА_1 , керуючи ексковатор-навантажувачем JCB 3CX , д/н НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, чим порушив п. 10.1 Правил дорожньогоруху (затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306), та скоїв наїзд на несучу конструкція даху автомийки ТОВ «Цариславське», що спричинило пошкодження майна.
Позивач у позові вказує про те, що цивільно-правова відповідальність власника екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 зв.арк.с. 16), під керуванням його водія ОСОБА_1 (факт наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" встановлений постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21), станом на дату ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 (арк. с. 19).
07.05.2021 Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Арсенал страхування" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (арк.с. 20), що має ознаки страхового випадку по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 032988Дп/19ДГО21 від 12.02.2021.
Як зазначає Позивач у позові, цивільно-правова відповідальність ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД", як власника транспортного засобу - екскаватора-навантажувача JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал страхування" згідно з договором ОСЦПВВНТЗ №032988Дп/19ДГО21 від 12.02.2021, Позивач 06.10.2021 звернувся до останнього із заявою щодо виплати страхового відшкодування (арк.с. 21).
Однак, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" не здійснило виплату Позивачеві страхового відшкодування, що стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" грошових коштів в рахунок страхового відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача внаслідок ДТП.
Висновком судового експерта Харченка Вадима Володимировича (свідоцтво № 1179 від 05.12.2007, свідоцтво № 1873 від 28.04.2017) (арк.с. 22-24), що складений 19.12.2023 за результатами проведеного за заявою директора Дніпропетровської дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" Доленко С.А. будівельно-технічного дослідження №1086/10-21, встановлено розмір завданої автомийці самообслуговування Позивача матеріальної шкоди внаслідок ДТП - 94 245,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/5909/24 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування", рішення обґрунтоване наступним:
"Оскільки судом встановлено факт відсутності у третьої особи чинного станом на дату ДТП договору ОСЦПВ щодо екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідача виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування потерпілому на підставі Договору №03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 тільки в тому випадку, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміти відповідальності (страхові суми), встановлені ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на момент настання страхового випадку.
Оскільки розмір шкоди (94 245,00 грн), завданої потерпілій особі (Позивачу) третьою особою не перевищує встановленого законом ліміту відповідальності (130 000,00 грн), суд дійшов висновку про те, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимоги щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача, як зі страховика третьої особи, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.".
Отже, враховуючи те, що виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" Позивачеві не здійснено, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/5909/24 встановлено, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав, Позивач зазначає про наявність у нього права вимоги до винної в ДТП особи, ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" - власника транспортного засобу - екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для повного відшкодування завданої нею шкоди відповідно до вимог статті 1194 ЦК України.
Відповідач доказів відшкодування витрат Позивача з виплати страхового платежу на час розгляду справи суду не надав.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, що визначено п. 1 ч. 2 такої статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Оскільки Позивач та Відповідач не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються виконання зобов'язань у деліктних відносинах, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Глави 82 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені спеціальною нормою.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз положень ст. ст. 1172 та 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18).
Оскільки ОСОБА_1 , який на момент ДТП керував транспортним засобом Відповідача, який є власником джерела підвищеної небезпеки відповідного транспортного засобу, виконував трудові обов'язки та є винним у ДТП, відповідальність за заподіяну шкоду несе саме ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД».
За частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватця ДТП, відповідальність яких застрахована за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо в страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Виходячи з Витягу з Державного реєстру правочинів №2240468 від 03.04.2006 року, Витягу про право власності на нерухоме майно № 10350696 від 10.04.2006 року та витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.12.2020 року, Позивач на момент скоєння ДТП на належних підставах володів та користувався автомийкою.
ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» не виплатило Позивачу страхове відшкодування через те, що страховий випадок не настав.
Відносини між ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» та його страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» регулюються умовами, визначеними в договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами Закону України «Про страхування».
Натомість, якщо потерпілий звернувся до страховика й не одержав страхове відшкодування, деліктне зобов'язання зберігається до виконання обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України особою, яка завдала шкоди, а саме відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі особи, яка винна в скоєнні ДТП та потерпілого.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідно до частин 4, 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, враховуючи те, що виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал страхування» Позивачеві не здійснено, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/5909/24 встановлено, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав, суд зазначає про наявність права для повного відшкодування завданої шкоди, відповідно до вимог статті 1194 ЦК України, винної в ДТП особи, ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» - власника транспортного засобу - екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Якщо шкоду було завдано водієм, який перебував у трудових відносинах та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна - роботодавець.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 25.11.2022 № 646/3413/19; від 28.10.2022 № 601/278/21; від 18.10.2022 № 592/9529/21; від 10.08.2022 № 635/6868/16-ц; від 05.07.2022 № 511/323/19; від 02.06.2022 № 395/223/21; від 26.01.2022 № 206/1234/19.
Заперечення Відповідача відхиляються, зокрема, суд погоджується із аргументами Позивача, який вказав на необґрунтовані та безпідставні твердження Відповідача про недоведеність знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД».
Частиною четвертою статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Як вже було зазначено Позивачем в позовній заяві Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21, що набула законної сили 07.06.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..
Зазначеною постановою встановлено факт знаходження в трудових відносинах з ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД», про що у постанові зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД».
Отже, з огляду на положення частини четвертої ст.75 ГПК України Постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти, встановлені в судовому рішенні у справі №904/6537/23, не підлягають доказуванню в даній справі.
На підставі вищевикладеного, Позивач вважає, що твердження Відповідача про недоведеність знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» не відповідає дійсним обставинам справи, є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо необґрунтованості та безпідставності твердження Відповідача про те, що ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» є неналежним відповідачем у справі.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено вищевказаний Закону, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Підпунктом "а" п. 41.2 ст. 41 зазначеного Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика -повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, МТСБУ має обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, в межах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у випадку, якщо у страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, недостатньо коштів для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
В той же час, відповідно до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Як вже зазначено Позивачем у позовній заяві цивільно-правова відповідальність Відповідача - власника екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал страхування» за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП, Відповідачем не укладався.
Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/5909/24.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, викладених у відзиві, регулює відносини у сфері саме обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування» є повним членом МТСБУ, не визнаний банкрутом та не ліквідований, у зв'язку з чим у МТСБУ не виникає обов'язку здійснювати відшкодування шкоди замість Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування».
Позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин законодавства, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та залучення у якості Відповідача у цій справі МТСБУ, а твердження Відповідача про те, що ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» є неналежним відповідачем у справі, є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо заяви Відповідача про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257ЦК України).
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (зі змінами та доповненнями) № 1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» №651 від 27.06.2023, на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на дату звернення з цим позовом карантин відмінений.
Проте, 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.
Оскільки станом на дату звернення позивачем до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то Позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.
7. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (49018, м.Дніпро, пров.Квітковий, буд. 63, код ЄДРПОУ 24437428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" (49069, м.Дніпро, проспект Героїв Сталінграда, будинок 49, код ЄДРПОУ 34231040) відшкодування майнової шкоди в сумі 94245,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 16.05.2025
Суддя Н.Б. Кеся