05 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/3539/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Національного банку України та арбітражного керуючого Слободяна Олексія Юрійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Слободяна О.Ю. (вх. №637 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі № 922/3539/24
за заявою Національного банку України
до Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія"
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі №922/3539/24 відмовлено арбітражному керуючому Слободяну О.Ю. в задоволенні заяви про виплату основної грошової винагороди (вх.№ 5429 від 03.03.2025) .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що винагорода арбітражного керуючого має бути виплачена не тільки за період перебування у статусі розпорядника майна, а і за реальний обсяг виконаних обов'язків, передбачених законом. Суд вважав, що за період виконання повноважень арбітражним керуючим проведено інвентаризацію, надіслано запити про активи боржника, отримано відповіді, а цього є недостатньо для виплати винагороди. Оскільки кредиторські вимоги до боржника не надходили, ведення реєстру вимог кредиторів та інші ключові дії (аналіз фінансового стану, розробка плану санації тощо) здійснювалися не в повному обсязі. Також суд зазначив, що арбітражному керуючому вже було виплачено частину винагороди - 13 600 грн за виконану роботу ухвалою суду від 30.01.2025. Подальша виплата 24 000 грн визнана судом такою, що не відповідає принципу пропорційності обсягу виконаних дій і покладає надмірний фінансовий тягар на Національний банк України, який не є кредитором, але зобов'язаний законом ініціювати справу про банкрутство страхових компаній.
Арбітражний керуючий Слободян О.Ю. з відповідною ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого задовольнити.
В обґрунтуванні апеляційної скарги заявник вказує, що:
- суд першої інстанції неправильно оцінив обсяг фактично виконаної роботи арбітражним керуючим у період здійснення процедури розпорядження майном боржника. На підтвердження належного виконання обов'язків арбітражний керуючий посилається на такі здійснені дії: направлення боржнику вимоги про проведення інвентаризації майна; проведення інвентаризації майна боржника 25.11.2024 та 16.12.2024 з оформленням відповідних актів і інвентаризаційних відомостей; направлення 14 запитів до державних органів та установ щодо виявлення активів боржника; отримання відповідей на запити та надання їх до суду. Таким чином, апелянт вважає, що його діяльність відповідала обов'язкам, встановленим статтею 44 Кодексу України з процедур банкрутства;
- жодних скарг або зауважень щодо неналежного виконання обов'язків з боку кредиторів не надходило, а відтак підстави для відмови у виплаті частини основної винагороди відсутні;
- суд першої інстанції неправильно застосував ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, адже основна грошова винагорода арбітражного керуючого підлягає виплаті у фіксованому розмірі, визначеному законом, незалежно від кількості подій чи обсягу звернень кредиторів. Право на отримання винагороди виникає в кінці кожного місяця виконання повноважень (ч.2 ст.30 КУзПБ). Сплата має здійснюватися за рахунок коштів, авансованих на депозитний рахунок суду, без прив'язки до обсягу дій, якщо такі дії вчинялися належним чином.
- місцевим судом порушено принцип забезпечення справедливості, неупередженості та ефективності судового розгляду (ч.3 ст.2 ГПК України); принцип добросовісності і розсудливості під час реалізації прав і обов'язків арбітражним керуючим (ч.3 ст.12 КУзПБ). Апелянт наголошує, що суд був зобов'язаний належно оцінити його дії у контексті принципу добросовісності та не мав права тлумачити закон таким чином, що позбавляє арбітражного керуючого права на гарантовану законом оплату за виконані повноваження.
- залишення його без оплати за виконану роботу фактично примушує арбітражного керуючого здійснювати свої обов'язки без відповідної винагороди, що суперечить принципу верховенства права, як це визначено Конституційним Судом України та практикою Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі Volovik v. Ukraine, №15123/03).
Детально рух у справі відображено у процесуальних документах.
У судове засідання, яке відбулось 05.05.2025 з'явився представник Національного банку України та арбітражний керуючий Слободян Олексій Юрійович. Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.
Ухвалою суду від 14.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія", код ЄДРПОУ 24131636, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія", призначено розпорядником майна ПрАТ "Промислово-страхова компанія" арбітражного керуючого Слободяна О.Ю.
Ухвалою суду від 23.01.2025 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 24131636), припинено повноваження арбітражного керуючого Слободяна Олексія Юрійовича, як розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія", закрито провадження у справі № 922/3539/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія", скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2024 у справі № 922/3539/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія".
На адресу суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Слободяна Олексія Юрійовича надійшла заява, в якій він просить суд сплатити йому основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 в розмірі 24 000,00 грн за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області з призначенням платежу: авансування винагороди арбітражного керуючого у справі про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 24131636) (ч.7 ст.34 КУзПБ), згідно із платіжним дорученням № 1139004873 від 02.10.2024 на суму 72 000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Предметом розгляду у даній справі є визначення правомірності та обґрунтованості виплати арбітражному керуючому Слободяну О.Ю. основної грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" за грудень 2024 року в розмірі 24 000 грн за рахунок авансованих коштів, внесених Національним банком України.
Згідно з абз. 19 п. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
Арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до посадової особи підприємства-боржника.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
За приписами ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Абзацом 6 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Крім того, відповідно до частин 1, 4, 7 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №918/454/18 від 16.07.2020 року.
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Також, слід відмітити, що п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2024 встановлено арбітражному керуючому Слободяну О.Ю. основну грошову винагороду в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна ПрАТ "Промислово-страхова компанія".
Як свідчать матеріали справи, Національним банком України внесено на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області кошти в розмірі 72 000,00 грн, як авансування винагороди арбітражному керуючому у справі № 922/3539/24, що підтверджується платіжною інструкцією № 1139004873 від 02.10.2024.
Із змісту поданої заяви та матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Слободян О.Ю. виконував повноваження розпорядника майна у даній справі в період з 14.11.2024 по 23.01.2025.
Відповідно до ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна зобов'язаний:
- розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку;
- вести реєстр вимог кредиторів;
- повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
- вживати заходів для захисту майна боржника;
- проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;
- повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника;
- скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань;
- подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі;
- не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;
- за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;
- виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, розпорядником майна за період здійснення його повноважень зроблено таке:
- направлено до боржника вимогу про здійснення інвентаризації 15.11.2024;
- проведено разом з боржником інвентаризацію, про що надано акти та інвентаризаційні відомості від 25.11.2024 та 16.12.2024;
- направлено 14 запитів до установ про наявність зареєстрованих за боржником активів;
- отримано відповіді, які розпорядником майна надано до суду першої інстанції 14.01.2025.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви арбітражного керуючого, вказав на те, що судом ухвалою від 30.01.2025 здійснено виплату частини основної грошової винагороди арбітражному керуючому Слободяну О.Ю. за виконання ним повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" в розмірі 13 600,00 грн з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області за рахунок коштів, авансованих Національним банком України згідно платіжної інструкції № 1139004873 (№ 4072410601) від 02.10.2024 на суму 72 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що винагороду у розмірі 13 600,00 грн виплатили за період роботи з 14.11.2024 по 30.11.2024, тоді як арбітражний керуючий, вже новою заявою просить виплатити йому грошовому винагороду у розмірі 24 000,00 грн за період з 01.12.2024 по 31.12.2024, тобто за інший місяць роботи, що не враховано судом першої інстанції.
Також апеляційний суд зауважує, що при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна) під час здійснення ним процедури розпорядження майном у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури розпорядження майном, а й дії які вчинялись розпорядником майна в цей період та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, враховуючи те, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012 та від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г.
Виходячи з вищенаведеного вбачається, що суд, згідно вимог ст. 30 КУзПБ, не може відмовити арбітражному керуючому в можливості отримати гарантовану нормами цього Закону грошову винагороду, оскільки таким чином суд примушує арбітражного керуючого виконувати повноваження за відсутності оплати його праці.
Колегія суддів зазначає, що відсутність звернень кредиторів до суду першої інстанції після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство не є доказом бездіяльності арбітражного керуючого. Навпаки, така обставина свідчить про відсутність потреби у виконанні ним певної частини процесуальних обов'язків, передбачених статтею 44 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема щодо прийому заяв кредиторів та ведення реєстру їх вимог.
Водночас, як слушно зауважує апелянт, у матеріалах справи відсутні будь-які скарги, зауваження чи претензії з боку потенційних кредиторів щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Слободяном О.Ю. своїх обов'язків. Це додатково підтверджує, що обсяг виконаної ним роботи був повністю належним за обставин, які склалися у справі.
Отже, відсутність певних дій (зокрема, ведення реєстру вимог кредиторів) обумовлена не недобросовісністю чи пасивністю арбітражного керуючого, а об'єктивною відсутністю заяв від кредиторів, що, у свою чергу, не може бути підставою для зменшення чи відмови у виплаті передбаченої законом основної винагороди, якщо інші дії були здійснені належно.
Також суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви арбітражного керуючого Слободяна О.Ю. про виплату частини основної грошової винагороди в розмірі 24 000 грн, обґрунтував ще тим, що така виплата суперечить принципу пропорційності та співрозмірності між фактичним обсягом виконаних робіт і заявленим розміром оплати, а також покладає на Національний банк України надмірний тягар як на особу, яка відповідно до закону зобов'язана ініціювати справу про банкрутство страховика, не будучи при цьому кредитором.
Однак така позиція суперечить суті інституту винагороди арбітражного керуючого, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства. Винагорода арбітражного керуючого відповідно до частини другої статті 30 КУзПБ має фіксований мінімальний розмір - не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання повноважень. Ця норма є імперативною і не ставить право на оплату в залежність від обсягу звернень кредиторів чи від результативності роботи, яка заздалегідь може бути обмеженою у справах, де кредитори не з'являються або активи відсутні.
Арбітражний керуючий у даній справі фактично здійснив належні дії у межах своєї компетенції: провів інвентаризацію майна боржника, направив численні запити до державних органів, зібрав відповіді, подав їх до суду, що підтверджено матеріалами справи. Тобто обов'язки, передбачені законом, були виконані у межах обставин конкретної справи.
Принцип пропорційності не може бути використаний для зменшення чи нівелювання гарантованої винагороди, встановленої імперативною нормою закону, особливо в частині, яка фінансується за рахунок спеціально авансованих коштів.
У даному випадку Національний банк України виконав свій обов'язок та вніс аванс на депозитний рахунок суду саме для забезпечення оплати праці арбітражного керуючого. Ці кошти втратили характер приватних і набули цільового призначення, яке не залежить від того, наскільки інтенсивно були залучені сторонні учасники провадження. Залишок цих коштів на депозитному рахунку підтверджує можливість здійснення виплати без жодного надмірного тягаря для НБУ, адже такі витрати прямо передбачені законом.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви арбітражного керуючого про виплату грошової винагороди, створюється ситуація, за якої арбітражний керуючий, незважаючи на підтверджене виконання процесуальних обов'язків, позбавляється належної оплати, що суперечить як принципам верховенства права та справедливості, так і усталеній судовій практиці, включно з позиціями Верховного Суду щодо гарантій фіксованої винагороди арбітражного керуючого. Відтак доводити необхідність виплати винагороди через довільну оцінку «пропорційності» є неправомірним, а відмова у її виплаті є безпідставною.
Згідно з ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на все вищевикладене, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі №922/3539/24 підлягає скасуванню, а заява арбітражного керуючого Слободяна Олексія Юрійовича - задоволенню.
Керуючись статтями 269, 270, 273, п.6 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Слободяна О.Ю. задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі № 922/3539/24 скасувати.
Здійснити виплату частини основної грошової винагороди арбітражному керуючому Слободяну Олексію Юрійовичу (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2130 від 30.04.2024; свідоцтво про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій № 19 від 29.06.2024; адреса: 79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 7В, РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, РНОКПП НОМЕР_1 в АТ "Кредобанк", МФО 325365, за виконання ним повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Промислово - страхова компанія" за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 в розмірі 24 000,00 грн з депозитного рахунку Господарського суду Харківської області за рахунок коштів, авансованих Національним банком України згідно платіжної інструкції № 1139004873 (# 4072410601) від 02.10.2024 на суму 72 000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.05.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян