13 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1646/24
Провадження № 11-кп/820/240/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
представника служби у справах дітей
Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькомув режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024242000000063 від 12.01.2024 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року, -
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацюючого, на утриманні малолітніх та непрацездатних немає, раніше судимого:
- 11.12.2001 Кам?янець-Подільським районним судом за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років;
- 30.03.2012 Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 09.11.2017 Кам?янець-Подільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців;
- 30.06.2022 Кам?янець-Подільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
- 12.06.2023 ухвалою Кам?янець-Подільською міськрайонного суду кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 12.12.2024 року, зарахувавши в строк час тримання під вартою з 12.01.2024 року по 11.12.2024 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 350 тис. грн (триста п'ятдесят тисяч) на відшкодування моральної шкоди.
Речові докази: згідно постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 12.01.2024 р. - (далі Постанови) (т. 2 а.с.73), а саме металеву профільну квадратну трубу, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (т. 2 а.с.74) - повернуто ОСОБА_10 ; виріз із покривала, виріз із ковдри, змив із дверей, змив із металевої профільної квадратної труби, змив із кінцівки металевої профільної квадратної труби, (т. 2 а.с.74) - знищено; чоловічу футболку білого кольору, яка згідно постанови від 30.01.2024 р. (т. 2 а.с.202), зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (т. 2 а.с.203) - знищено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 8799,03 грн.
За вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 , 11 січня 2024 року, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи у житловому будинку АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з малолітнім сином своєї співмешканки - потерпілим ОСОБА_11 , з яким перебував у сімейних відносинах, прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень. Тоді ж, ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний умисел, зв?язаний з домашнім насильством щодо пасинка, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході зазначеного конфлікту, знаходячись в кімнаті вищевказаного будинку, перебуваючи навпроти потерпілого, умисно наніс не менше двох ударів кулаками обох рук в голову та обличчя потерпілого. Після цього ОСОБА_11 вибіг у кімнату кухні, де ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 зловивши останнього за верхній одяг кинув на підлогу та умисно наніс не менше десяти ударів обома ногами в ділянку голови останнього. В подальшому ОСОБА_6 узяв у руки металеву профільну квадратну трубу, якою умисно наніс не менше трьох ударів по спині малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , чим спричинив станньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-лицевої травми, перелому кісток склепіння і основи черепа, гематоми лицевого відділу черепа, гематоми вух, які по степеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних шкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Перелому 6-го ребра права, заднього відрізку по паравертебральній лінії, забою правої легені, правобічного малого гематораксу, гематоми грудної клітки, перелому середньої 1/3 діафізу правої ліктьової кістки без зміщення уламків, перелому нижньої щелепи справа, гематоми лицевого відділу черепа, які по степеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров?я більше 21 дня. Перелому спинки носа, лівостороннього геморагічного гаймориту, правостороннього геморагічного середнього отиту та мастоїдиту, гематоми лицевого відділу черепа, струсу головного мозку, забою головного мозку, гематоми вух, які по степеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує про незаконність вироку суду.
Суд не дав належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_6 , який в ході судового слідства визнав частково свою вину і не заперечува того, що наніс два удари по обличчю потерпілого, проте заперечив те, що наносив удари ногами та кулаками в область голови, тулуба чи спини потерпілого, тим більш металевою трубою. Відповідно заперечував послідовність його дій, які викладені спочатку в обвинувальному акті, а потім у мотивувальній частині вироку.
А тому, безпідставним є твердження суду про те, що часткове визнання вини обвинуваченим розцінюється як намагання уникнути ним відповідальності.
Так ОСОБА_6 показав, що конфлікт відбувався на кухні і виник через погрози пасинка та його дій з ножем, а потім через металеву трубу. Такі покази є послідовними та підтверджуються протоколом слідчого експерименту з відеозаписом від 05.03.2024 року. З дослідженого судом відеозапису не вбачається, що обвинувачений наносив удари ногами по обличчю потерпілого, хоча це зазначено в мотивувальній частині вироку.
Суд послався, як на доказ вини ОСОБА_6 , на висновок молекулярно-генетичної експертизи, яка будь-якого доказового значення не має.
Інші судово-імунологічних експертизи № 147 та 158, 159,160 та 162 відносно крові потерпілого ОСОБА_11 належним чином не були досліджені судом, і надана їм оцінка є помилковою.
Вказані висновки експертизи підтвердили лише ту обставину, що кров належить потерпілому, хоча така обставина не заперечувалася. У потерпілого текла кров з носа і він мав контакт з предметами - міжкімнатними дверями,на кухні на килимі, простиладрі і ще на одних дверях в коридорі та металевій профільні трубі розміром їм. 1,5*1.5.
Те, що ОСОБА_6 не брав в руки металеву трубу, та не бив нею потерпілого спростовується тим, що кров на металевій профільній трубі більше й нікому не могла належати, крім ОСОБА_11 , оскільки його руки були в крові і він тримався за неї.
Крім цього, ОСОБА_6 до цього випадку не знав про вказану металеву профільну трубу, не знав де вона знаходиться, відповідно не міг нею користуватися і застосовувати.
Суд не дав належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_11 щодо його самозахисту, у яких наявна дитяча фантазія його сприйняття того, що фактично відбулося.
Щодо пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших, які були отримані під час судового розгляду, то вони є правдивими, послідовними за виключенням того, що ще до належного обстеження, оглядаючи потерпілого зафіксували переламані ніс та ключицю, забійні гематоми грудної клітини вибиті зуби (половину зубів) також обличчя в крові. Такі тілесні ушкодження не підтвердилися під час дослідження судово- медичним експертом ОСОБА_16 .
Не зрозумілим є викладене у мотивувальній частині вироку, щодо повторної експертизи № 152 від 24.04.2024 року, яка проведена судовомедичним експертом
ОСОБА_17 чітко вказала, що переконливих даних за порушення цілісності чи співвідношення хребців ГВХ не виявлено, не виявленими також були порушення даних цілісності кісткових структур та цілісності кісток сплетіння черепа, а тому неогрунтованим є висновок про наявність тяжких тілесних ушкодження у потерпілого ОСОБА_11 .
Суд безпідставно задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого на її користь 350000 грн, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази про спричинення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_18 у поданій ним апеляційній скарзі, з урахуванням доповнення, просить вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року відносно нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_11 про те, що обвинувачений перший розпочав бійку. Ненадана належна оцінка наданим у судовому засіданні показам обвинуваченого ОСОБА_18 , який показав, що на його зауваження потерпілому ОСОБА_11 прибрати безлад на кухні, потерпідлий обурився, а в подальшому штрикнув обвинуваченого ножем в область серця, після чого обвинувачений наніс потерпілому два удари ладонею в область голови, розбив йому носа і він впав. Потім обвинувачений почав забирати ножа у ОСОБА_11 , міг коліном притиснути, могли утворитися синці. Потерпілий вдарив його ногою в ніс. Обвинувачений вирвав ножа та кинув у кухонну шухляду. Потерпілий пішов в кімнату, і обвинувачений покликав його щоб з ним порозмовляти, проте потерпілий вийшов з трубою і вдарив обвинуваченого в голову та розбив йому праву брову. Обвинувачений спіймав трубу та її вирвав, а потерпілий тоді втік.
Також обвинувачений не погоджується з висновками експертиз, оскільки заподіяні потерпілому тілесні ушкодження не відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Потерпілий ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікування з менше 21 доби, а тому заподіяні потерпілому тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості, які призвели до короткочасного розладу здоров'я.
В матеріалах кримінального провадження не міститься жодного документу на підтвердження обставин, які б свідчили, що потерпілому була заподіяна моральна шкода.
Крім того, вирок суду будується на припущенням.
В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 просить апеляційні скарги відхилити, а вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12.12.2024 залишити без змін.
Зазначає, що викладені в апеляційних скаргах доводи не відповідають дійсним обставинам справи та є надуманими.
Законний представник потерпілого ОСОБА_10 у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час, місце та день розгляду апеляційних скарг повідомлена належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційних скарг, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , який у задоволенні апеляційних скарг просив відмовити, представника служби у справах дітей ОСОБА_9 , яка заперечила щодо задоволення апеляційних скарг, думку прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково, зазначивши, що завдав ОСОБА_11 два удари по обличчю з метою самозахисту. Вказав, що 11.01.2024 близько 20:00 год. запитав свого пасинка, чому він не прибрав, на що у відповідь отримав погрози. Так як конфлікт відбувався на кухні, то потерпілий взяв ножа зі столу і замахнувся на нього, зачепивши з лівої сторони під ребрами. Після чого він наніс пасинку два удари по обличчю той впав і тоді він забрав в нього ножа. ОСОБА_11 підвівся, взяв метелеву профільну трубу та замахнувся на нього, тоді ж вирвав трубу з рук пасинка, та останній вибіг з будинку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:
- Показами потерпілого ОСОБА_11 , допитаного у судовому засіданні суду першої інстанції в присутності представника служби у справах дітей, законного представника, який повідомив, що 11.01.2024 увечері вітчим ОСОБА_19 повернувся додому в стані алкгольного сп'яніння та пішов спати. Через 30 хв. (близько 20:00) прокинувшись, розпочав з ним словесний конфлікт через прибирання в кімнаті, схопив за голову та вдарив по обличчю, виражався нецензурною лайкою, згодом кинув його на підлогу, почав бити кулаками та ногами по голові. Йому вдалось вибігти на кухню, де вітчим продовжив йому наносити удари кулаками, внаслідок чого він впав, а ОСОБА_6 взяв металеву трубу та погрожуючи розправою наносив нею удари по спині. Очевидцем даної події був молодший брат ОСОБА_20 , який весь час знаходився в будинку, кричав та намагався зупинити конфлікт. В ході бійки, з метою самооборони, йому вдалось схопити ножа та вдарити вітчима в живіт, але останній вирвав ножа з рук та кинувши на підлогу продовжив наносити удари, після чого вітчим наказав прибрати сліди конфлікту. Підійшовши до умивальника з метою змити кров, де ОСОБА_6 продовжував наносити йому удари по обличчю. Після цього, вибігши з будинку, тікаючи чув, як ОСОБА_6 , ще штовхнув молодшого брата ОСОБА_20 та кричав в слід погрози. Добігши до найближчого магазину, йому надали допомогу, подзвонили до матері ОСОБА_10 , а також викликали швидку та поліцію.
- Показами законного представника потерпілого ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що проживала з обвинуваченим близько чотирьох місяців, вели спільне господарство. Стосунки ОСОБА_6 з дітьми були нормальні, конфліктів не було, агресію не проявляв. 11.01.2024 будучи на роботі, отримала від обвинуваченого дзвінок о 21 год., в ході якого він повідомив, що відбувся конфлікт з її сином. Паралельно отримала дзвінок від знайомої ОСОБА_21 , яка працює продавцем в тому магазині, куди прибіг після побиття її син, яка повідомила про випадок. Коли вже прийшла додому, побачила сліди крові на кухні та у вітальні.
-Показами свідка ОСОБА_12 (поліцейський сектору реагування патрульної поліції) та свідка ОСОБА_13 (інспектор сектору реагування патрульної поліції), які, кожен окремо суду першої інстанці пояснили, що 11.01.2024 перебуваючи в добовому наряді, після 20:00 на службовий планшет отримали повідомлення про те, що в магазині «Домашній» знаходиться хлопчик з тілесними ушкодженнями. Приїхавши за адресою, в підсобному приміщенні магазину побачили хлопчика підліткового віку у футболці з плямами крові, в шортах в резинових шльопанцях, його обличчя було закривавлене та синіюче від набряків. Зі слів потерпілого, вони дізнались, що тілесні ушкодження наніс йому вітчим ОСОБА_6 . Потім на місце прибула матір хлопчика ОСОБА_10 та разом з поліцейськими приїхали на місце події. Там зустріли обвинуваченого, з ознаками алкогольного сп'яніння, без футболки з слідами крові на тілі, який пояснив, що у нього виник конфлікт з ОСОБА_11 на побутовому ґрунті.
-Показами свідків ОСОБА_14 (фельдшер ЕМД) та ОСОБА_15 (лікар ЕМД), які кожен окремо, суду першої інстанції пояснили, що 11.01.2024 близько 20:00, год., отримали виклик про те, що в магазині «Домашній» в с. Мукша-Китайгородська, знаходиться хлопчик, який потребує допомоги. Прибувши за викликом, в підсобному приміщенні побачили потерпілого підліткового віку, одягненого в футболку, шорти та шльопанці. Оглянувши його, зафіксували переламані ніс та ключиця, забійні гематоми грудної клітки, біль в паравертибральній ділянці 7-8 ребра на спині, садна по тілу, вибито половину зуба, також обличчя хлопчика було в крові, після чого надали екстрену допомогу та госпіталізували в лікарню. По дорозі хлопчик пояснив, що його побив п'яний вітчим залізною трубою через побутовий конфлікт.
-Показами свідка ОСОБА_22 , яка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що 11.01.2024 ввечері, в магазин «Домашній» прибіг потерпілий ОСОБА_23 , в футболці, весь побитий та наляканий, в крові, та просив про допомогу не лише для себе, але й для брата, який залишився вдома? повідомив, що його побив вітчим ОСОБА_24 . Вона одразу викликала швидку та поліцію.
Об'єктивно вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами:
- Даними рапорту інспектора Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_25 (т. 2 а.с.2), відповідно до якого 11.01.2024 близько 20:30 год. в с. Мукша-Китайгородська, Кам'янець-Подільського р-ну, Хмельницької обл., ОСОБА_6 наніс декілька ударів металевим прутом по тілу малолітньому пасинку ОСОБА_11 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин тіла, перелом ребер. Останнього госпіталізовано в реанімаційне відділення КНП Кам'янець-Подільська районна лікарня, стан здоров'я середньої важкості.
- Протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_10 від 12.01.2024 р. (т. 2 а.с.8), згідно якого потерпіла заявила, що 11.01.2024 близько 20:30 год. в буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_11
- Оглядом чергового хірурга Кам'янець-Подільської ЦРЛ ОСОБА_26 віл 11.01.2024 року (т. 2 а.с.9), згідно якого у потерпілого ОСОБА_11 діагностовано перелом носа, ребер, множинні гематоми голови та спини, стан потерпілого важкий. Під час огляду ОСОБА_11 повідомив, що травми отримав внаслідок побиття співмешканцем матері ОСОБА_6
-Довідками лікаря Кам'янець-Подільської ЦРЛ ОСОБА_27 від 11.01.2024 року (т. 2 а.с.10-11), за якими у ОСОБА_11 діагностовано забій головного мозку, перелом склепіння черепа, перелом кісток носа, перелом нижньої щелепної кістки з права, перелом 4-го та 6-го ребра з права.
-Протоколом огляду місця події з таблицею фотоілюстрацій (т. 2 а.с.13-25), згідно якого 12.01.2024 в період часу з 00 год. 20 хв. до 01 год. 00 хв. в присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_2 , на якому розташований одноповерховий будинок. В будинку, на міжкімнатних дверях на висоті близько 80см. наявні плями бурої речовини схожої на кров. У приміщенні кухні, праворуч на поверхні килима, наявні плями речовини бурого кольору зовні схожої на кров. Біля міжкімнатних дверей у приміщенні коридору, виявлено металеву палицю (1,5*1,5см. довжиною 1 м.) з плямами речовини бурого кольору зовні схожої на кров. Також на міжкімнатних дверях з внутрішнього боку, на висоті приблизно 150 см. наявний слід речовини бурого кольору, схожого на кров. В кімнаті яка є спальнею, на поверхні ліжка виявлено такі ж плями бурого кольору, ззовні схожі на кров. В подальшому з кожної поверхні зроблено змив за допомогою марлевого тампону та поміщено в паперовий конверт. Також вилучено зрізи з килима та поверхні ліжка, металеву профільну трубу.
-Висновком експерта №92 від 15.01.2024 р. (т. 2 а.с.125), відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
-Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/123-24/837-БД від 27.02.2024 р. (т. 2 а.с.138-142), згідно якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_6
-Висновками судово-імунологічних експертизи №147 від 30.01.2024 р. (т. 3 а.с.6-7), №161 від 29.02.2024 р. (т. 2 а.с.218-220), згідно яких кров потерпілого ОСОБА_11 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
-Висновками судово-імунологічних експертиз № 159 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.11-12), № 158 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.16-17), № 160 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.21-22), № 162 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.26-27), за якими на кожному окремо марлевому тампоні зі змивами, взятими під час огляду місця події, а саме: змив із кінцівки металевої профільної квадратної труби, змив із дверей, на фрагменті тканини (простирадла), на фрагменті тканини (ковра), виявлено та встановлено, кров потерпілого ОСОБА_11 , яка відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Тобто, на кожному окремо марлевому тампоні зі змивами, виявлено кров людини при визначені групової приналежності якої виявлений антиген Н, який може належати особі в крові якої він міститься, в тому числі і потерплому ОСОБА_11 .
Експерт ОСОБА_30 , в судовому засіданні роз'яснила свої висновки та пояснила, що на кожному окремому марлевому тампоні зі змивом із дверей, із кінцівки металевої профільної квадратної труби, фрагменті тканини із простирадла та фрагменті ковра, виявлено кров ОСОБА_11 , оскільки антиген Н є основним при визначені його групової належності, тоді коли у ОСОБА_6 антиген Н є супутнім.
-Оглянутим судом в ході судового слідства сейф-пакетом №PSP3208162 із чоловічою футболкою білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, в яку був одягнутий ОСОБА_6 в день події (11.01.2024 р.) та металеву профільну трубу вилучену з місця події, (вказані предмети визнані речовими доказами по справі (т. 2 а.с.73-74, 202-203). На них знайдено кров людини при визначені групової належності якої виявлений ОСОБА_31 , тобто ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) міститься антиген Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_11
- Протоколом огляду відеозаписів із нагрудного відеореєстратора від 04.03.2024 року (т. 2 а.с. 165-178), у якому зафіксовано подію, що сталася 11.01.2024 р., а саме, як працівник поліції ( ОСОБА_13 ) заходить у магазин, де зустрічає двох продавчинь, які повідомляють їй де знаходиться потерпілий. У підсобній кімнаті поліцейська ОСОБА_13 виявляє потерпілого ОСОБА_11 із видимими тілесними ушкодженнями. В подальшому, в ході вияснення обставин, потерпілий пояснив, що побив його вітчим, який був у стані алкогольного сп'яніння, удари наносив трубою та зазначив, що боїться за брата. Після чого, почав втрачати свідомість. По прибутті служби швидкої медичної допомоги, ОСОБА_11 о 21:06 год. повідомив, що били його трубою. О 21:08 на місце події прибула матір потерпілого - ОСОБА_10 . О 21:09 потерпілого госпіталізують до лікарні, а ОСОБА_10 разом з поліцією прямує до свого домоволодіння, де вони виявили малолітню дитину та одягненого лише у спідню білизну ОСОБА_6 , який повідомив, що дійсно вживав алкоголь, а конфлікт з ОСОБА_11 виник на побутовому ґрунті. Наступні відеозаписи свідчать про обстеження потерпілого ОСОБА_11 медичним працівниками в лікарні та спілкування останніх з поліцейськими.
- Картою виїзду екстреної медичної допомоги №522 від 11.01.2024 р. з протоколом огляду диску, на якому наявний запис телефонної розмови між працівниками магазину та оператором лінії «103» (т. 2 а.с.181-186), у яких зазначається, що 11.01.2024 р. о 21:05 група ЕМД прибула за місцем виклику, а саме магазин «Домашній» по вул. Князів Коріатовичів,110. На місці виявили ОСОБА_11 з синцями та гематомами по тілу, переломом кістки носа та уточненою травмою грудної клітки.
- Висновком експерта №55 від 12.02.2024 р. (т. 2 а.с.233-235), згідно якого у потерпілого ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - лицевої травми, перелому кісток склепіння і основи черепа, гематоми лицевого відділу черепа, гематоми вух, могли утворитися від дії тупого твердого предмета з переважаючою травмуючою поверхнею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; у вигляді перелому 6-го ребра справа заднього відрізку по паравертебральній лінії, забою правої легені, правобічного малого гематораксу, гематоми грудної клітки, перелому середньої 1/3 діафізу правої ліктьової кістки без зміщення уламків, перелому нижньої щелепи справа, гематоми лицевого відділу черепа які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; у вигляді перелому спинки носа, лівостороннього геморагічного гаймориту, правостороннього геморагічного середнього отиту та мастоїдиту, гематоми лицевого відділу черепа, струсу головного мозку, забою головного мозку, гематоми лицевого відділу черепа, гематоми вух, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
- Висновком судово-медичної експертизи №152 від 24.04.2024 р. (т. 1 а.с.165-168), відповідно до якого у ОСОБА_11 станом на 11.01.2024р. виявлені тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому потиличної кісти справа з переходом на піраміду правої скроневої кістки з розвитком правостороннього геморагічного середнього отиту та мастоїдиту, перелому нижньої щелепи в ділянці 2-3-го зубів справа, перелому кісток носа з розвитком лівостороннього геморагічного гаймориту, струсу головного мозку, закритого перелому 6 ребра справа по лопатковій лінії без зміщення та ознак консолідації, закритого косого перелому середньої третини діафізу правої ліктьової кістки без зміщення та ознак консолідації, гематом м?яких тканин (без зазначення точної локалізації, кількості, розмірів, форми, кольору та меж) голови, обличчя, вушних раковин, грудної клітки, спини, тазу, верхніх та нижніх кінцівок, саден шкіри (без зазначення точної локалізації, кількості, форми, розмірів, стану дна та кірочки) голови та обличчя, забійних ран (без зазначення точної локалізації, кількості, форми, розміру, стану країв, кінців, дна та кірочки) голови та верхніх.
Лінійний перелом потиличної кістки справа з переходом на піраміду правої скроневої кістки з розвитком правостороннього геморагічного середнього отиту та мастоїдиту більш вірогідно міг утворитися при падінні потерпілого з висоти власного зросту та ударі об тупий твердий предмет. Перелом нижньої щелепи в ділянці 2-3-го зубів справа, перелом кісток носу з розвитком лівостороннього геморагічного гаймориту, могли утворитися від ударів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею.
Закритий перелом 6-го ребра справа по лопатковій лінії, закритий косий перелом діафізу правої ліктьової кістки, струс головного мозку могли утворитись як від ударів тупими твердими предметами, так і від ударів до таких при падінні потерпілого з висоти власного зросту.
Лінійний перелом потиличної кістки справа з переходом на піраміду правої скроневої кістки з розвитком правостороннього геморагічного середнього отиту та мастоїдиту, перелом нижньої щелепи в ділянці 2-3-го зубів справа, перелом кісток носу з розвитком лівостороннього геморагічного гаймориту, струс головного мозку, гематоми м?яких тканин голови, обличчя, вушних раковин, садна шкіри голови та обличчя, забійні рани (рана) голови в сукупності за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Закритий перелом 6-го ребра справа по лопатковій лінії, закритий косий перелом діафізу правої ліктьової кістки, гематоми (гематома) спини, правої верхньої кінцівки (правого передпліччя), рана правої верхньої кінцівки (правого передпліччя) за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров?я.
Гематоми м?яких тканин грудної клітки, тазу, лівої верхньої та обох нижніх кінцівок, забійні рани лівої верхньої кінцівки за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Експерт ОСОБА_17 роз'яснила свій висновок та зазначила, що перелом потиличної кістки справа, струс мозку, перелом кісток носу, гематоми та садна голови, утворились внаслідок ударів в нижню щелепу справа, кістку носа та безпосередньо падіння, є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.
-Висновком судово-медичної експертизи №33 від 15.01.2024 р. (т. 2 а.с.161-162), згідно якого в ОСОБА_6 виявлено три садини в області середнього відділу правої надбрівної дуги на межі правої скроневої та лобної ділянки справа, в тім?яній ділянці справа продовгуватої форми направлені увсебіч могли утворитися як від дії тупих твердих предметів так і при ударах об останні з шороховатою ребристою травмуючою поверхнею за умов та в термін які вказано в матеріалах досудового розслідування та обстежуваним т.б. 11.01.2024 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Також виявлено сім поверхневих ран в області мечоподібного відростка зліва і справа, в верхньому відділі черевної стінки зліва і справа продовгуватої форми, направлені вправо і вліво від серединної лінії живота, з потоншенням назовні, дві поверхневих ранки на передньо-внутрішній поверхні на межі верхньої і середньої третини правого стегна, передньо-внутрішньої поверхні правого стегна в нижній третині могли у творитися внаслідок дії предмета з ребристою травмуючою поверхнею по дотичній, за різних обставин 3-4 діб назад від моменту проведення судово-медичної експертизи, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Характерність країв даних пошкоджень, за висновком експерта, не утворились внаслідок дії предмета з ріжучою травмуючою поверхнею.
-Висновком судово-психіатричного експерта №118 від 23.02.2024 р. (т. 3 а.с.30-32), яким встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 хронічно-протікаючими душевними захворюваннями, недоумством не хворіє, і на період вчинення злочину не хворів. В період вчинення злочину і на теперішній час (час здійснення експертизи) усвідомлював свої дії, міг ними керувати, не знаходився в стані розладу душевної діяльності, чи іншого психічного розладу, не знаходився в стані паталогічного сп'яніння, примусових заходів медичного характеру не потребує.
-Даними протоколу проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 05.03.2024 р. (т. 3 а.с.49-51), за якими обвинувачений ОСОБА_6 розповів та відтворив в деталях, коли та за яких саме обставин відбувся конфлікт між ним та потерпілим, в ході якого ОСОБА_6 , наносив удари руками та ногами по обличчю та тілу ОСОБА_11 . Також, в ході проведення експерименту, обвинувачений заперечував, що при нанесенні ударів використовував металеву трубу, стверджуючи, що саме потерпілий тримав її в руках, а ОСОБА_6 лише в нього її відібрав, відтворив обвинувачений і те, як ОСОБА_11 наніс йому удар ножем в груди, після чого ОСОБА_6 знову вдарив в ліву частину обличчя потерпілого, від чого він впав, і тоді обвинувачений забрав ножа.
Суд першої інстанції дав належну оцінку усім доказам у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є вірною.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про те, що суд не дав належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_6 , який в ході судового слідства визнав частково свою вину і не заперечува того, що наніс два удари по обличчю потерпілого, проте заперечив те, що наносив удари ногами та кулаками в область голови, тулуба чи спини потерпілого, тим більш металевою трубою, відповідно заперечував послідовність його дій, які викладені спочатку в обвинувальному акті, а потім у мотивувальній частині вироку, ОСОБА_6 показав, що конфлікт відбувався на кухні і виник через погрози пасинка та його дій з ножем, а потім через металеву трубу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку наданим у судовому засіданні показам обвинуваченого ОСОБА_6 та обґрунтовано критично оцінив його покази, як намагання уникнути відповідальності за вчинене, оскільки такі покази спростовуються показами потерпілого, свідків та іншими, дослідженими судом доказами.
У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій обвинувачений вказував, що завдав ОСОБА_11 два удари по обличчю з метою самозахисту.
Такі покази обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом кримінального провадження.
Так згідно ч.ч. 1-3 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Відповідно п. 5 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, потрібно враховувати не лише відповідність або невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 22.01.2015 року у справах № 5-27кс14 та № 5-35кс14, у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що до даної події будь-яких неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілим не було, конфлікт виник раптово, мав спонтанний характер. В ході події малолітній потерпілий ОСОБА_11 з метою захистити себе від ударів обвинуваченого, наніс йому легкі тілесні ушкодження, що проявились в незначних садинах та поверхневій рані, але жодних намагань, спрямованих на заподіяння ОСОБА_6 умисних тілесних ушкоджень, не вчиняв. Натомість, ОСОБА_6 , почав наносити удари потерпілому саме по життєво важливому органу - голові, від чого той падав, а коли намагався підвестися - обвинувачений продовжував наносити удари не лише руками, але й ногами, а в подальшому використовував для цього металеву трубу.
Отже, такі дії обвинуваченого свідчать про бажання спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а не про захист від неправомірних дій ОСОБА_11 .
Таким чином під час судового розгляду кримінального провадження не доведено наявність реальної загрози життю чи здоров'ю обвинуваченого, оскільки з огляду на вік, фізичну комплекцію та зріст потерпілого, який на момент правопорушення був 12-річним, худорлявим і малорослим, він не міг представляти реальної загрози для обвинуваченого. Враховуючи фізичні параметри ОСОБА_11 , він не здатний був створити небезпеку для ОСОБА_6 з точки зору фізичної сили чи потенціалу завдати шкоди. Застосовані ним дії не відповідають межам необхідної оборони та були непропорційними до передбачуваної загрози. Крім того, поведінка обвинуваченого після вчинення правопорушення, а також інші обставини справи, вказують на свідоме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень без наявності належних підстав для застосування самозахисту.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 , про те, що він наніс лише два удари по обличчю потерпілого, та не знає звідки у потерпілого така чисельність тілесних ушкоджень, оскільки не наносив йому удари ні ногами, ні металевою трубою, спростовуються наданими в судовому засіданні суду першої інстанції поясненнями малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , який чітко та послідовно зазначив, механізм нанесення ударів обвинуваченим (ударів кулаками по обличчю, внаслідок чого потерпілий впав, намагання останнього підвестись супроводжувалися нанесенням обвинуваченим ударів руками та ногами по тулубу та голові ОСОБА_11 , та нанесенням декількох ударів металевою трубою по спині потерпілого); висновками експертів №55 від 12.02.2024 р., №152 від 24.04.2024 року, а також наданими в судовому засіданні роз'ясненнями експерта ОСОБА_17 згідно яких тілесні ушкодження що небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме перелом нижньої щелепи в ділянці 2-3-го зубів справа, перелом кісток носу з розвитком лівостороннього гемарогічного гаймориту, могли утворитись від ударів тупими твердими предметами з обмеженої контактуючою поверхнею; лінійний перелом потиличної кістки справа з переходом на піраміду правої скроневої кістки з розвитком правостороннього гемарогічного середнього отиту та мастоїдиту більш вірогідно міг утворитись після удару при падінні потерпілого з висоти власного зросту та ударі об тупий твердий предмет.
Пояснення потерпілого про те, що ОСОБА_6 наносив удари йому металевою профільною трубою, підтверджується висновками судово-імунологічної експертизи № 159 від 28.02.2024 р. з якої вбачається, що на даній трубі міститься кров людини при визначені групової приналежності якої виявлений антиген Н, що є основним для крові потерпілого ОСОБА_11 .
Необгрунтованими є твердження захисника обвинуваченого про те, що покази обвинуваченого що він наніс лише два удари по обличчю потерпілого, підтверджуються протоколом слідчого експерименту з відеозаписом від 05.03.2024 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Протокол слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_6 з відеозаписом від 05.03.2024 судом першої інстанції оцінений відповідно до вимог ст.94 КПК України у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, які повністю доводять вину ОСОБА_6 у вчинененому кримінальному правопорушенні.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що суд не дав належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_11 щодо його самозахисту, у яких наявна дитяча фантазія його сприйняття того, що фактично відбулося.
Суд першої інстанції дав належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_11 , зокрема і щодо самозахисту від протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 .
Покази потерпілого є чіткими, послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема, висновками експертів №55 від 12.02.2024 р., №152 від 24.04.2024 р., висновками судово-імунологічної експертизи № 159 від 28.02.2024 р. та висновком судово-медичної експертизи №33 від 15.01.2024 щодо виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Висновок суду першої інстанції про те, що потерпілий ОСОБА_11 діяв з метою самозахисту, а дії обвинуваченого ОСОБА_6 були спрямовані на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень ґрунтується на досліджених судом належних, допустимих та достатніх доказах.
Про умисел обвинуваченого ОСОБА_6 на заподіяння потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкодлжень свідчить спосіб та знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількість, характер і локалізація та поведінка обвинуваченого після вчиненого злочину.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення надано належну оцінку наявним у кримінальному провадженні доказам, які є належними, допустимими та достатніми та повністю доводять вину обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 вказує, що суд послався, як на доказ вини ОСОБА_6 , на висновок молекулярно-генетичної експертизи, яка будь-якого доказового значення не має, а інші судово-імунологічні експертизи № 147 та 158, 159,160 та 162 відносно крові потерпілого ОСОБА_11 належним чином не були досліджені судом, і надана їм оцінка є помилковою; вказані висновки експертизи підтвердили лише ту обставину, що кров належить потерпілому, хоча така обставина не заперечувалася.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно висновків судово-імунологічних експертиз №147 від 30.01.2024 р. (т. 3 а.с.6-7), №161 від 29.02.2024 р. (т. 2 а.с.218-220), кров потерпілого ОСОБА_11 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
За висновками судово-імунологічних експертиз № 159 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.11-12), № 158 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.16-17), № 160 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.21-22), № 162 від 28.02.2024 р. (т. 3 а.с.26-27) на кожному окремо марлевому тампоні зі змивами, взятими під час огляду місця події, а саме: змив із кінцівки металевої профільної квадратної труби, змив із дверей, на фрагменті тканини (простирадла), на фрагменті тканини (ковра), виявлено та встановлено, кров потерпілого ОСОБА_11 , яка відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Тобто, на кожному окремо марлевому тампоні зі змивами, виявлено кров людини при визначені групової приналежності якої виявлений антиген Н, який може належати особі в крові якої він міститься, в тому числі і потерплому ОСОБА_11 .
Експерт ОСОБА_30 , в судовому засіданні роз'яснила свої висновки та пояснила, що на кожному окремому марлевому тампоні зі змивом із дверей, із кінцівки металевої профільної квадратної труби, фрагменті тканини із простирадла та фрагменті ковра, виявлено кров ОСОБА_11 , оскільки антиген Н є основним при визначені його групової належності, тоді коли у ОСОБА_6 антиген Н є супутнім.
Зазначені висновки експертиз підтверджують обставини, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню.
Відповіді на запитання, поставлені на вирішення експертиз надані судово медичними експертами, які є кваліфікованими експертами із відповідною освітою та стажем роботи, згідно вимог Закону України «Про судову експертизу», внесені до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України, та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Питання щодо групової належності крові, належності крові певній особі, можуть бути вирішенні лише особою зі спеціальними знаннями - судовим експертом та не можуть ґрунтуватися на показах (не запереченнях) осіб.
Твердження апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_6 не брав у руки металеву трубу, та не бив нею потерпілого з посиланням на те, що кров на металевій профільній трубі більше й нікому не могла належати, крім ОСОБА_11 , оскільки його руки були в крові і він тримався за неї, у потерпілого текла кров з носа і він мав контакт з предметами - міжкімнатними дверями,на кухні на килимі, простиладрі і ще на одних дверях в коридорі та металевій профільні трубі розміром їм. 1,5*1.5., колегією суддів розцінюються як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та спростовуються дослідженими судом доказами.
Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які ще до належного обстеження, оглядаючи потерпілого зафіксували переламані ніс та ключицю, забійні гематоми грудної клітини вибиті зуби (половину зубів) також обличчя в крові.
Колегія суддів вважає що показам вказаних свідків суд першої інстанції дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, у сукупності з іншими доказами, зокрема висновками експертів №55 від 12.02.2024, №152 від 24.04.2024, у яких зазначені заподіяні потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження, характер та ступінь їх тяжкості, механізм та спосіб їх утворення.
Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що заподіяні потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження не відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних в момент заподіяння спростовуться висновками експертів №55 від 12.02.2024, №152 від 24.04.2024, висновками експертів №55 від 12.02.2024, №152 від 24.04.2024 та наданими у судовому засіданні суду першої інстанції роз'ясненнями експерта ОСОБА_17 .
Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що суд безпідставно задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого на її користь 350000 грн, з посиланням на те, що в матеріалах провадження відсутні докази про спричинення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Задовольняючи частково позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому була заподіяна моральна шкода.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер та глибину фізичних страждань потерпілого, у зв'язку із ушкодженням здоров'я, та душевних страждань потерпілого та його законного представника, внаслідок чого у них відбулося порушення нормального ритму життя, потерпілий змушений значний час перебувати на стаціонарному лікуванні, що зумовило важку соціальну дезадаптацію, вимушені негативні зміни в навчанні, потребу у подальшому постійному лікуванні, перебування у важкому моральному стані та постійному страху. Законний представник потерпілого ОСОБА_10 , змушена була покинути постійне місце роботи, для здійснення догляду за потерпілим ОСОБА_11 .
Розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру кримінального правопорушення, виду та ступеню вини обвинуваченого, його матеріального становища, стану його психічного здоров'я, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд першої інстанції визначив у сумі 350 000 грн.
Колегія суддів з таким розміром заподіяної обвинуваченим потерпілому моральної шкоди погоджується, оскільки він визначений судом перщої інстанції відповідно до положень ст. 23 ЦК України та з врахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом першої інстанції не встановлено, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого суд перщої інстанції визнав: рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у близьких відносинах.
Також суд врахував, що ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи та проти власності, за місцем проживання Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада компрометуючими даними не володіє, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, врахував позиції потерпілого та його законного представника, які просили про суворе покарання обвинуваченому,.
Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69, ст. 75 КК України суд не встановив.
На думку колегії суддів таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання, є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушщень, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Вирок суду є законним та справедливим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2024 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: