Справа № 466/11244/23 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.
Провадження № 22-ц/811/351/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
14 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 , представника позивача - Шкарупської - Баранової Н.Б., Ярош У.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Семільйон», за участю третіх осіб: державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремету М.М., ОСОБА_4 , про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 80кв.м, з яких 40кв.м на першому поверсі та 40кв.м на третьому поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі Договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року ,-
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Семільйон», за участю третіх осіб: державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремету М.М., ОСОБА_4 , про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 80кв.м, з яких 40кв.м на першому поверсі та 40кв.м на третьому поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі Договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року заяву задоволено.
В порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Семільйон», за участю третіх осіб, про визнання права власності на нежитлові приміщення накласти арешт на належні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності 62/100 ідеальні частини будівлі офісу під літ. «В-4», загальною площею 1019 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2385225946101, номер відомостей про речове право: 42497672).
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_2 - адвокат Махеда Наталія Вадимівна.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що оскаржувана ухвала не містить мотивів, з яких суд
дійшов висновків проте, що заява представника позивача про забезпечення позову
підлягає задоволенню, а забезпечення позову у виді арешту зазначеного в заяві
майна не спричинить збитків відповідачеві.
Стверджує, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу на підставі доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, які є неналежними та подані з
порушенням встановленого чинним законодавством строку.
Також звертає увагу суду на те, що ухвала постановлена за відсутності доказів, які
підтверджують ризик неможливості чи утруднення виконання рішення в
майбутньому. Так, як підставу для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі представник позивача зазначає факт відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 частини нежитлових приміщень, що нібито може свідчити про «вчинення активних дій
відповідачів, спрямованих на ускладнення реалізації позивачем своїх прав за договором №02 від 03.07.2019 та створюють загрозу неможливості виконання зазначеного договору у майбутньому в цілому». Такі твердження представника позивача не відповідають дійсності, оскільки приміщення №№1, 2, 7 були відчужені ОСОБА_2 майже 4 роки
тому, ще до подання позову у цій справі в жовтні 2023 року. За весь час розгляду цієї справи судом, тобто більше року, ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій спрямованих на відчуження належних йому нежитлових приміщень. Доказів протилежного матеріали справи та заяви про забезпечення позову не містять.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась відсутність у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача (апелянта) - ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - ОСОБА_5 , Ярош У.Г. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо нерухомого майна, а відтак існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Забезпечення позову - заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень п.п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова на стадії підготовчого розгляду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ «Семільйон», за участю третіх осіб: державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Шеремету М.М., ОСОБА_4 , про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 80кв.м, з яких 40кв.м на першому поверсі та 40 кв.м на третьому поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі Договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року.
Позивач просив визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 80кв.м, з яких 40кв.м - на першому поверсі та 40кв.м на третьому поверсі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що були придбані на підставі Договору №02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення від 03 липня 2019 року; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 нежитлові приміщення загальною площею 80кв.м, з яких 40кв.м - на першому поверсі та 40кв.м на третьому поверсі, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які були придбані на підставі Договору №02 від 03 липня 2019 року про набуття майнових прав на нежитлові приміщення; визнати недійсною Угоду від 12 липня 2021 року про припинення Договору про спільну діяльність від 27 березня 2019 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семільйон» та ОСОБА_2 . Стягнути судові витрати з відповідачів на користь позивача.
Згідно заяви про надання згоди на поділ (виділ) будівлі офісу під літ. “В- 4», загальною площею 1019 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 20.07.2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В., відповідно до висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками №1/4420 від 05.07.2021 року, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», між заявниками погоджено такий розподіл будівлі офісу:
- ОСОБА_4 - приміщення: 1/241,8кв.м, 2/8,3кв.м, 7/134,1кв.м - загальною площею 384,2кв.м, що складають 38/100 ідеальних часток в цілому;
- ОСОБА_2 - приміщення: 6/36,0кв.м, 7а/127,2кв.м, 8/8,3кв.м, 10/36,3кв.м, 11/139, 8кв.м, 12/8,3кв.м, 4/37,0кв.м, 13/11,0кв.м, 14/35,7кв.м, 15/139,5кв.м, 16/8,8кв.м, 3/27,1кв.м, 5/9,9кв.м, 9/9,9кв.м - загальною площею 626,0кв.м, що складає 62/100 ідеальних часток в цілому.
Відповідно до інформаційної довідки №401940437 від 01.11.2024 року:
- нежитлові приміщення № 1, 2, 7; в будівлі офісу літ. «В-4» загальною площею 384,2кв.м за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 (підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 780, виданий 01.06.2022, видавник Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В.)
- будівля офісу під літ. «В-4», загальною площею 1019кв.м за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності у частці 62/100 ОСОБА_2 (підстава для державної реєстрації: декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер ЛВ101210331604, видавник: ІНСПЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОГО КОНТРОЛЮ У М. ЛЬВОВІ, Документ отримано з ЄРД; розпорядження, серія та номер: 271, виданий 24.05.2021, видавник: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2385225946101, номер запису про право власності: 42497672).
Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 здійснена на 62/100 будівлі офісу, тобто кожне конкретне приміщення, зазначене в Заяві про надання згоди на поділ (виділ) будівлі офісу, у Висновку про визначення реальних часток в будинку між співвласниками №1/4420 від 05.07.2021 року окремо не реєструвалось.
Спірні приміщення під №4 площею 37 кв.м на першому поверсі та під №10 площею 36,3 кв.м на третьому поверсі офісу під літ. “В-4», загальною площею 1019 кв.м за адресою АДРЕСА_1 майнові права на які були предметом Договору № 02 про набуття майнових прав на нежитлові приміщення станом на теперішній час не зареєстровані як окремі об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на
належні ОСОБА_2 на праві власності 62/100 ідеальні частини будівлі офісу під літ. «В-4», загальною площею 1019 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки між сторонами наявний спір щодо права власності на цю будівлю, а відповідач, як власник 62/100 ідеальної частини нерухомого майна, має реальну можливість розпорядитися цим майном на власний розсуд, тому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вирішення питання зустрічного
забезпечення позовує безпідставними оскільки, відповідачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_2 дійсно здавав у оренду приміщення будівлі до постановлення ухвали, що оскаржується, а також, що він наразі зазнає або може зазнати будь-яких втрат у зв'язку з цим.
У Постанові Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі №753/2380/18, вказано,
що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть
ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування
збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку
відмови у позові.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №753/344/23, зазначено, що правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Тому, враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення у даному випадку не є
обов'язковим та Відповідач не довів, як арешт нерухомого майна обмежує його права
у користуванні спірними нежитловими приміщеннями і спричинив або може
спричинити йому майнові збитки, суд першої інстанції вірно визначив, що забезпечення позову у виді арешту зазначеного в заяві майна не спричинить збитків Відповідачеві, а тому потреби у зустрічному забезпеченні немає.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.