Справа № 449/276/23 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р. О.
Провадження № 22-ц/811/2710/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
16 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи: приватного нотаріуса Юзви Вікторії Яківни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним та скасування запису у Спадковому реєстрі про Державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,-
10.03.2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахування заяви про уточнення позовних вимог просила скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.09.2016 року, видане приватним нотаріусом м. Перемишляни Львівського району Львівської області Юзвою В.Я. на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і проживаючого у с.Вишнівчик Перемишлянського (на даний час Львівського) району Львівської області на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян-пайовиків «Світанок» с.Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі № 3622 по спадковій справі № 223/2016. Визнати недійсним та скасувати запис у Спадковому реєстрі про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме відносно земельної ділянки (паю) у землі , яка перебуває у колективній власності спілки селян-пайовиків «Світанок» с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області і згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 06.12.1998 року до своєї смерті проживали у її буднку в АДРЕСА_1 , де і були зареєстровані. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати - ОСОБА_5 . Вважає, що як донька ОСОБА_5 , є такою, що прийняла спадщину після її смерті матері, оскільки була зареєстрована і проживала з нею в одному будинку до її смерті. Після смерті матері вони з братом ОСОБА_6 (відповідачем) домовились, що він залишиться проживати у будинку батьків, а землю матері вони успадкують кожний по 1/2 частині. Вона чекала, що брат їй повідомить, коли вони підуть до нотаріуса та подадуть заяви про прийняття спадщни. Їх брат Матвіїв ОСОБА_7 відмовився від своєї частки у спадщині, а ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер. Так як вона перебувала на роботі за кордоном, не мала змоги слідкувати за подіями по переоформленню спадщини. У 2022 році дізналася, що відповідач переоформив у приватного нотаріуса Юзви В.Я. м. Перемишляни Львівського району Львівської області всю землю матері на своє прізвище і 02.09.2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину. В досудовому порядку врегулювати спірні відносини не вдалося, оскільки відповідач відмовився від спілкування з нею на цю тему.
Оскаржуваним рішення позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним та скасовано у Спадковому реєстрі №59151777 від 25.06.2016 року запис про право на спадщину за законом за ОСОБА_1 та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.09.2016 року, видане приватним нотаріусом Перемишлянського територіального округу Юзвою В.Я. на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян-пайовиків «Світанок» с.Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області розміром 2,58 (дві цілих і п'ятдесят вісім сотих) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт фактичного проживання позивачки разом з покійною матір'ю в м. Золочеві за відсутності в матеріалах справи доказів про фактичне проживання позивачки разом з матір'ю в м. Золочів на день її смерті, та не взяв до уваги докази про фактичне та постійне місце проживання покійної матері з відповідачем в с. Вишнівчик до дня її смерті. Суд не взяв до уваги, що предметом доказування у даній справі є саме фактичне місце проживання спадкоємця та спадкодавця на момент його смерті, яке має доводитись доказами про фактичне місце проживання, а не доказами про реєстрацію місця проживання. Суд дійшов безпідставного висновку про те, що обставини про фактичне місце проживання можуть спростовуватись доказами про зареєстроване місце проживання спадкоємця та спадкодавця на момент його смерті. Позивачка обрала неефективний спосіб захисту нібито порушених прав з огляду на те, що задоволення позовних вимог не вирішить повністю спір між позивачкою та відповідачем, оскільки спадкове право на земельну частку (пай) трансформоване у право власності на чотири земельні ділянки, право власності на які зареєстровано за відповідачем. Суд дану обставину не досліджував чим допустив неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи. Позивачка обрала непередбачений законом спосіб захисту порушених права, оскільки оспорення свідоцтва про право на спадщину відбувається шляхом пред'явлення позову про визнання даного свідоцтва недійсним, а не шляхом його скасування, суд на це уваги також не звернув. Суд першої інстанції безпідставно поновив позивачці строк позовної давності не вказавши дати коли позивачка дізналася або могла дізнатися про порушення її прав та поважних причин пропуску позовної давності, а безпідставне поновлення позовної давності після шести з половиною років користування спірним майном на основі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2016 року порушує право відповідача на справедливий суд в такому його елементі, як правова визначеність, та мирне володіння майном, закріплено ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 проти скарги заперечив.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та приватний нотаріус Юзва В.Я.подали заяви про розгляд справи без їх участі, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.ст.1216-1219 ЦК України спадкування - це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов'язків спадкодавця до його спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом ( ст.1301 ЦК України).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_10 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Сторони спору - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 та спадкоємцями першого черги.
При житті спадкодавець ОСОБА_10 заповідальних розпоряджень не робила.
Як вбачається з матеріалами спадкової справи №223/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_1 25 червня 2016 року подав до приватного нотаріуса Юзви В.Я. заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 , у якій зазначив, що крім нього інших спадкоємців першої черги немає.
02.09.2016 року приватним нотаріусом Перемишлянського територіального округу Юзвою В.Я. на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано Свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян-пайовиків «Світанок» с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області розміром 2,58 (дві цілих і п'ятдесят вісім сотих) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
У зв'язку з видачею Свідоцтва про право на спадщину, у Спадковий реєстр 25.06.2016 внесено відповідний запис № 59151777.
Довідкою № 401 від 24.06.2016 року, виданою Вишнівчицькою сількою радою Перемишлянського району Львівської області, яка є при матеріалах спадкової справи підтверджено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уроджена в селі Вишчівчик Перемишлянського району Львівської області постійно проживала до дня смерті в селі Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області. На день смерті разом з нею проживав її син ОСОБА_1 , 1971 року народження, який дальше продовжує проживати у спадковому будинку. Після смерті ОСОБА_5 спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_1 , котрий постійно доглядає спадкові будівлі, проживає, засаджує, обробляє земельну ділянку та сплачує обов'язкові платежі до бюджету, тобто своїми діями засвідчив фактичне прийняття спадщини. Дану Довідку складали та підписали ОСОБА_11 - сільський голова та ОСОБА_12 - секретар.
Згідно довідки № 49 від 09.03.2021 року, виданої Золочівським міським виробничо житлово-комунальним підприємством, останнє постійне місце проживання померлої ОСОБА_5 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 16.12.1998 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Довідкою №755 від 31.10.2021 року, виданою виконавчим комітетом Перемишлянської міської ради підтверджується, що згідно погосподарської книги №3 2001-2005 років, гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в серпні 2003 року вибула в м. Золочів.
У паспорті померлої ОСОБА_5 наявна відмітка про те, що ОСОБА_5 27.04.2001 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Згідно даних паспорта громадянина України позивачки ОСОБА_3 , така з 16.12.2008 року по 07.02.2012 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Матеріалами справи встановлено, що після отримання відповідачем Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян-пайовиків «Світанок» с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області розміром 2,58 (дві цілих і п'ятдесят вісім сотих) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації від 29.12.2016 року ОСОБА_1 (відповідачу) було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передано у власність земельну ділянку площею 1,8522 га (рілля), кадастровий номер 4623382200:02:000:0339, земельну ділянку площею 0,7811 га (рілля), кадастровий номер 4623382200:02:0264, земельну ділянку площею 0,2423 га (кормові), кадастровий номер 4623382200:02:0329 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель пайового фонду, що розташовані за межами с. Вишнівчик Вишнівчицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області.
В подальшому, зазначені земельні ділянки були зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та передані ним в оренду ТОВ «ДЕМЕТРА - Україна», право оренди ТОВ «ДЕМЕТРА -Україна» зареєстровано (а.с.48-56).
Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_3 , така не оспорює право відповідача на спадщину, а також реєстрацію за ним права власнності на спадкове майно, яке на підставі Свідоцтва про права на спадщину з права на земельну частку пай трансформувалося в право власності на конкретно визначені земельні ділянки.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Вважаючи позивачку такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 оскільки на день її смерті вона була зареєстрована з матір'ю за однією адресою у м.Золочеві, районний суд виходив з того, що позивачка з поважних причин пропустила строк на оскарження Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.09.2016 року, виданого приватним нотаріусом Перемишлянського територіального округу Юзвою В.Я. ОСОБА_1 , оскільки вона у зв'язку з роботою за кордоном не мала такої можливості. Крім того, суд виходив з того, що у заяві про прийняття спадщини після смерті матері, відповідач не вказав про наявність інших спадкоємців першої черги, що порушило її спадкові права, і про таке порушення вона дізналася лише перед зверненням до суду.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 253 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право, або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Як вбачається з матеріалів справи, мати сторін ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інсианції, що позивачка прийняла спадщину після смерті матері, оскільки на день смерті матері була зареєстрована з нею за однією адресою.
Однак, вважає за необхідне зазначити, що з часу смерті матері, позивачка протягом 13 років не вчиняла будь-яких дій, пов'язаних з оформленням своїх спадкових прав та не цікавилася спадковим майном.
Перебування позивачки на роботі за межами України, на думку колегії суддів, не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку на оскарження свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачу 02.09.2016 року, оскільки така не довела належними доказами неможливість довідатися про порушення свого права до 02.09.2019.
Крім того, позивачкою не доведено належними доказами, коли саме вона довідалася про порушення свого права, оскільки навіть після отримання від приватного нотаріуса Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області Юзви В.Я. 09.04.2021 року (вих.№ 91/01-16) інформації про те, що нотаріус не може видати їй копію свідоцтва про право на спадщину за законом, так як довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються виключно фізичним і юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії, така з позовом до суду звернулася лише 10.03.2023 року, тобто через два роки.
З наведених мотивів, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду, що строк позовної давності позивачкою пропущено з поважних причин.
Відтак, враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.120, том 1), що є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення у справі нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 за спливом позовної давності.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 липня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Третьої особи: приватного нотаріуса Юзви Вікторії Яківни про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним та скасування запису у Спадковому реєстрі про Державну реєстрацію речового права на нерухоме майно відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра