Справа № 465/1456/22 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М. О.
Провадження № 22-ц/811/2750/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
16 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: державного реєстратора Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталії Євгенівни, державного реєстратора П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілової Тетяни Миколаївни про скасування рішення державного реєстратора, записів про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності, -
16.03.2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви від 27.03.2024 про уточнення позовних вимог у зв'язку зі зміною адреси спірного житлового будинку під літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 на №2-А, просила:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 509909963 від 05.02.2020 року на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 , прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;
2) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03.02.2020 року за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є.;
3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_1 на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 ;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53280626 від 24.07.2020 року, прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. на житловий будинок позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. за ОСОБА_1 на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 ;
5) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020 року проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок, позначений на плані літерою «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369;
6) визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м, що позначений на плані під літерою «Б-1» та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Позов обгрунтовувала тим, що 05.02.2020 року державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н.Є. проведено незаконну реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, яке не підтверджує набуття права власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , оскільки в такому не зазначено про перехід права власності на сарай та за відсутності документу, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а відтак, не є підставою для набуття ОСОБА_3 права власності на спірний будинок. Таким чином, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , останньому не належало право власності на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , а тому такий не міг бути успадкований відповідачкою ОСОБА_1 . Зазначала, що рішенням виконкому Залізничної Ради народних депутатів від 14.01.1992 року №26 ОСОБА_4 надано у безстрокове користування земельну ділянку № НОМЕР_1 в кварталі забудови №1 с. Білогорща площею 600 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку житловою площею до 80 кв.м на сім'ю з 6-ти осіб: ОСОБА_4 , чоловік ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 , зять ОСОБА_5 , внучка ОСОБА_6 , а в квартирі АДРЕСА_3 залишається проживати дочка ОСОБА_2 . Вважає себе влансиком зазначеного об'єкта нерухомого майна, оскільки згідно довідки Департаменту містобудування ЛМР про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації №257 від 30.12.2010 року вона є забудовником житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 .
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50990963 від 05.02.2020 року 18:09:26 на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1», за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 , прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 523, виданого 13.06.1972 року виконкомом Ленінської районної Ради депутатів трудящих.
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03.02.2020 року за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_1 на житловий будинок, позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53280626 від 24.07.2020 року 10:01:01, прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною, за ОСОБА_1 на житловий будинок, позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 .
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24.07.2020 року 09:56:41, проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок позначений на плані літ. «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 , з 05.01.2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м, що позначений на плані під літ. «Б-1» та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 7 523,60 гривень судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначила, що постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що після закінчення будівельних робіт спірний будинок був введений в експлуатацію. При цьому, під час проведення будівельних робіт було переобладнано частину сараю (за винятком тієї, що під кухню і ванну) під житлові кімнати. Оскільки дозволу на здійснення відповідного переобладнання в рішенні виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523 не було, то у 1991 році бюро технічної інвентаризації під час проведення інвентаризації зазначило про самочинність проведеного будівництва. При цьому суд, встановивши на підставі матеріалів технічної інвентаризації факт завершеного будівництва спірного будинку в 1991 році, дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що спірний житловий будинок є індивідуальним (садибним) будинком.
Разом з тим, судом вірно встановлено на підставі матеріалів справи, що спірний житловий будинок збудовано в 1991 році та станом на час виготовлення на нього технічної документації - 05.12.1991 року був завершений будівництвом та таким, що прийнятий в експлуатацію. Незважаючи на встановлення зазначених обставин з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №301/123/15-ц, суд в оскаржуваному рішенні дійшов необгрунтованого висновку, що спірний будинок не є індивідуальним будинком та таким, що самочинно збудований. Щодо висновку суду про порушення державним реєстратором порядку реєстрації права власності, зазначила, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою. Відтак, висновок суду, що на момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_3 не належало і не могло належати в силу закону спірне нерухоме майно не відповідає вимогам закону, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року, є лише підтвердженням (визнанням) державою факту права власності на таке майно, а не створенням такого факту.
Вважає, що надані державному реєстратору рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523,технічна документація на будинок із зазначенням присвоєної поштової адреси, довідка П'ятої державної нотаріальної контори та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі є достатніми документами для проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт.
Дійшовши висновку про порушення права позивачки, суд зіслався на рішення виконкому Львівської міської ради «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку на АДРЕСА_1 » №1828 від 29.12.10 року, рішення «Про надання земельних ділянок під індивідуальне будівництво черговикам підприємств району та міськвиконкому» №26 від 14.01.92 року та покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому, судом встановлено, що будинок під літ «Б-1» на АДРЕСА_1 було збудовано у 1991 році, що підтверджується технічною документацією, виготовленою БТІ 10 грудня 1991 року. Крім того, будинок на АДРЕСА_4 та будинок на АДРЕСА_5 (спірний) - це два окремі будинки. Відтак, зазначені вище рішення, надані стороною позивача на підтвердження пред'явлених нею позовних вимог, не є належними доказами у справі. Так, зокрема рішення «Про надання земельних ділянок під індивідуальне будівництво черговикам підприємств району та міськвиконкому» №26 від 14.01.92 року жодним чином не має відношення до спірного будинку, який на час його ухвалення вже був введений в експлуатацію (техпаспорт від 1991 року). Щодо показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначає, що такі повністю спростовуються нотаріально завіреною заявою матері сторін - ОСОБА_4 , згідно якої «протягом 1974-1991 років будівництво будинку АДРЕСА_6 (спірний будинок) фінансувалось за її з чоловіком ( ОСОБА_3 ) кошти, при цьому будівельні роботи велися їхніми силами. Крім того у 1991 році ОСОБА_1 з чоловіком допомагали фізично здійснювати будівельні роботи та надали частину будівельних матеріалів. ОСОБА_2 та її сім'я до 2010 року (рік виїзду на постійне проживання закордон) у будинку Б-1 (спірному) не проживали та не здійснювали жодних робіт в ньому».
Звертає увагу суду на те, що позивачка обрала неналежний та неефективного спосіб захисту своїх прав, оскільки за відсутності доказів на підтвердження права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, звернення до суду з позовом про визнання права власності на цей об'єкт є неефективним, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволенню.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 проти скарги заперечили.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 Міністерством комунального господарства Української РСР та погодженої 15.01.1966 Верховним судом Української РСР, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більше будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі (п.2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР).
Пунктом 3 цієї Інструкції передбачено, що якщо домоволодіння складається з двох або більше жилих будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, такі будинки з приналежними до них надвірними будівлями підлягають виділенню зі складу домоволодінь, як самостійні, з закріпленням за кожним з них окремої земельної ділянки під окремим номером по вулиці, провулку, площі. Коли виділити такі будинки з складу домоволодіння неможливо з технічних причин, що підтверджується рішенням виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, реєстрація цих будинків (їх частин) провадиться в складі домоволодіння.
У випадку виявлення будинків, що збудовані самовільно, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради депутатів трудящих для вжиття заходів у відповідності зі ст.105 Цивільного кодексу УРСР, яка застосовується незалежно від часу будівництва будинку (п.24 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР).
Аналогічні положення передбачено й п.4.9 Інструкції про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами обліку документації будинків, затвердженої Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15.07.1985 року №380, згідно якої у випадку виявлення самовільно збудованого будинку, бюро технічної інвентаризації повідомляє про це виконком місцевої Ради народних депутатів для вжиття заходів на основі відповідних статей республіканського Цивільного кодексу. Реєстрації самовільно збудовані будинки не підлягають.
Згідно ч.1 ст.105 ЦК Української РСР, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 (зі змінами), передбачено, що не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року; у разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка (абзац пункту 3.2 розділу 3 в редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09.08.2012 року №404).
Після одержання бюро технічної інвентаризації рішення місцевого органу державної виконавчої влади щодо самочинного будівництва в примітки раніше проставлених штампів вноситься запис номера та дати цього рішення.
Згідно пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року №95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Пункт 3.2 розділу 3 Інструкції №127 та пункт 3.1. Порядку №95 за своїм змістом встановлюють ретроспективну дію визначених ними правових норм, тобто застосовуються до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності.
За визначенням, наданим у пункті 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Відповідно до п. 3.56 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», індивідуальний (садибний) будинок - це житловий будинок з присадибною ділянкою та господарськими спорудами, призначеними для одного домогосподарства.
Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (ч.1 ст. 381 ЦК України).
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2012 року №6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №557/1209/16-ц.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 4 ч.1 ст.3 цього Закону).
Відповідно до пункті 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 року №553), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5-го серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Також, згідно зі ст.31 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено проведення державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Для цього подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Згідно п.14 ч.1 ст.27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.
Судом встановлено, що спірний будинок АДРЕСА_1 належав Львівському меблевому комбінату та був введений в експлуатацію у 1958 році. Будинок двоповерховий та складався з 3-х квартир житловою площею 74 кв.м.
Рішенням виконкому Червоноармійської райради депутатів трудящих, на основі об'єднаної постанови виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих і бюро Міськкому КП України від 28.12.1956 року «Про заходи забезпечення будівництва одноповерхових, 2-3-х кімнатних двоквартирних житлових будинків у 1957 році в м.Львові» за Львівським меблевим комбінатом закріплено земельні ділянки під забудову 14 житлових будинків по АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом від 27.11.2018 року №Ц-2351 (том 1, а.с.120).
Згідно з технічним паспортом присадибної ділянки по АДРЕСА_1 від 26.03.1971 року, який міститься в Інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1 (квартал 617), на земельній ділянці розташовано: А. Основні будівлі - двоповерховий цегляний житловий будинок корисною площею 109 кв.м; Б. Допоміжні споруди: цегляний сарай літ. «Б» площею 12,9 кв.м (3,85 х 3,36), дерев'яний сарай літ. «Б-1» площею 9,0 кв.м (2,6 х 3,45); цегляний сарай літ. «Б-2» площею 24,2 кв.м (6,55 х 3,7); дерев'яний сарай літ. «Б-2» площею 5,5 кв.м (2,4 х 2,3); В. Споруди: паркан 28,7 пог.м, мощення асфальтове 70,6 кв.м.
У квартирі АДРЕСА_3 були прописані ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 та доньками ОСОБА_11 (відповідач) і ОСОБА_12 (позивач), що підтверджується довідкою ЖЕКу №20, виданою у червні 1972 року (том 1, а.с.123).
19.04.1972 року ОСОБА_3 звернувся до Ленінської райради м. Львова з заявою про поліпшення житлових умов за адресою місця свого проживання, в якій просив надати дозвіл на влаштування ванної з туалетом шляхом переобладнання балкону або сараю (том 1, а.с.122).
13.06.1972 року виконком Ленінської районної Ради депутатів трудящих розглянув заяву ОСОБА_3 та прийняв рішення №523, яким дозволив ОСОБА_3 , мешканцю квартири АДРЕСА_3 , переобладнати дерев'яний сарай на цегляний в існуючих межах, в частині якого обладнати кухню та туалет з ванною. Після закінчення робіт зобов'язано ОСОБА_3 подати заяву в бюро техінвентаризації про внесення змін в поверховий план (том 1, а.с.29).
05.09.1973 року ОСОБА_3 звернувся до Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації з заявою про виготовлення техдокументації, на підставі чого проведено обстеження будинковолодіння та виявлено переобладнання сараю під коридор площею 2,9 кв.м, ванну кімнату площею 3,3 кв.м та житлову кімнату площею 14,5 кв.м (акт біжучих змін).
За результатами зазначеного обстеження, Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено Поверховий план на споруду під літ. «А-1» по АДРЕСА_1 розмірами 7,9 м х 3,6 м з відміткою, що приміщення площею 14,5 кв.м переобладнано під житлову кімнату без відповідного дозволу.
Таким чином, переобладнання дерев'яного сараю на цегляний по АДРЕСА_1 здійснено всупереч Рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13.06.1972 року №523, а саме не в існуючих межах, та самочинно добудовано житлову кімнату площею 14,5 кв.м.
У подальшому, 05.12.1991 року працівниками Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації виявлено самочинно збудований житловий будинок під літ. «Б-1», що підтверджується відповідним штампом щодо виявлення самочинного будівництва з відміткою від 10.12.1991 року на Плані присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1201,2 кв.м, а також на Поверховому плані будівлі літ. «Б-1» від 10.12.1991 року.
При цьому, відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будинку під літ. «Б-1», площа такого становить 58,4 кв.м та складається з житлової кімнати площею 18,3 кв.м, житлової кімнати площею 6,7 кв.м, житлової кімнати площею 14,9 кв.м, коридору площею 5,4 кв.м, коридору площею 2,9 кв.м, ванної кімнати площею 3,2 кв.м та кухні площею 7,0 кв.м.
14.01.1992 року виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м.Львова прийнято рішення №26 «Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво черговикам підприємств району та міськвиконкому», яким для покращення житлових умов ОСОБА_4 надано у безстрокове користування земельну ділянку АДРЕСА_7 площею 600 кв.м для будівництва індивідуального житлового будинку за умови, що у квартирі АДРЕСА_3 залишається проживати дочка - ОСОБА_2 (позивач), сім'я якої скадається з 3-х осіб (том 1, а.с.31).
14.12.1999 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В. та зареєстрований в реєстрі за №4926, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день його смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 (том 1, а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (том 1, а.с.20).
26.07.2010 року ОСОБА_2 звернулась до Львівської міської ради з заявою, в якій просила погодити прийняття в експлуатацію та видати довідку про погодження в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою АДРЕСА_1 , побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт у 2006 році (том 1, а.с.116).
29.12.2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 » (том 1, а.с.24), яким погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , який збудувала ОСОБА_2 . Зобов'язано Департамент містобудування протягом п'яти робочих днів підготувати та видати у встановленому порядку довідку про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , а Крупці Галині Єгорівні звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для оформлення і отримання сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 .
31.12.2010 року департаментом містобудування Львівської міської ради Крупці Г.Є. видано довідку №257 про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (том 1, а.с.24), в якій зазначено, що ОСОБА_2 є забудовником приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 .
Крім того, 11.12.2018 року Постійна комісія з питань землекористування Львівської міської ради за зверненням ОСОБА_2 від 23.11.2018 року прийняла рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ОКП «БТІ та ЕО» № 2385 від 10.07.2018 року, виданої ОСОБА_1 , станом на 29.12.2012 року право власності на будинок під літ. «Б-1» загальною площею 58,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в БТІ не реструвалось.
24.07.2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , позначеного на плані літерою «Б-1», загальна площа 58,4 кв.м, житлова площа 39,9 кв.м.
Як убачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого відповідачу ОСОБА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, виданого 13.06.1972 року виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів трудящих №523, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2020 року №35352173, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101.
При цьому, 05.02.2020 року державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталією Євгенівною прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50990963 (том 2, а.с.217), та 03.02.2020 року зареєстровано за ОСОБА_3 (після його смерті) право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., позначений на плані літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2020 року №199142344 (том.1, а.с.18).
24.07.2020 року державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Кіріловою Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом прийнято оспорюване позивачем рішення (індексний номер 53280626) про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, позначений на плані літ. «Б-1», за адресою АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_1 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 25.03.2024 року №371264661, на підставі витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) від 24.07.2022 року та Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №470 від 27.09.2021 року (том 2, а.с.246), адресу об'єкта нерухомого майна №2023959446101 змінено на АДРЕСА_2 (том.3, а.с.5-6).
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2010 року №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 ».
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суд виходив з того, що за відсутності правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок на ім'я ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2010 року №1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 » не порушує права та інтереси останньої як спадкоємця чи власника житлового будинку.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на день смерті не набув у передбачений законом спосіб права власності на будинок під літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , оскільки такий збудовано самочинно шляхом переобладнання дерев'яного сараю та не може вважатися окремим об'єктом нерухомого майна, що виключає можливість спадкування зазначеного нерухомого майна ОСОБА_1 . При цьому, на час звернення з заявою про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 не надала державному реєстратору передбачені законом документи, а саме документи, що підтверджують присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, а також документи, що посвідчують правовий режим земельної ділянки, на якій знаходиться спірний будинок. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, позначений на плані літ. «Б-1», за адресою АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_1 , прийнято державним реєстратором за відсутності документів, необхідних для такої реєстрації, що свідчить про незаконність оспорюваного рішення. Суд вважав порушеними права та законні інтереси позивачки, які підлягають відновленню в судовому порядку шляхом скасування рішення державного реєстратора, записів про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання за нею права власності на спірний будинок.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та встановленим судом обставинам.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту її порушеного права, що на думку апелянта, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки враховуючи положення ст.392 ЦК України, обраний позивачкою спосіб захисту права є ефективним, так як на створене нею майно відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину (на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, позначений на плані літ. «Б-1», за адресою АДРЕСА_1 ), на підставі якого остання провела реєстрацію такого права за собою.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2022 року від 914/2350/18, згідно якої скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, оскільки сама по собі державна реєстрація права власності не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття такого права.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра