441/20/24 2/441/54/2025
06.05.2025 Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючої - судді Яворської Н.І.,
секретар судового засідання - Цап І.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідачки - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна,
02.01.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що вони з відповідачкою перебувають у шлюбі 29.01.2005.
Вказував, що за час шлюбу, ними як подружжям, у спільну сумісну власність набуто майно в АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами, вказаний будинок побудований на земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва, кадастровий номер 4620981800:14:003:0028, площа 0,1603 га. Вказана земельна ділянка раніше належала йому на підставі Державного акту на праві власності на землю серії ЯЛ № 304345, а 15.03.2011 за договором дарування вказану земельну ділянку він подарував дружині.
ОСОБА_4 11.07.2011 Рішенням Галичанівської сільської ради №112 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських споруд та будівель. Будинок та господарські будівлі зведено, отримано будівельний паспорт, висновок про забудову земельної ділянки, готовність будинку складає до 100 %, підключено всі комунікації, проте на пропозицію оформити власність будинку, відповідачка відмовляється та розпочала висловлювати бажання розірвання шлюбу. За поведінки відповідачки вважає за необхідне визнати майно спільним подружнім та визначити частку з огляду на те, що всі документи відповідачка оформляла на своє ім'я.
Позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1603 га, кадастровий номер 4620981800:14:003:0028 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 згідно Державного акту ЯК № 230780 виданого 05.07.2011 на підставі договору дарування ВРЕ № 503681 посвідченого 15.03.2011 приватним нотаріусом Городоцького нотаріального округу Страшевською Х.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 288, та визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного вище будинку з надвірними і господарськими спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.
21.03.2024 представник відповідачки подав відзив на позовну заяву у якому просив в позові відмовити з огляду на те, що такий позов безпідставний, позивачем не надано жодних належних доказів , що будинок було зведено сторонами спільно під час шлюбу, що позивач приймав участь у купівлі будівельних матеріалів, земельна ділянка подарована у приватну власність відповідачці і договір дарування не оспорювався. Відповідачка самостійно займалась будівництвом будинку, позивач часто перебував на лікуванні.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з мотивів викладених у позовній заяві. Позивач додав, що постійно перебував на заробітках, за зароблені гроші зводили будинок спільно в період шлюбу, його лікування не впливало на будівництво будинку, доказів придбання будівельних матеріалів не зберігав, такі матеріали купляли в різних місцях з урахуванням дешевшої вартості, спірна земельна ділянка належала йому особисто, але відповідачка не мала наміру розривати шлюб і він оформив дарування земельної ділянки на неї, на тепер обставини змінились він зрозумів, що може залишитись без житла після розірвання шлюбу.
Представник відповідача просив у позові відмовити за викладених обставин у відзиві, акцентує на тому, що земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідачки на підставі договору дарування.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини.
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Узагальнення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
Судом встановлено, що сторони з 29.01.2005 перебувають у шлюбі. (а.с.13)
За час шлюбу, отримали дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських споруд та будівель по АДРЕСА_1 (а.с.40-64)
За результатами судової будівельно-технічної експертизи, ступінь готовності житлового будинку та літньої кухні по АДРЕСА_1 становить 97.0% готовності, ступінь готовності гаража 100%, криниця завершена будівництвом і використовується за функціональним призначенням (а.с.59,63, 132-137)
Згідно відомостей ВАТ «Львівобленерго», будинок по АДРЕСА_1 приєднано до електромереж (а.с.65-69)
З витягу вбачається, що будинок зведено на земельній ділянці, кадастровий номер якої 4620981800:14:003:0028.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року в справі № 495/5454/17 (провадження № 61-18126св19) вказано, що: "об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін. Спірний будинок, зведений за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, будівництво його закінчено й позивач в ньому проживає, тобто фактично використовує його за функціональним призначенням, але всі документи оформлені на відповідачку, яка право власності на нього не оформлює, а позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна. Отже вимога позивача про визнання житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами спільною сумісною власністю подружжя підлягає до задоволення.
Згідно договору дарування під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , остання в особисту приватну власність отримала земельну ділянку площею 0,1603 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4620981800:14:003:0028 (а.с.15-18)
Пред'являючи позовні вимоги про визнання такої земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та врахування їх при поділі спільного майна, ОСОБА_1 (позивач) посилається на те, що у разі набуття права власності на жилий будинок , будівлю або споруду, що перебувають у праві власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти (ст.377 ЦК України та 120 ЗК України)
Згідно зі статтею 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Отже, спірна земельна ділянка є подарованою відповідачці, вартість її за рахунок сторін не збільшувалась, тому на спірну земельну ділянку не поширюється правовий режим спільної сумісної власності.
Разом з тим, суд визнає об'єктом спільної сумісної власності подружжя будинок завершеного будівництва на 97.0% готовністю, з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4620981800:14:003:0028, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (а.с.15)
У частині першій статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина перша статті 120 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зробила висновок, що "при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства".
Суд, відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідачки про те, що будинок вона зводила самостійно, відповідач не підтвердив витрати на будівництво, проходив лікування, земельна ділянка на якій будинок розташовано її особиста приватна власність, крім того будинок не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав, отже не є об'єктом права спільної сумісної власності, такі висновку відзиву спростовані в суді зібраними письмовими доказами. Судом встановлено, що ступінь готовності будинку з господарськими будівлями 97%. Будинок з господарськими та надвірними спорудами зведений в період шлюбу, мета зведення будинку - спільне проживання однією сім'єю в ньому, а джерелом набуття цього майна були кошти обох сторін позову, які на час будівництва вказаного об'єкту є також однією сім'єю.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Питання судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 10,13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
В праві спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки 0,1603 га (кадастровий номер 4620981800:14:003:0028) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 згідно Державного акту ЯК № 230780 виданого 05.07.2011 на підставі договору дарування ВРЕ № 503681 посвідченого 15.03.2011 приватним нотаріусом Городоцького нотаріального округу Страшевською Х.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 288.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в розмірі 5977 грн. 90 коп. та витрати понесені за експертизу в розмірі 18932.00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.05.2025.
Адреси сторін:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Яворська Н.І.