Провадження № 22-ц/803/1742/25 Справа № 211/471/22 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 травня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 210/188/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.
сторони
позивач Житлово-будівельноий кооператив «Схід-41»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,
В січні 2022 року Житлово-будівельний кооператив «Схід-41» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є власником зазначеної квартири, в якій зареєстрований і відповідач ОСОБА_2 .
Між сторонами встановились зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень Закону України «Про житло-комунальні послуги», відповідачі зобов'язані сплачувати послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати в повному обсязі. Кооператив згідно статуту та укладених договорів, нараховує плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з холодного водопостачання та водовідведення (згідно показів квартирного приладу обліку відповідачів), опалення (згідно показів приладу обліку теплової енергії будинку), тощо. За період з травня 2019 року жодних заяв чи усних повідомлень з приводу неналежного надання кількісних та якісних показників послуг, від відповідачів не надходило. 30 листопада 2020 року до суду було подано заяву про видачу судового наказу, яка ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року за заявою боржника скасована. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачів з приводу оплати отриманих житлово-комунальних послуг, за період з 01 травня 2019 року по 01 грудня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 27 796,98 грн.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2019 року по 01 грудня 2021 року в сумі 27 796,98 грн, інфляційні витрати в сумі 2 644,76 грн, та 3% річних в сумі 1 013,80 грн.
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року позовні вимоги позов Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» задоволені. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41», заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2019 року по 01 грудня 2021 року у сумі 27 796 грн 98 коп, інфляційні втрати в сумі 2 644 грн 76 коп, 3% річних у сумі 1 013 грн 80 коп. Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 481 грн, тобто по 1 240 грн 50 коп, з кожного.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року скасовано заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2019 року по 01 грудня 2021 року у сумі 27 796 грн 98 коп, інфляційні втрати в сумі 2 644 грн 76 коп, 3% річних у сумі 1 013 грн 80 коп.
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Схід-41» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2 481 грн, тобто по 1 240 грн 50 коп, з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи відбувся без участі представника відповідача, що є значним порушенням процесуальних прав, виходячи з того, що суд першої інстанції задовольнив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Відповідач просить звернути увагу на те, що у справі провадження № 22-ц/774/312/17 , справа № 210/2222/14-ц зазначено що Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та без існування договору стягувати за будь які послуги недопустимо.
Звертає увагу на те, що суду першої інстанції та відповідачам не надано: - протоколу зборів членів про затвердження тарифу, а тільки сам розрахунок і за невстановлений період без врахування раніше стягнутої заборгованості, що не відповідає дійсності, - розрахунки тарифів від Криворізької міської ради, - договори: між мною - ЖБК та між ЖБК - постачальниками, на послуги за які начебто виник борг, - рахунки та розрахунки за послуги, - акти виконаних робіт або акт розбіжності, якщо ми з чимось не згодні за отримані чи ні послуги. Крім того, до позовної заяви Позивачем надано Розрахунок тарифу по будинку № 35 без протоколу Зборів, також не надано і попередні розрахунки тарифів за минулі періоди.
Крім того відповідач заперечує проти нарахування інфляційних витрат та 3% річних та вважає ці нарахування протиправними.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються ЖБК «Схід-41» за вказаною адресою.
За період з 01 травня 2019 року по 01 грудня 2021 року за вказаною адресою утворилась заборгованість в сумі 27 796,98 грн, на яку позивачем нараховано інфляційні витрати в сумі 2 644,76 грн, та 3% річних в сумі 1 013,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за користування житловим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строк внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату ї плату за комунальні послуги.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до вимог статей 11, 526 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону № 2189-VIII до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін, тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Отже, у спорі, пов'язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.
Оскільки між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення і опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тощо, відповідачі мають зобов'язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявивши вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості по комунальним платежам в сумі 27 796,98 грн., включив до розміру заборгованості суми за утримання будинку та прибудинкової території і опалення та послугу з водопостачання та водовідведення, надавши помісячний розрахунок такої заборгованості із зазначенням підстав проведення такого нарахування: встановлення тарифів (а.с. 6, 12).
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач ЖБК «Схід-41» є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 та надає житлово-комунальні послуги його мешканцям, в тому числі й відповідачам у справі, суд дійшов висновку, що позивачем доведено надання комунальних послуг, в тому числі теплової енергії, водопостачання і водовідведення та утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01.05.2019 по 01.12.2021 в сумі 27 796,98 грн.
Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини і зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18).
Отже, вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01 липня 2014 року щодо аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) зазначила, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. При цьому оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, то якщо сума боргу сплачується з 16 до останнього дня місяця включно, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного за цим місяцем і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення на свою користь 3% річних від простроченої суми в сумі 1 013,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 644,76 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, який не спростовано відповідачами, а доводи апелянта про протиправність нарахування позивачем штрафних санкцій не спростовують висноків суду першої інстнацїі в цій частині.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19), оскільки у випадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов'язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо (постанови Верховного Суду України у справах №6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року та 6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року).
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивачів іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивачів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 16 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: