Провадження № 11-сс/803/686/25 Справа № 202/14034/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12024040000000392 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року було задоволено клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024040000000392 від 26.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 199, ч. 1 ст. 209 КК України.
Накладено арешт на майно, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, вилучене 05.03.2025 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти: купюри номіналом 100 грн. у кількості 202 шт. - усього 20200 гривень; купюри номіналом 200 грн. у кількості 300 шт. - усього 60 000 гривень; купюри номіналом 100дол. США у кількості 1852 шт. (18 пачок обмотані стрічкою, в кожній з яких по 100 купюр та одна пачка, обмотана стрічкою, в котрій 52 купюри) - усього 185200 доларів США.
Слідчий суддя зазначив, що клопотання прокурор підлягає задоволенню, з метою збереження речових доказів, а також можливої спеціальної конфіскації, необхідно накласти арешт на грошові кошти вилучені в ході проведення обшуку 05.03.2025 року за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді в скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Так в матеріалах судової справи міститься постанова по визнання речовими доказами від 06.03.2025 року в якій окрім грошових коштів вилучених під час обшуку також визнано речовим доказом договори поставки ТОВ «Вейп спейс», однак дана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, жоден договір який визнаний речовим доказом не має родових відзнак - (реквізитів дати його укладання підприємства контрагента). Відповідно дана постанова винесена з порушенням вимог КПК.
Також як мету накладання арешту прокурор зазначає можливість спецконфіскації - з даною тезою представник власника майна категорично не погоджується - питання щодо можливої спецконфіскації вирішується судом за наявності обвинувального вироку тощо на даний час власник майна перебуває у статусі свідка, та викликана до слідчого саме як свідок. Крім того, до матеріалів клопотання долученні протоколи проведення негласних слідчих дій в тому числі зняття інформації з телекомунікаційних мереж за телефоном яким користувалася ОСОБА_8 , де невстановлено жодних фактів протиправної діяльності, розмови відбуваються на побутові теми, про ведення бухгалтерського обліку, юридичні консультації тощо. Протягом півроку проводилися комплекс заходів НСРД відносно ОСОБА_8 які не підтверджують протиправну діяльність останньої.
Вказує, що ОСОБА_8 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, не встановлено розмір завданої шкоди кримінальним провадженням, не врахована співмірність та розумність обмеження права на користування майном.
В судове засіданні апеляційного суду власник майна ОСОБА_8 , яка належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
Обгрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на грошові кошти, вилучені 05.03.2025року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя посилався на положення ст.170 КПК України та в ухвалі зазначив, що вказане у клопотанні майно є речовим доказом, а тому з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, є необхідність накладення арешту на вищезазначене майно.
Між тим з такими висновками слідчого судді не погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.173 КПК, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У разі якщо гроші, цінності та інше майно були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024040000000392 від 26.04.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 199, ч.1 ст. 209 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2025 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2025 року на виконання ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: купюри номіналом 100 грн. у кількості 202 шт., - усього 20 200 гривень; купюри номіналом 200 грн. у кількості 300 шт., - усього 60 000 гривень; купюри номіналом 100 дол США у кількості 1852 шт. (18 пачок обмотані стрічкою, в кожній з яких по 100 купюр та одна пачка, обмотана стрічкою, в котрій 52 купюри), - усього 185 200 доларів США; договори поставок між ТОВ «Вейп Спейс».
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 06 березня 2025 року вилучені 05.03.2025 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024040000000392 від 26.04.2024 року.
Зі змісту клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що ним порушується питання про накладення арешту на вилучені грошові кошти з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації. При цьому у клопотанні прокурора не зазначено, яким саме визначеним ст.98 КПК критеріям речового доказу у даному кримінальному провадженні відповідають грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , яка не має жодного відношення до даного кримінального провадженні та процесуального статусу, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, вищенаведене свідчить про те, що наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про арешт майна, не відповідають вимогам ч.1 ст.173 КПК, оскільки стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання про арешт майна не доведено необхідності у накладенні на нього арешту. При цьому, сам факт формального набуття згідно постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 06 березня 2025 року про визнання речовими доказами процесуального статусу речового доказу, яким визнані зазначені у клопотанні вилучені грошові кошти не свідчить про їх відповідність, визначеним ст. 98 КПК України критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для накладення арешту.
Крім того, як вбачається з матеріалів наданих суду ОСОБА_8 не є підозрюваною, обшук проведено за місцем її проживання, вилучені кошти є її власністю.
Також, стороною захисту надано для колегії суддів підтверджуючі документи щодо набуття ОСОБА_8 , які були вилучені у її домоволодінні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого в накладенні арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, - скасувати.
Постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти: купюри номіналом 100 грн. у кількості 202 шт. - усього 20200 гривень; купюри номіналом 200 грн. у кількості 300 шт. - усього 60 000 гривень; купюри номіналом 100дол. США у кількості 1852 шт. (18 пачок обмотані стрічкою, в кожній з яких по 100 купюр та одна пачка, обмотана стрічкою, в котрій 52 купюри) - усього 185200 доларів США, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4