Провадження № 33/803/1432/25 Справа № 175/3341/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
15 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. в дохід держави, -
постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, що відповідно до протоколу серії ВАД № 599939 від 18 січня 2025 року, 18.01.2025 року о 09-30 год., за адресою: м. Краматорськ, вул. Паркова, 81, громадянин ОСОБА_1 здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а саме табаку, які не мають марки акцизного податку, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 156 КУпАП.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що розгляд справи 08.04.2025 року судом фактично не проводився, оскаржувана постанова надіслана судом для оприлюднення 14.04.2025 року. Судовий розгляд проведений за його відсутності та відсутності його захисника, чим порушено його право на захист та справедливий суд.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказаний Закон України, який вже втратив чинність, а ст. 15 Закону України, яка наведена у протоколі про адміністративне правопорушення, у новому ЗУ регулює інші правовідносини, ніж йому інкриміновані.
Наголошує, що суд повинен розглядати справу в межах протоколу, разом з цим, в протоколі зазначено про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Суд перебрав на себе функції обвинувачення та протиправно вніс виправлення до матеріалів про адміністративне правопорушення. Протокол складений на іншу особу.
Стверджує, що суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП може бути лише суб'єкт господарювання, яким ОСОБА_1 не є.
ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлявся про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Клопотань про відкладення розгляду до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів ОСОБА_1 , викладених ним у апеляційній скарзі; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вищезазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відповідно до винесеної постанови від 08 квітня 2025 року, не встановлено обставин справи, а лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення, не зазначено про наявність чи відсутність ознак вказаного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
Крім того, місцевий суд пославшись на протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 самостійно змінив фабулу обвинувачення, взагалі прибравши з фабули обвинувачення спеціальну норму закону, яку на думку уповноважених осіб порушено ОСОБА_1 , при цьому в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 18.01.2025 року о 09-30 год., за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного алкогольних напоїв та тютюнових виробів» здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а саме табаку, які не мають марки акцизного податку.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Отже, в порушення вимог закону, суд першої інстанції безпідставно змінив фабулу обвинувачення, викладену в протоколі щодо ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд зазначає, що зазначення судом іншої літери в прізвищі особи, не є зміною фабули обвинувачення, крім того місцевим судом обґрунтовано наведено, що працівниками поліції особу встановлено на підставі пенсійного посвідчення, в якому його прізвище зазначено, як " ОСОБА_2 ". В подальшому, самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності надано копію його паспорту, де прізвище зазначено " ОСОБА_3 ". Крім того, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ним не оспорюється, що протокол складено саме відносно нього.
Більш того, норма ч. 1 ст. 156 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення. Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому законом порядку.
Натомість, місцевий суд змінюючи фабулу обвинувачення взагалі не вказав спеціальну норму закону, яку порушив ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, такі чисельні істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи судове рішення апеляційним судом встановлено, що як на доказ вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 599939 від 18 січня 2025 року додано рапорт пояснення, протокол огляду, рапорт, пояснення правопорушника та свідка, фотознімки.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП).
Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Норма ч. 1 ст. 156 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення.
Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому законом порядку.
У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено, що останній порушив ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Разом з цим, ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до Прикінцевих положень ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 18 червня 2024 року № 3817-IX, втратив чинність 01.01.2025 року.
Крім того, в протоколі не зазначено, який саме пункт закону, порушено ОСОБА_1 , а наведено лише статтю закону, яка за своїм змістом мала, на момент чинності, більше 60 частин.
Разом з цим, Закон № 3817-IX, який діяв на час інкримінованого ОСОБА_1 діяння, містить інші правовідносини, ніж наведені у статті 15 ЗУ у попередній редакції, які інкриміновані ОСОБА_1 , і зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Отже, ОСОБА_1 інкриміновані діяння за спеціальною нормою закону, яка не діяла на час вчинення ним правопорушення та на час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Разом з цим, частина 1 ст. 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт реалізації ліцензіатом алкогольних напоїв, тютюнових виробів або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наклеєних марок акцизного податку або без нанесених графічних елементів електронних марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки;
Системне тлумачення цього Закону дає підстави дійти висновку, що роздрібна або оптова торгівля дозволяється лише суб'єктом господарювання і за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на роздрібну торгівлю.
Зважаючи на викладене, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 156 КУпАП настає для суб'єкта господарювання, а не для будь-якої особи. Разом з цим, ч. 3 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання або наявність трудових відносин між суб'єктом господарювання та ОСОБА_1 .
Беручи до уваги у сукупності із встановленими під час судового розгляду справи обставинами, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що працівником поліції, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо правомірності складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначено спеціальну норму матеріального права, яку порушено ОСОБА_1 , яка втратила чинність на момент скоєння правопорушення та складання протоколу, внаслідок чого, він не містить посилання на закон, який порушено ОСОБА_1 , крім того належним чином не перевірено суб'єкта правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями та викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у даній справі.
Як наслідок, інші докази, на які послався суд першої інстанції, є похідними і, на переконання колегії суддів є недопустимими доказами за принципом плодів отруйного дерева. (Рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»).
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки його вина не доказана належними та допустимими доказами.
Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з вищезазначеного, висновки судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із скасуванням постанови місцевого суду, доводи сторони захисту щодо порушення порядку розгляду справи, апеляційним судом не перевіряється.
На підставі вищевикладених обставин, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 , прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина Свіягіна