Провадження № 11-сс/803/851/25 Справа № 202/14109/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самар Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року задоволено клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 06 червня 2025 року включно, без визначення застави.
Враховуючи обставини скоєння кримінальних правопорушень, їх специфіку, систематичність вчинення, а також те, що ОСОБА_8 не працевлаштований та, ймовірно, отримував дохід лише від своєї протиправної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, суддя вважає, що наведене вказує на байдуже ставлення ОСОБА_8 до законодавства України, загальноприйнятих моральних норм і цінностей суспільства. На підставі наведеного можливо дійти висновку, що останній аналогічним чином поставиться й до вимог кримінального законодавства, які регламентують обов'язки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просила змінити ухвалу слідчого судді, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
На думку апелянта, ухвала слідчого судді є помилковою та підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчий суддя в порушення норм процесуального права не визначив заставу.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави та постановити в цій частині нову ухвалу, якою визначити підозрюваному альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини третьої, четвертої та п'ятої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Мотивуючи своє рішення про задоволення клопотання слідчого та необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, про наявність яких свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також зайняття підозрюваним збутом наркотичних засобів на території міста Самар на постійній основі.
З такими висновками слідчого судді погоджується й суд апеляційної інстанції.
26.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України та розпочато досудове розслідування кримінального провадження за №12024040000000303.
18 грудня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
19.12.2024 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська стосовно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 лютого 2025 року, без альтернативи внесення застави.
12.02.2025 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено на шість місяців, тобто до 17 червня 2025 року включно.
04.04.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає правильними висновки слідчого судді, який, з дотриманням вимог ст.ст. 197,199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 до 06 червня 2025 року включно без альтернативи внесення застави.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недоведеність існування підстав для продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
При цьому, на переконання апеляційного суду, аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, родини та утриманців, постійного місця проживання, позитивної характеристики, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги, слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.ч. 4, 5 ст. 183 КПК України, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Підстав для визначення застави, на чому наполягала сторона захисту під час апеляційного розгляду, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга сторони захисту є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року є законною, обґрунтованою, вмотивованою і відповідає вимогам ст.370 КПК України, та відсутні підстави для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 06 червня 2025 року без визначення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4