Єдиний унікальний номер 205/573/25
Номер провадження 1-в/205/178/25
Провадження №1-в205\178\25
Справа №205\573\25
15 травня 2025 року Новокодацький районний суд
міста Дніпра
колегіально у складі: головуючого: судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисника: адвоката ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в м.Дніпро, клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк,-
ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. В обґрунтування свого клопотання, засуджений посилається на те, що вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 19 березня 2002 року, його було визнано винуватим та засуджено за ст.ст.93 п.п. «а», «г», «ж», «з», «і»; 17 ч.2-93 п.п. «а», «і»; 142 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) та ст.187 ч.2 КК України (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі, з конфіскацією належного йому майна.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 жовтня 2003 року, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2002 року - залишено без змін.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року йому було зараховано в строк покарання термін попереднього ув'язнення: з 03 листопада 2000 року до 21 жовтня 2003 року, включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року - змінено, зараховано в строк покарання термін попереднього ув'язнення: з 02 листопада 2000 року до 21 жовтня 2003 року, включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Таким чином, засуджений ОСОБА_7 зазначає, що на день звернення з клопотанням, ним фактично відбуто 24 роки та 2 місяці позбавлення волі, а з урахуванням зарахування строку попереднього ув'язнення згідно з вимогами ч.5 ст.72 КК України - більше ніж 27 років позбавлення волі.
Крім того, в обґрунтування клопотання засуджений ОСОБА_7 зазначає, що за час відбування покарання став на шлях виправлення, постійно працює над власним виправленням та розвитком; проходить навчання за програмою Міністерства юстиції України та успішно закінчив 210 безкоштовних онлайн-курсів з різних тем, а також брав участь у літературному конкурсі; має позитивне відношення до праці; у зв'язку із повномасштабним вторгненням рф в Україну подавав відповідну заяву щодо громадянських обов'язків захищати державу.
Вважає, що засуджені, які відбувають своє покарання понад 15 років на момент ухвалення Закону № 2690-ІХ, опинились у дискримінаційному положенні, що явно суперечить положенням Конвенції з прав людини, а саме ст.ст. 5, 14 та ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції.
Посилаючись на викладене вище, а також на положення діючого законодавства України та Конвенції з прав людини, просить суд замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк від 10 місяців до 5 років 10 місяців.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 просив суд клопотання задовольнити, посилаючись на зазначені у ньому підстави та замінити йому довічне позбавлення волі на позбавлення волі на строк від 10 місяців до 5 років 10 місяців.
Вислухавши думку захисника ОСОБА_6 , яка підтримала позицію засудженого ОСОБА_7 та просила задовольнити його клопотання, думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, а також перевіривши надані матеріали особової справи засудженого та додатково надані характеристику, довідку про стягненнязаохочення та проект висновку щодо ступеня виправлення засудженого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до абзацу третього п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади наказом Міністерства юстиції України №294/5 від 19.01.2023, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 116/39172 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого».
Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну не відбутої частини покарання більш м'яким відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 19 березня 2002 року, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ст.ст.93 п.п. «а», «г», «ж», «з», «і»; 17 ч.2-93 п.п. «а», «і»; 142 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) та ст.187 ч.2 КК України (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі, з конфіскацією належного йому майна. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 жовтня 2003 року, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2002 року - залишено без змін.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року йому було зараховано в строк покарання термін попереднього ув'язнення: з 03 листопада 2000 року до 21 жовтня 2003 року, включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2018 року - змінено, зараховано в строк покарання термін попереднього ув'язнення: з 02 листопада 2000 року до 21 жовтня 2003 року, включно, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.
Призначене покарання ОСОБА_7 на даний час відбуває в ДУ «Дніпровська ВК №89».
Із характеристики на засудженого від 17 квітня 2025 року, наданою адміністрацією Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№89)» вбачається, що за час відбування покарання в установі ОСОБА_7 мав 7 (сім) стягнень, які погашені в установленому законом порядку та 4 (чотири) заохочення за прийняття активної участі у здобутті неформальної освіти через платформи масових онлайн-курсів та за прийняття участі та визнання одним з переможців в літературному конкурсі серед засуджених до довічного позбавлення волі. 22 червня 2015 року адміністрацією установи розглядалося питання про можливість застосування зміни умов тримання, на якій було відмовлено в застосуванні, як особі, яка не стає на шлях виправлення. 09 грудня 2022 року на адміністративній комісії установи розглядалося питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням на підставі ст.82 КК України, на якій було відмовлено, як особі, яка не стала на шлях виправлення. 18 липня 2019 року, 06 листопада 2020 року та 13 березня 2024 року звертався з клопотаннями про помилування до Офісу Президента України, на які отримав відповіді про залишення клопотань без задоволення. 19 жовтня 2022 року з клопотанням про помилування сина до Офісу Президента України зверталась мати засудженого ОСОБА_7 , на яке отримав відповідь про залишення клопотання без задоволення. На профілактичному обліку не перебуває. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.
Із змісту довідки про заохочення та стягнення слідує, що ОСОБА_7 за весь час відбування покарання має 8 дисциплінарних стягнень (які погашені в установленому законом порядку) та 4 заохочення.
Згідно з проектом висновку щодо ступеня виправлення засудженого, із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи, засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення та має бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст.82 КК України), отримавши 64 бали.
Частиною першою статті 82 КК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» №2690-ІХ, який набрав чинності 06 листопада 2022 року, передбачено, що невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до частини п'ятої статті 82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Отже, заміна призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти до двадцяти років можливе лише у разі, як що такий засуджений став на шлях виправлення і відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Частиною першою статті 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Колегія суддів зазначає, що наявність заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого та дотримання ним режиму установи виконання покарань, саме по собі не доводить того, що такий засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень статті 82 КК України.
Окрім того, згідно з інформацією, наявною в матеріалах провадження, засудженому ОСОБА_7 відмовлено в заміні режиму тримання та направленні матеріалів в суд, щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст.82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення. Крім того, згідно матеріалів особової справи, чотири рази відмовлялось у задоволенні клопотання про помилування засудженого ОСОБА_7 , які направлялись до Офісу Президента України.
Посилання засудженого ОСОБА_7 на ту обставину, що він проходить навчання за програмою Міністерства юстиції України та успішно закінчив 210 безкоштовних онлайн-курсів з різних тем, отримавши відповідні сертифікати, а також брав участь у літературному конкурсі, приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначені обставини дійсно свідчать про те, що у його поведінці мають місце позитивні тенденції у виправленні, однак, такі обставини не можуть бути безумовною підставою для задоволення клопотання ОСОБА_7 . При цьому головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання - є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що висновок комісії, згідно з яким засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення та має бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, не може бути прийнятий до уваги, оскільки проект висновку щодо ступеня виправлення засудженого містить, у тому числі, посилання на дані, які не відповідають дійсності.
Так, відповідно до Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №294/5 від 19.01.2023, розділ II «Критерії оцінки виправлення засудженого» повинен містить відповідні критерії, результати заповнення яких оцінюються відповідними балами, а саме:
1) «ставлення до скоєного кримінального правопорушення», у якому характеризується ставлення засудженого до протиправної поведінки в цілому, а також до кримінального правопорушення, за який особу засуджено: причини скоєного кримінального правопорушення, усвідомлення засудженим його наслідків (визнання або невизнання вини), щире каяття у вчиненому злочині або навпаки засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо. Коротко зазначається інформація про відшкодування завданих збитків. За цей критерій виставляються такі бали:
0 - засуджений вважає, що з ним вчинили несправедливо та звинувачує інших в скоєному ним кримінальному правопорушенні, виправдовується з ненавистю до суспільства або окремих людей (груп) тощо;
1 - засуджений шкодує про вчинене ним кримінальне правопорушення та визнає свою вину;
2 - засуджений усвідомлює наслідки кримінального правопорушення, виявляє щире каяття та готовий відшкодувати завдані збитки;
В той же час, у п.1 «Ставлення до скоєного кримінального правопорушення» розділу ІІ проекту «Критерії оцінки виправлення засудженого», зазначено: засуджений шкодує про вчинене ним кримінальне правопорушення та визнає свою вину, що не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні під час розгляду зазначеного клопотання, засуджений ОСОБА_7 пояснив, що винним себе не визнає та каятися йому ні в чому. Оскільки відношення засудженого до скоєного, на думку колегії суддів, є одним з визначальних критеріїв оцінки виправлення засудженого, однак викладений у проекті висновку зазначений критерій є абсолютно спотвореним, колегія суддів має обґрунтований сумнів щодо об'єктивності зазначеного висновку в цілому.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.12 ст.154 КВК України, визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. В той же час, наданий суду проект не містить посилання на участь у визначенні ступеня виправлення та складанні висновку представників органу пробації.
Таким чином, аналіз наданих матеріалів надає колегії суддів підстави вважати, що на даний час не досягнуто виправного та превентивного впливу на засудженого, що є основними цілями застосування до особи покарання, та змін його особи, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття. Разом з тим, поведінка засудженого, яка вказує на його виправлення, має бути стабільною в ході всього строку відбування покарання.
Колегія суддів також звертає увагу на наступне. Як зазначено у клопотанні та підтверджено у судовому засіданні, засуджений ОСОБА_7 просить замінити призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі не на 15-20 років позбавлення волі, а на позбавлення волі на строк від 10 місяців до 5 років 10 місяців. У зв'язку з цим колегія суддів зауважує, що на виконання вимог Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні «Петухов проти України», 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
В той же час, такі обставини не зобов'язують суд автоматично задовольняти кожне подібне звернення особи по факту відбуття останньою покарання строком від 15 років. Рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. При цьому, для суду є важливим дослідити у сукупності всі відомості, які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулися певні позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Крім того, суд зазначає, що вимоги ОСОБА_7 в частині заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк від 10 місяців до 5 років 10 місяців суперечать вимогам частин 1 та 5 статті 82 КК України, згідно яких покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання, строк якого обчислюється з дня заміни довічного позбавлення волі більш м'яким. При цьому, норми Кримінального кодексу України не передбачають зарахування фактично відбутого строку покарання у виді довічного позбавлення волі у строк покарання, визначений засудженому в порядку ст. 82 КК України при заміні покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти до двадцяти років.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі строком на строк від 10 місяців до 5 років 10 місяців, задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.82 КК України, ст.369-372, 537-539 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення копії судового рішення.
Головуючий: Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
З оригіналом згідно: суддя -
секретар -