г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/163/25
Номер провадження 2/213/749/25
15 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Стеценко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , із позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 грн щомісячно.
В обгрунтування позовних вимог зазначають, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . Вони спільно проживали по АДРЕСА_1 . Останні три-чотири роки вихованням сина займався виключно позивач. Дружина позивача не займалась вихованням сина, зловживала спиртними напоями та на неї неодноразово надходили скарги у ВП №7 за неналежне виконання батьківських обов'язків та в орган опіки та піклування виконкому Інгулецької районної в місті ради, яким проводились профілактичні бесіди з ОСОБА_3 . В позові вказують, що відповідачка належних висновків не зробила, вихованням сина не займається. Остання не працює, матеріально дитину не утримує, виявляє байдужість до долі дитини та небажання виконувати батьківські обов'язки. Син фактично знаходиться на повному утриманні позивача. В інтересах дитини просить позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 та стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 2000 грн щомісячно.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та викладені в ньому обставини. Пояснив, що коли позивач перебував у відпустці в лютому 2025 року, то забрав сина з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1. На даний час дитина проживає у знайомих, з матір'ю проживати не бажає. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка надала до суду заяву від 04.02.2025 в якій зазначила, що просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Представник виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради як органу опіки та піклування Стеценко Г.А. в судовому засіданні пояснила, що вона особисто спілкувалась з відповідачкою, яка відмовлялась від виховання та утримання свого сина. Їй відомо, що на даний час дитина проживає у знайомих, мати ухиляється від виконання своїх батьківськіх обов'язків.
За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи за відсутності позивача і відповідача.
14 січня 2025 року позов надійшов до суду.
Ухвалою судді від 21.01.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року відмовлено представнику позивача у витребуванні доказів, долучені копії документів, що надійшли з виконкому Інгулецької районної у місті ради, та закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд, вислухавши представників сторін, малолітню дитину, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі зареєстрованому 25 червня 2011 року, що підтверджується штампами в їх паспортах, копії яких долучено до позову (а.с.3-5, 8-14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження якого зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 (а.с.15).
Згідно з довідкою №329/2734 від 12.08.2024 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 09.06.2023 (а.с.7).
На адвокатський запит представника позивача ОСОБА_1 з ВП №7 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області надано відповідь, відповідно до якої 18.08.2024, 22.08.2024 та 23.08.2024 зареєстровано звернення ОСОБА_2 з приводу зловживання дружиною алкогольними напоями та невиконання батьківських прав щодо дитини. 19.09.2024 зареєстровано звернення з ліцею №73 у відношенні ОСОБА_3 з приводу зловживання нею алкогольними напоями, негативного впливу на фізичний та психологічний стан дитини, що створює загрозу для життя і здоров'я. Також вказують, що у відношенні ОСОБА_3 було складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП (а.с.29).
Із копії письмової заяви ОСОБА_3 від 27.09.2024, наданої в.о голови районної у місті ради Коростильову Д., слідує, що остання бажає відмовитися від виконання батьківських прав на користь батька, оскільки син ігнорує її зауваження щодо навчання та спілкування (а.с.45).
За місцем навчання малолітній ОСОБА_5 характеризується посередньо, систематично пропускає онлайн-уроки, домашні завдання виконує рідко. Мати не працює, не приділяє уваги своїй дитині, зловживає алкоголем, батько перебуває в лавах ЗСУ. Байдужість батьків до успіхів і невдач дитини, часті конфлікти в родині викликають проблеми в навчанні та спілкуванні з однолітками (а.с.56).
Із копії листа від 16.09.2024 видно, що 12 вересня 2024 року до приймального відділення КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР бригадою швидкої допомоги у супроволі поліції була доставлена дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходив лікування в педіатричному відділенні з 12.09.2024 по 14.09.2024. Зі слів працівників поліції та працівників швидкої допомоги, мати дитини перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння. Дитину забрав батько (а.с.62).
При обстеженні умов проживання ОСОБА_4 , акт обстеження від 17.09.2024, за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що квартира потребує ремонту,у дитячий кімнаті лежать оголені дроти. Під час перевірки ОСОБА_3 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, повідомила, що не хоче займатися вихованням дитини та має бажання віддати його до інтернату (а.с.61). За наслідками обстеження координатором Криворізького міського центру соціальних служб складено лист до начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради щодо родини ОСОБА_3 . Зазначено, що з матір'ю та дитиною були проведені бесіди. ОСОБА_5 в письмовій формі виявив бажання не проживати надалі з матір'ю через часті сварки, непорозуміння, приниження його та образи з боку матері (а.с.60).
25.12.2024 головними спеціалістами служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради повторно складено акт про обстеження умов проживання завказаною вище адресою. В акті зазначено, що доступу до житла не надано. В телефонному режимі ОСОБА_3 повідомила, що її малолітній син проживає окремо у знайомого свого батька, адреса їй не відома (а.с.57).
Адміністрація Криворізької гімназії №73 КМР неодноразово (19.09.2024, 13.12.2024 та 30.01.2025) зверталась до Інгулецького ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, начальника служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, начальника відділу освіти виконкому Інгулецької районної у місті ради, директора міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконкому Криворізької міської ради. Листом від 30.01.2025 №39 адміністрація Криворізької гімназії №73 КМР повідомила, що учень 7-В класу ОСОБА_5 перебуває на обліку, родина якого знаходиться в складних життєвих обставинах. Хлопчик систематично не виходить на навчання. Було встановлено, що дитина з дозволу батька, який перебуває в лавах ЗСУ, проживає самостійно за іншою адресою, мати не виявляє бажання здійснювати батьківські обов'язки та піклуватися про дитину, зловживає алкогольними напоями, не працює. ОСОБА_6 категорично відмовляється проживати з матір'ю через її спосіб життя. Остання неодноразово повідомляла, що не хоче піклуватися про сина та висловлювала бажання про вилучення його з родини (а.с.46, 58, 59).
Також із сайту судової влади України встановлено, що постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 02.10.2024 у справі 213/4160/24 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено стягнення у виді попередження.
31 січня 2025 року складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, з якого видно, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доставлений до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1» КМР та тимчасово зарахований до вказаного закладу (а.с.47, 48).
Відповідно до рішення №45 від 19.02.2025 року виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.44).
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
В судовому засіданні суд вислухав думку малолітнього ОСОБА_5 щодо можливості позбавлення батьківських прав його матері. Дитина пояснила, що його мама вживала алкогольні напої, не приділяла йому належної уваги. Він не хоче спілкуватися та проживати з матір'ю. На даний час він проживає у родині своїх знайомих, з батьком спілкується та бажає проживати з ним.
Враховуючи те, що дана справа відноситься до особливої категорії цивільних справ, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідачки про день та час судових засідань, не дивлячись на подану нею заяву про розгляд справи без її участі. Так, за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.05.2025 року ОСОБА_3 12.03.2025 року призвана на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлена для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У своїй постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22 Верховний Суд зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав безумовно впливає на забезпечення прав, передбачених статтею 8 Конвенції. При цьому в цій категорії справ такий вплив суду слід розглядати з точки зору забезпечення відповідного права як дитини, так і батьків, забезпечуючи справедливий баланс між правами цих осіб, враховуючи принцип верховенства права у взаємозв'язку із принципом найкращого забезпечення інтересів дитини.
За об'єктивного встановлення обставин того, що позбавлення батьків (або одного з батьків) батьківських прав щодо дитини буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини, такий крайній захід впливу на батьків може бути визнано виправданим та співмірним у демократичному суспільстві втручанням у право останніх на повагу до свого приватного і сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками […]. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19».
Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За загальним правилом доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, провадження № 61-15290св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23).
Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Встановлено, що рішенням виконкому Інгулецької районної у місті ради ради від 19.02.2025 року за №45 зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює у взаємному зв'язку з іншими доказами у справі.
Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав має рекомендаційний характер і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав за відсутності інших належних доказів.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що той факт, що на час розгляду справи малолітній син проживає окремо від матері, знаходиться на повному матеріальному забезпечені позивача, з урахуванням встановлених і наведених фактичних обставин справи не є безумовною підставою для застосування таких наслідків, як позбавлення відповідачку батьківських прав.
Фактичні обставини справи, зокрема відсутність участі відповідачки у вихованні дитини, може свідчити про її низький батьківський потенціал, однак це, враховуючи вік дитини та життєву ситуацію в якій опинилися сторони, не може виправдовувати позбавленням її батьківських прав, оскільки таку ситуацію можливо вирішити за допомогою менш радикальних засобів.
Суд враховує, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
У справах такої категорії суд в першу чергу керується інтересами дитини, а не її батьків.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З огляду на викладені норми права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 10.11.2023 року (справа 401/1944/22) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Також Верховний Суд в цій постанові наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Крім того, частиною 1 статті 15 СК України перебачено, що сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Таким чином, суд не приймає до уваги заяву відповідачки від 27.09.2024 року, в якій вона виявляє бажання відмовитися від виконання батьківських обов'язків на користь батька. Ігнорування сином її зауважень не є підставою для ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на даний час не вичерпані всі можливості для налагодження відносин між матір'ю та сином. Суду не доведене, що на даний час є необхідність у застосуванні такого крайнього заходу як позбавлення матері батьківських прав. У наданих суду матеріалах акцентується увага на відмові матері від сина, проте не проведено жодної бесіди з психологом, будь-яких спільних заходів з родиною, тощо. Матеріалами справи не підтверджено, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде сприяти інтересам саме дитини. Бажання дитини, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, проживати з батьком, регулюється частиною 2 статті 160 СК України, і також не є підставою для позбавлення матері батьківських прав.
Врахувавши, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків, що є способом захисту прав та інтересів дитини, якою є позбавлення батьківських прав, тому у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відмовляє.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги. Судом встановлено, що на даний час відповідачка не проживає разом з дитиною та не надає в добровільному порядку коштів на його утримання. Дитину утримує батько одноособово.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати свої неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, у зв'язку з чим суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 79 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, за вимогу про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 79, 150, 151, 152, 155, 164, 165, 166, 167, 169, 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 352, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
У задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 14 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Виконком Інгулецької районної у місті ради як Орган опіки та піклування, місцезнаходження: 50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пл. Гірницької Слави, буд.1, ЄДРПОУ 04052548.
Дата складення повного тексту судового рішення - 15 травня 2025 року.
Суддя: С.М. Хмельова