Справа № 932/6027/22
Провадження № 1-кп/932/1149/24
про продовження строку запобіжного заходу
15 травня 2025 року колегія суддів Шевченківського районного суду міста Дніпра у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
законних представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження № 12022041030000974 від 23.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової служби за контрактом, стрільця-помічника гранатометника 2 штурмового відділення 1штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст.263 ч.1, ч.2 ст.15 п.п.1,2,5,7 ст.115 ч.2 КК України, -
Шевченківським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 за ст.ст.263 ч.1, ч.2 ст.15 п.п.1,2,5,7 ст.115 ч.2 КК України. До обвинуваченого ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. У зв'язку зі спливом його строку прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу строком на 60 днів. Обгрунтовуючи доцільність продовження запобіжного заходу, прокурор вказує на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Посилаючись на обставини та характер висунутого ОСОБА_11 обвинувачення, особливу тяжкість і суспільну небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, суворість передбаченого законом покарання, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, власної родини, прокурор вважає, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджаючи тим самим здійсненню правосуддя, або вдатися до інших неправомірних дій, зокрема, незаконного впливу на свідків з метою схиляння їх до показів на користь своєї позиції. Крім цього, посилаючись на характер особливо небезпечного злочину, спосіб його вчинення, схильність до вживання спиртних напоїв, навички ОСОБА_11 , як військовослужбовця, в поводженні з вогнепальною зброєю і бойовими приписами, його доступ до них, в тому числі до не облікованих, під час виконання службових обов'язків, прокурор вказує на суспільну небезпечність обвинуваченого і не виключає можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, в тому числі і проти життя і здоров'я людини. Вважаючи, що жоден із числа інших більш м'яких запобіжних заходів запобіжних заходів не здатний запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, прокурор просить його клопотання задовольнити.
Вказане клопотання прокурора було повністю підтримано представниками потерпілих. Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , підтримуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив також врахувати, що обвинувачений проживає в одному будинку з малолітніми потерпілими, що не виключає вплив зі сторони обвинуваченого на них.
Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, який він, як військовослужбовець, буде відбувати в зоні бойових дій.
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу було підтримано його захисником, який в обґрунтування своєї позиції посилався на необгрунтованість висунутого ОСОБА_11 обвинувачення, неправильність кваліфікації його дій та недоведеність прокурором наведених ним ризиків.
Вислухавши думки сторін та надавши оцінку доводам клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи та його поведінки.
Як слідує зі змісту висунутого обвинувачення, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочину, яким є замах на убивство з хуліганських мотивів малолітніх дітей, вчинений способом, небезпечним для життя багатьох осіб, що тягне за собою сувору відповідальність, визначену законом, та вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
І хоча відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення і суворість покарання самі по собі не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, тим не менш у сукупності з іншими обставинами є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування, так як збільшує ризик настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Визнаючи існуючим ризик втечі та переховування обвинуваченого від суду, суд враховує і відсутність у нього стримуючих факторів, так як міцних соціальних зв'язків він не має і, будучи військовослужбовцем, з метою переховування від суду може вдатися до відповідних дій і виїхати в зону проведення бойових дій, чим перешкоджатиме судовому розгляду.
На думку суду, з огляду на стадію судового розгляду, існуючими є і ризики вчинення незаконного впливу на свідків і потерпілих, які ще не допитувалися судом та з якими обвинувачений проживає в одному будинку, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень, в тому числі і з застосуванням зброї, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, має доступ та навички у поводженні з нею.
Отже, вчинення обвинувачених вказаних дій є цілком ймовірним, що вказує на доведеність прокурором продовження існування ризиків.
При цьому суд не залишає поза увагою і характер інкримінованих ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої не лише для конкретних постраждалих осіб, а і для суспільства в цілому, що згідно практики ЄСПЛ вимагає від суду своїм рішенням забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів та бути більш суворим в оцінці цінностей суспільства. Крім цього, суспільний інтерес полягає і у забезпеченні правопорядку та відправленні кримінального судочинства і має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості.
Таким чином, незважаючи на певну тривалість знаходження обвинуваченого під вартою, пов'язану зі складністю справи, скасуванням апеляційною інстанцією попереднього вироку, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням вище наведених обставин є виправданим.
Обставин, які б свідчили про те, що обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, судом не встановлено.
Доводи сторони захисту про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_12 шляхом застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який він, як військовослужбовець, міг би відбувати в умовах військової частини в зоні зосередження бойових дій, суд вважає неприйнятними.
Посилання захисника на безпідставність висунутого ОСОБА_12 обвинувачення та, на думку захисника, неналежну правову кваліфікацію його дій обвинуваченого, надану органом досудового розслідування, суд також до уваги не приймає з огляду на їх неприйнятність, оскільки питання про доведеність чи недоведеність вини, правильність чи неправильність правової кваліфікації дій суд на даній стадії не вирішує, а вирішує лише після дослідження усіх доказів та виходу до нарадчої кімнати для постановлення вироку.
Отже, об'єктивних підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу як на домашній арешт, так і на будь-який інший з числа передбачених законом, суд на даній стадії судового провадження не вбачає, оскільки жоден із них не зможе ефективно протистояти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 331,350 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_11 , обвинуваченому за ст.ст.263 ч.1, ч.2 ст.15 п.п.1,2,5,7 ст.115 ч.2 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 60 днів, по 13 липня 2025 року.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення і в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Резолютивна частина ухвали проголошена 15 травня 2025 року, повний текст ухвали оголошено 16.05.2025 о 14.45 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3