Справа № 932/1617/25
Провадження № 1-кп/932/219/25
14 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000160 від 09 лютого 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)04 березня 2025 року вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за ч.4 ст.185КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75КК України звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України,
В період дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022 року:
ОСОБА_4 - 31.01.2025 року близько 15 год. 57 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Цитрус», який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 55, при цьому достовірно знаючи, що на всій території з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено та діє на теперішній час, де у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, а саме товару з асортименту вищевказаного магазину.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, ОСОБА_4 , 31.01.2025 у період часу з 15 год. 57 хв. по 16 год 03 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Цитрус», який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 55 діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, взяв з відкритих торгівельних полиць наступний товар, який належить ТОВ «Імпортмакс», а саме:
-гарнітуру SONY PS5 Pulse Explore Wireless White у кількості 1 шт., вартістю 8806 грн. 00 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 утримуючи при собі вказане вище чуже майно, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення такого чужого майна, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для будь-яких інших осіб, не сплативши за перелічений вище товар, вийшов за межі касової зони магазину «Цитрус» разом з вказаним викраденим чужим майном.
Після чого, ОСОБА_4 утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Імпортмакс» матеріальну шкоду на суму 8806 грн. 00 коп.
Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що він дійсно 31.01.2025 року близько 15 год. 57 хв., перебував в приміщенні магазину «Цитрус», який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 55, де у нього, в період воєнного стану, виник умисел, на таємне викрадення чужого майна, а саме товару з асортименту вищевказаного магазину у вигляді гарнітури SONY PS5 Pulse Explore Wireless White. Реалізуючи свій умисел, він, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення, шляхом вільного доступу, впевнившись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, взяв з відкритих торгівельних полиць наступний вищевказаний товар, який належить ТОВ «Імпортмакс». Після чого, він, утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заклавши його в Ломбард та отримавши за неї грошові кошти, які витратив на власні потреби.
Свою провину обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю, погодившись із усіма обставинами скоєного кримінального правопорушення та обсягом спричиненої шкоди, щиро покаявся, зазначив про відсутність намірів в подальшому вчиняти подібне.
Представник потерпілого ОСОБА_5 , будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву в якій просив розглянути кримінальне провадження без його особистої участі. Зазначив, що із своїми правами, передбаченими статтями 56-57КПК України ознайомлений, надавати покази у судовому засіданні не забажав. Вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, цивільний позов не заявляв. Прохав призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
Суд заслухавши думку учасників судового провадження, щодо можливості за відсутності потерпілого, з'ясувати всі обставини кримінального провадження, вирішив про проведення подальшого судового розгляду без особистої участі належно повідомленого представника потерпілого.
Крім позиції представника потерпілого, усі наявні, в судовому засіданні, учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12КК України є тяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, за яким обвинувачений визнав себе винуватим, його наслідки та відношення обвинуваченого до них, відсутність матеріальних та моральних вимог з боку потерпілої сторони, данні про особу винуватого, який вважається особою раніше судимою, оскільки 04 березня 2025 року був засуджений вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за ч.4 ст.185КК України та притягався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин вчинений проти власності, шляхом заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану; протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався; в даному кримінальному провадженні ухилявся від явки до суду, в зв'язку з чим був підданий приводу відповідно до ухвали суду від 02 квітня 2025 року, а пізніше оголошувався у розшук за ухвалою суду від 22 квітня 2025 року; має місце мешкання; місця реєстрації - не має; за сімейним станом - неодружений; неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні - не має; на диспансерних обліках в закладах охорони здоров'я - не перебуває; офіційно не працевлаштований але працездатний; матеріальну шкоду потерпілій стороні - не відшкодував, навіть частково, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно ст.66КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст.67КК України, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 - відсутні.
Судом приймається до відома, але оцінюється критично, досудова доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого за висновком якої рівень ризику вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінується як середній, де орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк - можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
При визначенні застосування необхідного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа №5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
На підставі вище викладеного, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185КК України, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості та обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи обвинуваченого, схильності до вчинення кримінальних правопорушень з корисливих мотивів проти власності, відсутність стійких соціальних зв'язків, поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, не можливо без ізоляції від суспільства, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призведе до позитивних змін в його особистості, а також створить в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що відвирне підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та у сукупності утворить бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, в зв'язку з чим обвинувачений ОСОБА_4 потребує цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, тому не знаходить можливості для застосування до обвинуваченого правил ст.75КК України, щодо звільнення від відбуття покарання з випробуванням.
Крім того суд зазначає, що виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст.70КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
Згідно з рекомендаціями, що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до винесення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Відповідно до висновку, якій містить Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, щодо застосування положень ч.4 ст.70КК України, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70ККУкраїни, щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185КК України та за даним вироком він засуджується до покарання, що належить відбувати реально. Вказаний злочин він вчинив до ухвалення попереднього вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2025 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 і засуджено до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76КК України з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладено відповідні обов'язки. Таким чином, в даному випадку принцип поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та кожен вирок слід виконувати самостійно.
Цивільний позов - не заявлено.
Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , з якого стягнути на користь експерта витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/113-25/1072-ТВ від 10.02.2025 року у розмірі 1591,80 грн.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - не застосовано, прокурор до постановлення вироку, щодо обрання будь-якого запобіжного заходу, з клопотанням до суду - не звертався, та, на час постановлення вироку, у суду не має підстав для його застосування.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395КПК України, суд -
ОСОБА_4 - визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 та приведення вироку до виконання.
Вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2025 року, за якимОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75КК України, з іспитовим строком на 1 (один) рік - виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/113-25/1072-ТВ від 10.02.2025 року у сумі 1591 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) гривень 80 копійок.
Речові докази:
- компакт диски з відеоматеріалами з технічних засобів для відео-фіксації, які відповідно до постанов про визнання речових доказів долучено до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1