15 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/6631/23
Провадження № 22-ц/821/789/25
категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Кофанової А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Трепак Олександр Іванович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5543753 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022.
За умовами договору сума кредиту складає 17 000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (09.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Позивач вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 17 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору знижена процентна ставка 0,398 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 16.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки, застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
14.03.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів 744,26 грн згідно графіку платежів.
Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
У зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами за період з 25.02.2022 по 30.04.2022 за всіма кредитними договорами.
У період з 01.05.2022 по 10.09.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (11.09.2022-09.11.2022) в межах строку договору відповідно до наступного: 17 000,00 грн * 1,99% = 338,3 грн*60 календарних днів = 20 298,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Позивач вказує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 17 000,00 грн - сума кредиту, 65 291,00 грн - сума процентів за користування кредитом та 20 298,00 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 61 993, 90 грн, нараховані відсотки за 60 календарних днів у розмірі 20 298,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 ,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості у загальному розмірі 82 291,90 грн, з яких: 61 993,90 грн - сума заборгованості; 20 298,00 грн - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт укладення електронного кредитного договору та виконання ТОВ «Авентус Україна» умов кредитного договору шляхом зарахування коштів на рахунок відповідача. Оскільки відповідач умови договору належним чином не виконав, а до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором згідно договору факторингу, тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 82 291,90 грн.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази доводять надання йому адвокатом правової допомоги, проте, враховуючи принципи розумності і пропорційності, а також приймаючи до уваги клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не грунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді справи, ухвалене при неповному дослідженні наявних у справі доказів, без врахування доводів та заперечень, з порушенням вимог процесуального та матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити частково, стягнувши із відповідача на користь позивача 17 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 22 496,95 грн відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими товариством відповідно до договору за період з 01.05.2022 по 10.09.2022, зменшивши їх на 50% від нарахованої суми, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що в позовній заяві вказано ЄДРПОУ позивача 44559822, яке належить ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Судом не враховано, що позовна заява підписана адвокатом Столітнім М.М., який діє на підставі договору про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10.07.2023 та який підписано від імені позивача директором Леоновою В.В., яка діє на підставі Статуту.
П. 8.7 Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства є Генеральний директор.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, зареєстрованого за ЄДРПОУ 44559822 генеральним директором є Сівек В.С., а єдиним підписантом та керівником товариства - Сівек С.С.
Доказів, про те, що ОСОБА_2 є керівником позивача та має повноваження на укладення правочинів, до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, договір про надання правової допомоги являється нікчемним, у зв'язку з чим Столітній М.М. не мав права на підпис позовної заяви від імені ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Крім того, до позовної заяви долучено ряд документів, які не можуть бути визнані належними та допустими доказами в розумінні процесуального закону, однак судом першої інстанції дані обставини не враховані, правової оцінки цим доказам не дано.
У справі відсутні докази, що відповідач перед отриманням кредиту був ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна».
В матеріалах справи є копія Правил надання коштів у позику ТОВ «Авентус Україна», однак на них відсутній підпис ОСОБА_1 .
Також посилається на те, що паспорт споживчого кредиту є неналежним доказом.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень на підписання договору факторингу ОСОБА_2 .
Вважає розрахунок заборгованості неналежним доказом, оскільки він не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.»
Щодо нарахування відсотків вказує, що відповідно до матеріалів справи ТОВ «Авентус Україна» нараховано ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.05.2022 по 10.09.2022 в сумі 44 993,90 із розрахунку 1,99% за кожен день користування кредитними коштами, що становить 264,67 % від суми кредиту.
Встановлений у договорі розмір відсотків є несправедливим в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Нарахування відсотків у розмірі 44 993,90 грн є явно завищеним.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано доводів відповідача, що після набуття договору факторингу, позивач не мав права нараховувати відсотки за користування відповідачем кредитними коштами за минулий час з 11.09.2022 по 09.11.2022, що передував даті укладення договору факторингу, коли позивач не набув прав вимоги до відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 16 квітня 2025 року, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - Крюкова М.В., вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами при ненаведенні скаржником жодних аргументів про допущені судом порушення норм матеріального чи процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5543753 про надання споживчого кредиту.
Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту становить 17 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, дата повернення кредиту (09.02.2023) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору ( п. 1.4 Договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 17 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Пунктом 1.5.1. договору зазначено, що стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Пунктом 1.5.2. договору встановлено, що знижена процентна ставка - 0,398 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 16.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Згідно з пп.3 п.4.1. договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту від 14 лютого 2022 року №5543753 встановлено, що усього сума платежів за розрахунковий період складає 130 668,80 грн, сума процентів за користування кредитом - 113 668,80 грн, реальна річна процентна ставка - 8 9028,08 % річних, загальна вартість кредиту - 130 668,80 грн.
14.03.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів 744,26 грн. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював, що підтверджується наданими позивачем документами.
У зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було призупинено нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами за період з 25.02.2022 по 30.04.2022 за всіма кредитними договорами.
У період з 01.05.2022 по 10.09.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором відповідача склала 82 291,90 грн, з них : тіло кредиту - 17 000,00 грн, нараховані проценти - 65 291,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем укладення 14.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» електронного договору № 5543753 про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», отримання на картковий рахунок кредитних коштів у розмірі 17 000,00 грн, які не було повернуто, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень на підписання договору факторингу ОСОБА_2 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №В0000495 від 21 січня 2022 року, видане Національним банком України ( а.с. 42).
Також в матеріалах справи міститься Витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка була видана Позивачу Національним банком України від 24 січня 2022 року ( а.с. 60).
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є у вільному доступі, вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» має ЄДРПОУ 44559822, дата державної реєстрації товариства: 27.10.2021, номер запису: 1000681070004062201 та керівником товариства станом на 19.05.2023 є ОСОБА_2 .
Крім того, в матеріалах справи міститься Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що станом на 19.05.2023 керівником ТОВ«ФК «Фінтраст Україна» є ОСОБА_2 ( а.с.61).
Також в матеріалах справи міститься копія рішення №251124/1 Єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822 від 25.11.2024, згідно якого вбачається, що ОСОБА_4 , як власник 100 % частки у статутному капіталі Товариства, одноосібно вирішила змінити найменування товариства на повне найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» та вирішено викласти статут товариства в новій редакції, з внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а.с. 204).
Водночас, згідно Статуту ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» органами товариства є: загальні збори учасників та одноособовий виконавчий орган - Директор ( розділ 5 Статуту) ( а.с. 70-71).
Договір факторингу №29-05/2023-Ф було укладено між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 29.05.2023, тобто на час укладення договору факторингу, ОСОБА_2 являлась керівником товариства та мала повноваження на укладення даного договору.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на положення Статуту, а саме п. 8.7 , яким передбачено, що виконавчим органом товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю товариства є Генеральний директор, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а саме Статутом ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» ( а.с.68-73).
Рішення суду в частині переходу до позивача у справі внаслідок укладення договору факторингу № 29-05/2023-Ф від 29.05.2023 прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту №5543753 від 14.02.2022, укладеним між ТОВ «Авентус Україна», як кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, в апеляційній скарзі не оскаржується.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції, що договірні відносини продовжували існувати, у позивача виникло право вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №5543753 від 14.02.2022, є вірними.
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується із розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, вказує, що встановлений у договорі розмір відсотків є несправедливим в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і нарахування відсотків у розмірі 44 993,90 грн є явно завищеним.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами кредитного договору сума кредиту становить 17 000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів ( п.п. 13 - 1.4 договору).
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (09.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно із п. 1.5.1. Кредитного договору, стандартна процентна ставка за кредитом становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка 0,398 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 16.03.2022 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки, застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Крім того, у Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредитування у Таблиці наведено обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідач погодився із запропонованими ТОВ «Авентус Україна» умовами договору про споживче кредитування, підписавши даний кредитний договір.
Крім того, 14.03.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів 744,26 грн, що також свідчить про визнання ним умов договору та погодження із ними.
Перевіривши наведену позивачем суму заборгованості за відсотками згідно умов договору пронадання споживчого кредиту №5543753 від 14.02.2022, колегія суддів встановила, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами у період з 14.02.2022 до 24.02.2022 відбувалося за зниженою процентною ставкою (0,398%), яка становила 2 029,80 грн та відповідає розміру процентів, вказаних у Додатку № 1 та умовам кредитного договору, нарахування відсотків у період з 25.05.2022 по 30.04.2022 не відбувалося. Разом з тим, у період з 01.05.2022 по 10.09.2022 нарахування відсотків відбувалося за стандартною ставкою, яка становить 1,99% в день, та у вказаний період розмір відсотків становить 44 993,90 грн.
Таким чином, розмір заборгованості за відсотками за період з 14.02.2022 по 10.09.2022 за договором про надання споживчого кредиту №5543753 від 14.02.2022 становить 44 993,90 грн , яка вірно визначена позивачем та відповідає умовам договору.
Водночас, відповідачем власних розрахунків не наведено та не спростовано надані позивачем розрахунки по кредитному договору.
Доводи скаржника, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і такими є виписка по рахунку особи, є необгрунтованими, оскільки позивач не є банківською установою, а тому позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.
В той же час, п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 5543753 від 14.02.2022 передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Посилання скаржника, що встановлений у договорі розмір відсотків є несправедливим в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і нарахування відсотків у розмірі 44 993,90 грн є явно завищеними, з посиланням на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки проценти нараховано у відповідності до умов кредитного договору, які є чинними та підлягають виконанню сторонами, і відповідач, підписуючи даний договір, повністю погодився із даними умовами.
Крім того, у даній справі нараховані відсотки за користування кредитними коштами, вони не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, нараховані в межах строку кредиту, розмір яких визначено умовами договору.
Стороною відповідача договір про надання споживчого кредиту № 5543753 від 14.02.2022, в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, не оспорювався.
Доводи скаржника, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано доводів відповідача, що після набуття договору факторингу, позивач не мав права нараховувати відсотки за користування відповідачем кредитними коштами за минулий час з 11.09.2022 по 09.11.2022, що передував даті укладення договору факторингу, коли позивач не набув прав вимоги до відповідача, відхиляються судом апеляційної інстанції по наступних підставах.
Сторонами в договорі про надання споживчого кредиту № 5543753 від 14.02.2022 було погоджено процентну ставку, яку мав сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 14.02.2022 та протягом 360 календарних днів, тобто до 09.02.2023. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1 договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов'язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
З урахування наведеного, позивач набув право вимоги, в тому числі, щодо майбутніх вимог (п. 1.1 договору факторингу № 29.05/23-Ф), зокрема щодо відсотків в розмірі 20 298,00 грн ( 17 000,00 грн х 1,99% = 338,3 грн х 60 днів) нарахованих за період з 11.09.2022 по 09.11.2022, тобто в межах строку дії договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно набуто право вимоги за кредитним договором від № 5543753 від 14.02.2022, а відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором, отже, нарахована позивачем заборгованість за відсотками за 60 календарних днів (11.09.2022 по 09.11.2022) в межах строку дії договору у розмірі 20 298,00 грн за неналежне виконання відповідачем умов договору є доведеною.
Доводи скаржника, що судом не враховано, що позовна заява підписана адвокатом Столітнім М.М., який діє на підставі договору про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10.07.2023 та який підписано від імені позивача директором Леоновою В.В., яка діє на підставі Статуту, відхиляються колегією суддів, оскільки як зазначено раніше, ОСОБА_2 станом на 10 липня 2023 була керівником товариства і мала право на укладення від імені товариства з адвокатом Столітнім М.М. договору №10/07-2023 про надання правової допомоги.
Розмір витрат на правову допомогу, яка стягнута за рішенням суду, скаржником не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не переглядається.
Інші доводи, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Щодо витрат на правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року представником ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвокатом Крюковою М.В. подано відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака О.І. ( а. с.167-174).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених судових витрат суду надано:
- довіреність у порядку передоручення від 16.08.2024;
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- договір про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року № 07/07-2022. Підпунктом 3 договору визначено, порядок розрахунків, так п. 3.1 договору визначено, що оплата за надані послуги складається з суми вартості послуг, зазначених у рахунку-фактурі, пунктом 3.5 визначено, що факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги, підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ( пункт 3.6 договору).
- Звіт про надання правової допомоги згідно Договору №07/07-2022 від 15 квітня 2025 року, згідно якого адвокат надала клієнту, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , подання відзиву на апеляційну скаргу. Витрачено 4 години, вартість яких становить 8 000,00 грн.
- Ордер про надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
- Платіжну інструкцію від 15 квітня 2025 року № 5937, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перерахувало адвокату Крюковій М.В. кошти у розмірі 8 000,00 грн за надану правову допомогу.
Отже, стороною позивача підтверджено документально, що позивачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 8 000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Правнича допомога, надана адвокатом Крюковою М.В. в суді апеляційної інстанції, полягала в складанні відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про витребування доказів та адвокатського запиту.
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Дослідивши заяву представника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвоката Крюкової М.В. про розподіл судових витрат, додані до неї документи, та вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в даній справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, заява сторони позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Ю.В. Сіренко