15 травня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/24544/24
Провадження № 22-ц/4815/480/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржується - державний виконавець (керівник відділу) ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н. Іщук.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жуковського В.В. на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2025 року, постановлену в складі судді Левчука О.В.,дата складання повного тексту ухвали 24.01.2025, у справі № 569/24544/24
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (керівника відділу) ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н. Іщук.
Скаргу мотивовано тим, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.11.2024 у справі № 569/17743/24 частково задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця. Суд визнав неправомірною постанову головного державного виконавця від 08.07.2024 року у виконавчому провадженні №75466985 про арешт коштів боржника в частині, що стосується накладення арешту на грошові кошти (пенсійні виплати). Суд зобов'язав головного державного виконавця зняти арешт із зазначених пенсійних коштів. Ухвала суду набрала законної сили негайно після її проголошення.
26.11.2024 року М. Жовтянський звернувся із письмовою заявою та копією ухвали Рівненського міського суду Рівненської області до головного державного виконавця з проханням зняти арешт.
Незважаючи на чинну ухвалу суду та вимогу щодо її негайного виконання, станом на дату подання цієї скарги, вимоги ухвали не виконано - арешт з пенсійних виплат, що надходять на рахунок скаржника, не знято. Така бездіяльність державного виконавця є неправомірною, оскільки ухвала суду підлягає негайному виконанню та не вимагає очікування терміну на оскарження для її реалізації.
Відтак, скаржник вважає, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невиконанні ухвали суду є протиправною, оскільки порушує норми чинного законодавства України.
Просив суд визнати бездіяльність державного виконавця Начальника відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наталію Іщук неправомірною; зобов'язати Державного виконавця Начальника відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наталію Іщук негайно виконати ухвалу Рівненського міського суду від 19.11.2024 та зняти арешт на пенсійні кошти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться в АТ КБ "Приватбанк" на рахунку НОМЕР_2 у АТ КБ "Приватбанк"; стягнути з відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 400, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця (керівника відділу) ДВС в місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н.Іщук - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, представник скаржника подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишено норми визначені в статті 261 ЦПК України, висновки Верховного Суду щодо дати набрання законної сили ухвали прийнятої за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця. Вказує, що бездіяльність державного виконавця полягає у невиконанні судового рішення (ухвали), що набрало законної сили негайно.
У відзиві на апеляційну скаргу суб'єкт оскарження вказує, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Встановлено, що на виконанні у Відділі ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75466985 з виконання виконавчого листа №569/23181/23 виданого 25.06.2024 Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої в ДТП 205 828,35 грн. та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 058,28 грн. та понесені витрати на проведення судової експертизи в розмірі 8 800,00 грн.
08.07.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на суму 238 655,30 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.11.2024 у справі №569/17743/24 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця. Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирилюк Надії Михайлівни про арешт коштів боржника від 08 липня 2024 року у ВП № 75466985 в частині накладення арешту на грошові кошти (пенсійні виплати), що надходять на рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язано головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирилюк Надію Михайлівну зняти арешт коштів боржника ОСОБА_1 , які є пенсійними виплатами, що надходять на рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала набрає законної сили негайно після її проголошення якщо інше не передбачено цим Кодексом.
26.11.2024 на адресу Відділу надійшла заява М. Жовтянського щодо зняття арешту з коштів, до якої додано копію вступної та резолютивної частини ухвали Рівненського міського суду у справі №569/17743/24 від 19.11.2024.
На копії вступної та резолютивної частини ухвали від 19.11.2024 у справі №569/17743/24 міститься відмітка «рішення не набрало законної сили. Копію засвідчено 19.11.2024 року».
Повний текст ухвали суду від 19.11.2024 у справі №569/17743/24 був оприлюднений 27.11.2024 та набрала законної сили 11.12.2024, що стверджується відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до повідомлення начальника відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н. Іщук від 02.12.2024 року №301804 заявника повідомлено про те, що надана ним ксерокопія вступної та резолютивної частини ухвали суду від 19.11.2024 року містить відмітку проте, що вона не набрала законної сили та зазначено. Що судом було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, а тому у державного виконавця не закінчився строк на подачу апеляційної скарги, що обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Крім того, зазначено, що після отримання повного тексту ухвали суду з відміткою про набрання нею законної сили державним виконавцем буде виконано її в строк та порядку визначеному законом.
17.12.2024 на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів. До заяви долучено ухвалу Рівненського міського суду від 19.11.2024 у справі №569/17743/24.
19.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів у форматі «Word» та в паперовому вигляді направлено її 20.12.2024 за вих.№13 в АТ КБ «Приватбанк» до виконання (трек номер поштового відправлення 3301106270784). Згідно перевірки статусу відправлення за трек номером поштового відправлення встановлено, що постанову для АТ КБ «Приватбанк» адресату вручено особисто 03.01.2025.
08.01.2025 державним виконавцем направлено вимогу за вих. №143 до АТ КБ «Приватбанк» про надання інформації щодо стану виконання постанови про зняття арешту з коштів від 19.12.2024.
Станом на 20.01.2025 інформація, щодо стану виконання постанови про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 у Відділ не надходила.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (стаття 453 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 5 статті 13 цього Закону Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Убачається, що відповідно до змісту ухвали суду від 19.11.2024 року у справі №569/17743/24 вона набрала законної сили негайно після її проголошення якщо інше не передбачено цим Кодексом. Разом з тим, на копії вступної та резолютивної частини ухвали від 19.11.2024 , яка долучена заявником до заяви про зняття арешту з коштів, міститься відмітка «рішення не набрало законної сили.»
Доводи апеляційної скарги проте, що ухвала суду від 19.11.2024 року мала бути виконана державним виконавцем негайно, оскільки вона набрала законної сили негайно після її проголошення і не потрібно було чекати закінчення строків на її оскарження не заслуговують на увагу з таких підстав.
Статтею 430 ЦПК України передбачено перелік рішень у справах, у яких допускається негайне їх виконання. Перелік випадків обов'язкового негайного виконання рішень є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Питання про негайне виконання судового рішення вирішується судом при його ухваленні.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Убачається, що ухвала суду від 19.11.2024 року у справі №569/17743/24 не входить у перелік справ передбачений статтею 430 ЦПК України та до негайного виконання судом не зверталася.
Після надання заявником повного тексту судового рішення, (що є виконавчим документом), з відміткою про набрання ним законної сили, державним виконавцем було вчинено відповідні дії в строк та порядку визначеному законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що відділом не допущено бездіяльності щодо виконання ухвали Рівненського міського суду від 19.11.2024 у справі №569/17743/24, оскільки Державний виконавець, діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження».
Заявником не доведено, яким чином і які саме дії чи бездіяльність державного виконавця (керівника відділу) ДВС в місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н.Іщук порушили права чи свободи заявника.
Враховуючи, що судом не встановлено неправомірну бездіяльність державного виконавця щодо виконання ухвали суду від 19.11.2024 року і на час розгляду цієї справи немає правових підстав для висновку про порушення права заявника на доступ до правосуддя, тому підстави для задоволення вимог відсутні.
Щодо ухвалення апеляційним судом окремої ухвали
Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина третя статті 262 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини восьмої статті 262 ЦПК України, а також положеннями статті 385 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом апеляційної інстанції.
Частиною п'ятою статті 262 ЦПК України встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк (частина одинадцята статті 262 ЦПК України).
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення приписів нормативно-правових актів або недоліки у роботі державного органу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зауважено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи наведене, підстави для ухвалення окремої ухвали відсутні.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що на день вирішення справи судом постанова про зняття арешту з коштів виконана банком.
Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жуковського В.В. залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 травня 2025 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.