Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2243/25 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 76 Доповідач Григорусь Н. Й.
14 травня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.
секретаря
судового засідання Болейко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/2243/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Буд» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2025 року, ухвалену під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Буд» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначив, що 01 листопада 2023 року він був призначений на посаду директора ТОВ «Техно Буд». 03 лютого 2024 року йому стало відомо, що на підставі рішення загальних зборів учасників товариства згідно із протоколом №31/01/25 від 31.01.2025 його звільнено із посади директора ТОВ «Техно Буд». 28 лютого 2025 року ним отримано копію наказу про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте заяву про звільнення він не писав, наміру звільнитися з посади не висловлював, про скликання та проведення загальних зборів учасників ТОВ щодо його звільнення не знав.
Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О.І., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даній справі позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору наказом від 31.01.2025 №31/01, яким його звільнено з посади директора за згодою сторін - за пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ про звільнення, мотивуючи тим, що відповідачем при цьому порушено вимоги КЗпП України, тому враховуючи характер правовідносин у цій справі, які не є корпоративними, вважає, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як приватноправовий та безпосередньо пов'язаний із захистом трудових прав позивача.
Вказує, що посилання суду першої інстанції на висновки, які сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 є безпідставними, оскільки у вказаній справі інший предмет спору (позивач оскаржував дії Товариства щодо не розгляду його заяви про звільнення).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вірьовкін О.І. підтримав доводи апеляційної скарги із зазначених в ній підстав.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як випливає зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що йому не було відомо про скликання і проведення загальних зборів товариства 31.01.2025, на якому вирішувалась питання щодо його звільнення з посади директора товариства, а сам він наміру звільнятися не виявляв ні в усні, ні в письмовій формі, просив визнати незаконним та скасувати наказ №31/01 від 31.01.2025 про його звільнення з посади директора ТОВ «Техно Буд»; поновити його на посаді директора та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наявна у матеріалах справи копія наказу №31/01 від 31.01.2025, яка була вручена роботодавцем ОСОБА_1 , фактично свідчить про його усунення від виконання обов'язків директора на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Техно Буд» (а.с. 8).
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Техно Буд» про оскарження рішення прийнятого компетентним органом товариства щодо припинення повноважень директора стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з чим суд вважав наявними підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.
За приписами частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п'ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим відсторонення відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
За таких обставин суди першої інстанцій дійшов правильного висновку, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору.
Відтак, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 15 травня 2025 року.