Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9697/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 46 Доповідач Борисюк Р. М.
15 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 295/9697/24
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Раєцького Андрія Олександровича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у місті Житомирі,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200 000 грн моральної шкоди та судові витрати.
Позов мотивував тим, що вироком Богунського районного суду міста Житомир по справі № 295/6810/23 від 01 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року засуджено ОСОБА_2 за частиною 1 статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Вироком суду встановлено, що 26 квітня 2023 року близько 15:00 год ОСОБА_2 перебував за адресою АДРЕСА_1 , де у нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_1 . Під час цього конфлікту у відповідача виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень позивачу. Реалізовуючи свій умисел, в цей же день, час та місці, відповідач, кулаком правої руки наніс один удар в ділянку його обличчя. Вказаними діями відповідач спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді садна та крововиливу в ділянці носо-губного трикутника, під слизову верхньої губи, яке відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження. Крім того, діями відповідача йому, спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він, зазнав із заподіянням тілесних ушкоджень, ушкодженням здоров'я, нервових розладів та душевних страждань.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 17 січня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок злочину, вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача - адвокат Раєцький А.О. просить його в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму стягнення судового збору із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 105,98 грн.
Вказує, що суд першої інстанції задовольнив позов лише на 3,5% із 100%, тому судовий збір мав би становити відповідно пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 105,98 грн.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі представник відповідача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині судового збору, рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду у частині вирішення питання судових витрат не у повній мірі відповідає вимогам процесуального Закону, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 5 статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.
Згідно з частини другою статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, місцевий суд правильно зробив висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
Однак, при визначенні його розміру допустив порушення.
Вимога майнового характеру підлягала оплаті фізичною особою або фізичною особою - підприємцем у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 3028 грн при зверненні в суд першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що ціна позову складала 200 000 грн (100%), а суд стягнув 7 000 грн, тобто позов задоволено на 3,5% від ціни позову.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог, судовий збір, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, мав становити 105,98 грн (3,5% від 3 028 грн).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання судових витрат підлягає зміні із новим перерозподілом судових витрат по справі.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Раєцького Андрія Олександровича задовольнити.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17 січня 2025 року змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору, зменшивши його розмір з 3028 грн до 105,98 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді