Справа № 761/14359/24
Провадження № 2/761/2120/2025
16 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання майнових прав, -
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 30.10.2015 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 73/3/ШК, за яким Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046. Запланований термін будівництва та введення об'єкта в експлуатацію 4 квартал 2016 року. За умовами договору вартість майнових прав на об'єкт нерухомості складає 516 990,60 грн. На виконання умов договору позивач сплатила на рахунок Товариства 100% вартості майнових прав об'єкта нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046, загальною площею 39,48 кв. м. в сумі 516 990,60 грн., в том числі ПДВ 20% - 86165,10 грн., що підтверджується відповідною довідкою. Отже, позивачем виконано умови договору. Разом з тим відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не завершив будівництво та не ввів будинок і експлуатацію. За таких обставин, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме однокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046.
Провадження в справі відкрито 23.04.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача надав суду відзив на позов де зазначено наступне. Позивач, укладаючи договір діяв добровільно та на власний розсуд, усвідомлюючи зміст всіх його положень та вважав їх для себе прийнятними. Достеменно, на переконання відповідача, ОСОБА_1 усвідомлювала, що строк завершення будівництва є запланованим (орієнтовним). Строк прийняття будинку в експлуатацію сторонами не визначений, а тому твердження позивача, що Товариством порушено взяті на себе зобов'язання безпідставні. Також, зважаючи на те, що об'єкт нерухомості не введено в експлуатацію, відсутні підстави для направлення позивачу повідомлення про підписання Акту приймання - передачі майнових прав. Крім того, з положень договору, укладеного між сторонами, а саме п. п. 3.1., 3.2., майнові права передаються шляхом підписання Акту прийому - передачі майнових прав, власником яких до моменту передачі покупцю в порядку визначеному п. 3.2. договору, є ніхто інший ніж відповідач.
Також представником відповідача подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, перебіг якого розпочався з 01.01.2017 року у зв'язку із не введенням будинку в експлуатацію в 4 кварталі 2016 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2024 закрито підготовче засідання в справі.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник ОСОБА_1 просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача.
Представник ТОВ «ВКФ Фарби України» також просив здійснити проведення судового засідання без участі представника ТОВ «ВКФ Фарби України».
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується сторонами, що 30.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 73/3/ШК купівлі - продажу майнових прав.
Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є об'єктом нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: будівельна адреса АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046, з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_4 .
Майнові права за договором - це всі права на об'єкт нерухомості, які належать ТОВ «ВКФ Фарби України». Майнові права відчужуються покупцю, який у зв'язку із цим набуває у майбутньому право власності на об'єкт нерухомості (п. 1.3. Договору).
Запланований термін будівництва 4 квартал 2016 року, як вбачається з п. 2.4. Договору.
Майнові права на Об'єкт нерухомості за цим Договором передаються Продавцем Покупцю шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості. Акт підписується Сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі Об'єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2. цього Договору, введення Об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до п.4.3. даного Договору (п.3.1.).
Після підписання Акту прийому-передачі майнових прав на Об'єкт П.3.2.Договору визначено, що право власності на Майнові права переходить від нерухомості, для підписання якого та отримання інших документів Покупець має з'явитися до Продавця протягом 3-х (трьох) днів з моменту отримання відповідного повідомлення. При наявності поважних причин Покупець має письмово попередити про них Продавця та отримати згоду Продавця на продовження терміну підписання Акту
Сторони погоджуються, що у випадку часткової оплати вартості загальної площі Об'єкта нерухомості, Покупець не набуває права власності на частину майнових прав (п.3.3.Договору).
За умовами договору № 73/3/ШК купівлі - продажу майнових прав від 30.10.2015 ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання сплатити вартість майнових прав об'єкту нерухомості в розмірі 516 990,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 86 165,10 грн. в поряду, та визначені статтею 4 договору.
Як вбачається з довідки ТОВ «ВКФ Фарби України» від 04.11.2015, і не оспорюється представником відповідача, позивач відповідно до умов Договору, сплатила продавцю грошові кошти в розмірі 516 990,60 грн грн., в тому числі ПДВ 20% - 86 165,10 грн., що складає 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості.
Представник позивача зазначає, що ТОВ «ВКФ Фарби України» порушено умови договору, будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не введений, а тому просить захистити права ОСОБА_1 шляхом визнання за нею майнових прав на об'єкт нерухомості.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність»
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Розміщення інвестицій в будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки .
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ч 3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.
Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
Так, під час розгляду справи не було встановлено обставин та не отримано доказів завершення будівництва та введення будинку будівельна адреса АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046в експлуатацію.
Зважаючи на вищенаведене ОСОБА_1 , як інвестору, до завершення будівництва об'єкта нерухомості, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_4 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:91:050:0046, та введення будинку в експлуатацію позивачу як інвестору належать майнові права на цей об'єкт.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2019 року в рамках справи № 760/17864/16-ц підтвердив раніше, сформовану позицію викладену у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 6-14-39цс19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18, яка полягає в тому, що у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в і № 14-461 цс19 (постанова від 09 жовтня 2019 року).
Оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є інвестиційним договором, а тому невиконання відповідачем зобов'язань за договором призводить до порушення прав позивача, і саме через порушення відповідачем строку прийняття об'єкта фінансування в експлуатацію та порушення строку його передачі позивачу у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об'єкт у встановленому законом порядку.
За таких обставин, з боку відповідача порушується право позивача про визнання за ними майнових прав на закріплений за ним Об'єкт незавершеного будівництва.
При цьому суд не може покласти в основу рішення доводи представника відповідача викладені у відзиві, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами в їх сукупності.
Також відсутні підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, виходячи з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За положеннями ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, пунктом 8.1. договору, укладеного між сторонами, визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.
З урахуванням пункту 8.1., укладеного між сторонами договору, в якому сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, та виходячи з того, що відповідач умов договору та своїх зобов'язань не виконав, оскільки у визначений в договорі термін не здав будинок в експлуатацію, то строк виконання зобов'язання не закінчився.
Зважаючи на наведене, доводи представника відповідача викладені в заяві про застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.02.2021 у справі №607/1579/19.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).
Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 190, 328, 331, 530 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:050:0046.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (код ЄДРПОУ:31108022, 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 125, офіс 15/4) на користь держави судовий збір у розмірі 5 169 грн.90 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 16 травня 2025 року.
Суддя: