печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3009/25-ц
пр. 2-286/25
10 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просить встановити режим окремого проживання для подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шлюбі між якими зареєстрований 16.09.2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 1050), строком на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.09.2005 року між ним та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 1050, у якому у подружжя народилося четверо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказував, що після початку воєнних дій на території України у травні 2022 року відповідачка повідомила його про можливість її виїзду до Італії з метою отримання тимчасового захисту. Непокоївшись про життя, безпеку дітей, він надав усний дозвіл на їх тимчасовий виїзд до Італії. Зазначав, що отримавши тимчасовий захист в Італії, відповідачка користуючись його відсутністю, почала самостійно вирішувати питання щодо майбутнього життя та навчання спільних дітей. При цьому на попередження з його боку ОСОБА_3 не реагувала, що призвело до припинення подружнього життя. Вказував, що у квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом про розірвання шлюбу, в якому він звернувся із зустрічним позовом до відповідачки про визначення місця проживання дітей (справа № 757/18147/24-ц). Вважав передчасним розірвання шлюбу з ОСОБА_3 без одночасного вирішення питання про визначення місця проживання дітей та таким, що суперечитиме інтересам дітей, які проти своєї волі перебувають закордоном. За таких обставин, з метою тимчасового збереження шлюбних відносин для врегулювання протягом цього часу питання місця проживання дітей та майнових питань, а також встановлення на цей час особливого режиму окремого проживання подружжя, він звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Єрмічовій В.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На підставі розпорядження керівника апарату Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2025 року у зв'язку з помилковим заведенням обліково-статистичної картки на провадження № 757/59321/24-ц здійснено повторний автоматизований розподіл та 31.01.2025 року цивільну справу передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення для подружжя режиму окремого проживання, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.04.2025 року.
03.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Прудникової Н.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відсутні будь-які підстави для встановлення для подружжя режиму окремого проживання, оскільки ОСОБА_3 заявлено позов про розірвання шлюбу. Вказує, що механізм встановлення для подружжя режиму окремого проживання запроваджений з метою захисту прав подружжя, яке проживає окремо та не бажає поки що розлучатися. Посилається на те, що між сторонами існують негативні стосунки, вони не проживають разом майже три роки, фактичні шлюбні відносини припили. Вважає безпідставними доводи позивача щодо неможливості визначення місця проживання дітей без розірвання шлюбу.
В судове засідання 10.04.2025 року з'явились позивач та представник відповідача.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав та просила в позові відмовити.
Вислухавши вступне слово позивача, представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що 16.09.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 1050 та повторно видано свідоцтво про шлюб від 23.08.2023 року серії НОМЕР_1 (а. с. 10).
Від шлюбу сторони мають чотирьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцт пронародження (а. с. 11-14).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2024 року у справі № 757/18147/24-ц під головуванням судді Козлова Р.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а. с. 19).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних , житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 119 СК України, подружжя або один з них вправі звернутися до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи не бажання когось із них проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Отже, для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.
Статтею 120 СК України передбачено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання: 1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; 2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні положень ст. ст. 119, 120 СК України, судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Режим окремого проживання подружжя - це встановлений судовим рішенням певний порядок життя подружжя, який з одного боку характеризується наявністю шлюбу, а з іншого проживанням подружжя в різних місцях, але з дотриманням усіх обов'язків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей.
Так, звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про розірвання шлюбу свідчить про відсутність її бажання на відновлення сімейних відносин з ОСОБА_1 . Більш того, як зазначає позивач та не заперечує представник відповідача в судовому засіданні, відповідач на даний час проживає поза межами території України.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи те, що основною метою режиму окремого проживання подружжя є збереження шлюбу та убезпечення від прийняття поспішного рішення про його розірвання, а також ураховуючи, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 757/18147/24-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відтак між сторонами відсутні відносини подружжя, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження понесення інших судових витрат, то судові витрати, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 21, 36, 56, 119, 120 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення для подружжя режиму окремого проживання - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 28.04.2025 року.
Суддя І.В. Григоренко