печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20558/25-к
03 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту ГСУ НП України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
старший слідчий в ОВС 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту ГСУ НП України ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071080000406 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України громадянин ОСОБА_5 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з групою осіб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими невстановленими особами, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, розробили схему незаконного переміщення через державний кордон України громадян України чоловічої статі призовного віку які підпадають під мобілізацію, не мають законних підстав для виїзду за державний кордон України та мають бажання будь-яким способом перетнути український кордон, яка полягала у підшуканні таких громадян України, подальшій координації їхніх дій, наданні вказівок та порад, з метою реалізації розробленої схеми та отриманням грошових коштів від таких осіб за надані ними послуги, з кінцевою метою - власного незаконного збагачення тим самим, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням установлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України з 24.02.2022 в Україні до теперішнього часу введено воєнний стан.
Крім того, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, який у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, на усій території України з 24.02.2022 оголошена та проводиться загальна мобілізація.
На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.
Так, ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами.
Відповідно до зазначеної постанови право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними під час дії воєнного стану надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
У ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Водночас з цим, п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» під час дії воєнного стану та оголошеної мобілізації не підлягають мобілізації особи виключені з військового обліку за станом здоров'я або визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Таким чином, під час дії воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації громадяни України чоловічої статі, окрім тих, яких виключено з військового обліку за станом здоров'я на підставі рішення військово-лікарської комісії, зокрема не мають право на перетин державного кордону на виїзд з України.
Зазначені вище обставини створили передумови для отримання незаконних прибутків в умовах воєнного стану за рахунок організації незаконного переправлення через державний кордон України громадян України чоловічої статі призивного віку, які підпадають під мобілізацію та не мають законних підстав для виїзду за державний кордон України.
Протиправна діяльність злочинної групи у складі, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб полягала у наступних діях:
1) пошуку військовозобов'язаних громадян України, які бажали потрапити на територію Європейського Союзу з різних причин, однак не мали правових підстав для виїзду за кордон, в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан»;
2) сприяння порадами, вказівками, наданням військовозобов'язаним громадянам листів-погодження Міністерства культури та інформаційної політики адресованих на адміністрацію Державної прикордонної служби України із зазначенням фіктивної приналежності військовозобов'язаних громадян до музикантів, музичних гуртів, митців, артистів, художників та інших діячів культуру, а також усунення перешкод у незаконному переправленні їх через державний кордон України у міжнародних пунктах пропуску та поза пунктами пропуску в межах Львівської області, забезпечуючи військовозобов'язаних громадян при цьому транспортними засобами та супроводжуючи під час перетину державного кордону, в ході чого, - надаючи поради та вказівки щодо місця зупинок, часу перетину кордону, інструктуючи при цьому щодо порядку дій та поведінки;
3) організації незаконного переправлення військовозобов'язаних громадян України віком від 18 до 60 років через державний кордон України;
4) отриманні грошової винагороди за вказані протиправні послуги.
Керуючись єдиним умислом, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з групою осіб з ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, організували 01.05.2025 незаконне переправлення громадян України чоловічої статі призивного віку, які підпадають під мобілізацію та не мають законних підстав для виїзду за державний кордон України, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Так, на виконання вказівок ОСОБА_8 особи, яких останній мав перемістити через державний кордон України, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , 01.05.2025 близько о 18 год. 30 хв. прибули на вказане їм місце, що розташоване поблизу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , за вказаною адресою та у вказаний час надав подальші інструкції щодо незаконного перетину держаного кордону, надав засоби для пошкодження металевої сітки, яка розташована на державному кордоні України, а також надав вказівку ОСОБА_12 прибути до закладу «Сонячна Гора», який знаходиться в Закарпатській області, м. Виноградів по вул. Копанська, 224Б, для передачі грошових коштів.
В свою чергу, ОСОБА_8 , використовуючи транспортний засіб марки Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 здійснив перевезення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до авто-мийки Premium Wash, що за адресою: вулиця Персикова, 34-40, м. Виноградів, Закарпатська область, де на них, дотримуючись злочинного умислу, чекав ОСОБА_5 .
У зазначеному місці ОСОБА_8 близько 19 год. 40 хв. дав вказівку особам, яких мав незаконно перемістити через державний кордон України, пересісти до транспортного засобу - марки Mersedes Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 за кермом якого перебував громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після чого ОСОБА_8 , продовжуючи злочинний умисел, розуміючи протиправний характер своїх дій, бажаючи їх настання з корисливих мотивів, направився до закладу «Сонячна Гора», де на нього чекав ОСОБА_12 .
У вказаному місці ОСОБА_8 отримав грошові кошти в сумі 27 600 доларів США від ОСОБА_12 за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, після чого о 20 год. 14 хв. був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Разом з цим, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, з метою реалізації злочинного умислу почав рух в напрямку державного кордону України.
На шляху до державного кордону України розташований контрольний пункт пропуску Державної прикордонної служби України розташованого поблизу с. Теково Виноградівського району Закарпатської області, на якому несуть службу невстановлені особи з числа працівників Державної прикордонної служби України, які будучи у злочинній змові з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, безперешкодно пропустили автомобіль Mersedes Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 , який здійснював переміщення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України.
На відстані близько чотирьохсот метрів від ділянки українсько-румунського кордону поблизу с. Черна, Берегівського району, Закарпатської області, о 20 год. 20 хв. ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Своїми умисними діями, що виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів для усунення перешкод, вчиненні щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, вчиненні з корисливих мотивів ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У судовому засіданні з розгляду клопотання прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені у ньому обставини.
У судовому засіданні з розгляду клопотання адвокат та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували, просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або зменшити розмір застави.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
01.05.2025 за організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів ОСОБА_5 на підставі ст. 208 КПК затримано.
02.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, викладено в матеріалах кримінального провадження і підтверджуються доказами, які долучені до матеріалів даного кримінального провадження.
Копії клопотання та доданих до нього матеріалів у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, згідно з п. 3, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя враховує ч. 5 ст. 9 КПК України, якою передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчим у клопотанні та доданих документів, а також прокурором під час судового засідання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , стан здоров'я, матеріальний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на можливих свідків, знищувати речові докази.
Посилання підозрюваного та його захисника на відсутність ризиків, повністю та беззаперечно спростовано долученими до клопотання про продовження запобіжного заходу документами та прокурором під час судового засідання.
Таким чином, підозрюваним та його захисником не було доведено наявність підстав у разі існування яких, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Разом з тим, слідчий суддя вважає клопотання слідчого в частині визначення розміру застави у розмірі 378 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 1 144 584,00 (один мільйон сто сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривень, належним чином необґрунтованим.
При цьому, враховуючи ступень тяжкості інкримінованого підозрюваного кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у 280 (двісті вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними та іншими особами з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у 280 (двісті вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; Банк: Державна казначейська служба України м. Київ; р/р № UA 128201720355259002001012089.
Призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали…(назва суду)…від…(дата ухвали)…по справі №…, кримінальне провадження №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від…(дата та № квитанції).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
• прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
• не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
• утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними та іншими особами з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень;
• здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
• носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії ухвали до 24.06.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз?яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державного департаменту України з питань виконання покарань має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1