печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6581/25-к
пр. 1-кс-7948/25
27 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту,-
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 03.02.2025 в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «LEXUS LX 570», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12021000000001359 від 02.11.2021.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021000000001359 від 02.11.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 2 ст. 255 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє злочинна організація, метою існування якої є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та подальша легалізація (відмивання) майна одержаного злочинним шляхом.
Встановлено, що члени злочинної організації займаються незаконним перевезенням, пересиланням, зберіганням та незаконним збутом в особливо великих розмірах прекурсору «фенілнітропропен» в спеціально створених телеграм-каналі «NashProp» та «WhatsApp»-месенджері «ІНФОРМАЦІЯ_1», розміщуючи оголошення про незаконний збут прекурсору «фенілнітропропен».
Діючи відповідно до розподілених функцій, налагодивши незаконне виготовлення прекурсору «фенілнітропропен», приймають замовлення на його незаконний збут в вище зазначених телеграм-каналах, акумулюють замовлення в різні регіони України, оформлюють поштові відправлення, здійснюють незаконне зберігання, перевезення, фасування, пересилання та збут прекурсору «фенілнітропропен» через відділення поштового оператора ТОВ «Нова пошта» в особливо великих розмірах.
Відповідно до Аналітичного висновку Державної податкової служби України № 335/99-00-08-20/3372608492 від 27.12.2024 фінансові операції, проведені групою фізичних осіб, які мають спільне місце реєстрації/проживання - м. Миколаїв зокрема ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_8 ); ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_14 (РНОК?? НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_14 ), ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_15 ), ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_16 ), ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_17 ), ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_18 ), ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_19 ), ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_20 ), ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_21 ), ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_22 ), ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_23 ), ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_24 ), ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_25 ) з отримання грошових коштів на карткові рахунки у якості оплат за реалізовані речовини з обмеженим обігом, а саме прекурсор «фенілнітропропен» на загальну суму 17 858 130,35 грн, з подальшою легалізацією таких грошових коштів шляхом перерахування, у т.ч. за допомогою системи інтернет банкінгу (адміністрування (управління) рахунками здійснював ОСОБА_28 РНОКПП НОМЕР_26 ) на рахунки групи фізичних осіб, які мають спільне місце реєстрації/проживання - м. Київ, зокрема ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_27 ), ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_28 ), ОСОБА_31 (РНО??? НОМЕР_29 ), ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_30 ), ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_31 ) ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_32 ), ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_33 ), ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_34 ), які в свою чергу легалізовували отримані кошти, зокрема шляхом зняття готівкою, перерахування на рахунки інших осіб, у т.ч. відкритих за кордоном.
В результаті проведення досудового розслідування, у період часу з 10 год. 56 хв. по 11 год. 24 хв. 03.02.2025, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, органом досудового розслідування проведено обшук автомобіля марки «LEXUS LX 570», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.
Під час проведення вказаного обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено речі, дозвіл на вилучення яких прямо не надано слідчим суддею та воно являється тимчасово вилучене майно, а саме:
- автомобіля марки «LEXUS LX 570», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Так, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім цього, відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
З'ясовано, що вилучені кошти, підпадають під ознаки ст. 98 КПК України оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та в сукупності з іншими, мають значення для кримінального провадження, а вилучені кошти можуть бути отриманні протиправним шляхом.
У зв'язку з цим 04.02.2025 слідчим прийнято рішення про визнання речовим доказом в розслідуваному кримінальному провадженні вищевказаних речей, які вилучені під час зазначеного обшуку.
В судове засідання слідчий, прокурор не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
В судове засідання власник майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом вручення повістки слідчому, про причини своєї неявки не повідомив, власну правову позицію не виклав.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна - це покарання, що полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, є власністю засудженого, якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 2 ст. 255 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 59, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.02.2025 в ході проведення обшуку транспортного засобу «LEXUS LX 570», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12021000000001359 від 02.11.2021, а саме на автомобіль марки «LEXUS LX 570», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1